- •1. Фінансовий ринок: сутність, функції та роль в економіці.
- •2. Регулювання фінансового ринку.
- •3. Поняття і класифікація фінансового посередництва. Функції фінансових посередників.
- •4. Процентні ставки та їх структура. Вплив інфляції на результати фінансових розрахунків.
- •5. Ризик і ціна капіталу. Теорія вартості грошей у часі.
- •6. Ринок облігацій як складова ринку капіталів.
- •7. Ринок пайових цінних паперів.
- •8. Ринок похідних фінансових інструментів.
- •9. Основні відмінності форвардних і ф`ючерсних угод.
- •10. Грошовий ринок і ринок банківських позик.
- •11. Валютний ринок. Види операцій з валютою.
- •12. Поняття валютного курсу. Види котирування валюти. Порядок розрахунку крос-курсів.
- •13. Фондова біржа та біржові операції.
- •14. Основи фундаментального аналізу, підходи до прогнозування руху цін та курсів.
- •15. Управління портфелем цінних паперів. Поняття портфельного фінансування. З дисципліни «Фінансовий ринок»
- •Фінансовий ринок: сутність, функції та роль в економіці.
- •Регулювання фінансового ринку.
1. Фінансовий ринок: сутність, функції та роль в економіці.
Фінансовий ринок – система економічних і правових відносин пов’язаних з купівлею-продажем або випуском та обігом фінансових активів.
Функціонування ринку неможливе без роботи фінансової системи, що забезпечує його нормальне існування і розвиток. Фінансовий ринок є важливим каналом фінансування економіки, фундаментом фінансової системи, що надає їй стабільності й усталеності.
Для нормального функціонування економіки постійно необхідна мобілізація, розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів між її сферами і секторами. Мобілізація та розміщення цих ресурсів можуть бути виконані за допомогою бюджету, що мобілізує ресурси через податки і розміщує їх відповідно до потреб уряду; фінансового ринку, що мобілізує заощадження на добровільних засадах і надає позички чи інвестиції, реагуючи на ринкову ситуацію.
Фінансовий ринок є похідною трансформаційних процесів і повинен бути створений відповідно до таких критеріїв, як відкритість, справедливість і необоротність.
На фінансовому ринку формуються взаємовідношення заощаджень та інвестицій, де для залучання заощаджень вкладника необхідно запропонувати прибуток, що мінімально компенсуватиме втрати від інфляції. Інакше заощадження будуть переведені у товарну форму.
Метою утворення та функціонування фінансового ринку є акумулювання та ефективне розміщення заощаджень в економіці, стан якої, у свою чергу, значною мірою зумовлений ефективністю переливу інвестиційних коштів від тих, хто має заощадження, до тих, у кого на даний момент є потреба в капіталі.
2. Регулювання фінансового ринку.
Поняття та типи фінансової політики
Фінансова політика - це комплекс державних заходів, що забезпечують ефективне функціонування фінансів і фінансової системи.
Фінансова політика охоплює широкий комплекс заходів:
- розробку загальної концепції фінансової політики, визначення її основних напрямів, цілей і головних завдань;
- створення адекватного фінансового механізму;
- управління фінансовою діяльністю держави та суб’єктів господарювання.
Фінансовий механізм - це сукупність форм і методів, за допомогою яких забезпечується здійснення розподілу, перерозподілу, контролю фінансів; створення, мобілізація і використання децентралізованих і централізованих грошових доходів, фондів і резервів.
До структури фінансового механізму входять п'ять взаємозалежних елементів:• фінансові методи;• фінансові важелі;• правове забезпечення;• нормативне забезпечення;• інформаційне забезпечення.
Фінансові методи - це способи впливу фінансових відносин на господарський процес. Фінансовий важіль є прийомом дії фінансового методу.
До правового забезпечення входять законодавчі акти, постанови, накази та інші правові документ органів управління. Нормативне забезпечення функціонування фінансового механізму становлять інструкції, нормативи, норми, тарифні ставки, методичні вказівки і роз'яснення.
Управління фінансами в умовах ринкової економіки
Управління містить у собі ряд функціональних елементів: прогнозування, планування, оперативне управління, регулювання і контроль. Усі ці елементи забезпечують проведення фінансової політики в поточній діяльності державних органів, юридичних осіб і громадян.
Об'єктами управління є:- грошовий обіг як рух суспільних фондів у грошовій формі в процесі відтворення;- кругообіг капіталу, що охоплює його авансування, використання у виробництві, реалізацію виготовленого товару і повернення капіталу до вихідної форми;- фінансові ресурси і їхні джерела у вигляді грошових фондів, що використовуються для забезпечення безперебійного функціонування і розвитку виробництва, соціально-культурної сфери;- фінансові відносини, які виникають між підприємствами і державними установами, а також відносини міме торговими, комерційними й іншими структурами.
Управління фінансами на рівні держави здійснюється системами законодавчої і виконавчої влади. В Україні це Верховна Рада, Президент і Кабінет Міністрів України. Безпосередньо оперативне управління фінансами покладене на Міністерство фінансів і підзвітні йому регіональні та місцеві органи. Найвищий орган законодавчої влади - Верховна Рада затверджує державний бюджет і регулює найважливіші відносини у фінансовій діяльності. Це здійснюється через прийняття законів із фінансових питань.
Кабінет Міністрів України формує і здійснює фінансову та грошово-кредитну політику, розробляє і подає Президенту України проект державного бюджету, організовує його виконання, приймає рішення про випуск державних внутрішніх позик, здійснює грошову емісію.