44.Печінковий сисун.

Цикл розвитку складний, пов′язаний із зміною хазяїв і чергуванням поколінь. Запліднені яйця печінкового сисуна попадають у жовчні протоки, з них – у кишечник хазяїна, а звідти разом з фекаліями виходять з організму. Для дальшого розвитку їм необхідно потрапити у прісну воду. У воді з яйця виходять вкриті війками рухливі личинки - мірацидії. В них знаходяться клітини зародка, які можуть розвиватися і без запліднення. Для продовження життєвого циклу личинка знаходить проміжного хазяїна – черевоногого молюска – малого або болотного ставковика, вибуравлюється в нього, локалізується в печінці і перетворюється на безформений нерухомий мішок. Залишають тіло молюска і виходять у воду, згодом прикріплюються до водних рослин або опускаються на дно водойми, втрачають хвостик, покриваються захисною оболонкою і перетворюються в останню личинкову стадію – адолескарії, які є інфекційними стадіями у життєвому циклі печінкового сисуна.

45.Особливості будови та розмноження рака річкового.

Будова: Живе на дні прісних водойм. Розміри — 15-20 см завдовжки. Тривалість життя — до 20 років. Линяють 1-2 рази на рік. Має зеленувато-буре забарвлення. Раки дуже чутливі до забруднення водойм, що спричиняє їх масову загибель. Тіло вкрите панциром з хітину, просякненим вапняком, під яким розташований шар епітеліальних клітин. Воно складається з трьох відділів: голови грудей і черевця. Голова і груди нерухомо з'єднані та утворюють головогруди. Характерним є перетворення на головні передніх сегментів тулуба. На панцирі можна побачити поперечний шов, що відділяє голову та груди. Передні дві пари кінцівок голово грудей перетворилися на довгі та короткі вусики, три наступні — використовуються для жування, подрібнення їжі (верхні та нижні щелепи). Груди складаються з восьми сегментів. Три передні пари грудних кінцівок перетворені на ногощелепи. Пересувається рак по дну головою вперед за допомогою наступних задніх п'яти пар грудних подовжених кінцівок, що є ходильними ногами. Передня пара ходильних ніг несе особливі утворення для захисту і захоплення здобичі — клешні. Черевце складається з 6 сегментів та анальної пластинки. Кожний сегмент черевця несе пару двогіллястих кінцівок, останні з яких — розширені й разом з анальною пластинкою утворюють хвостовий плавець. За допомогою хвостового плавця рак плаває хвостовим кінцем вперед, загрібаючи воду черевцем.

Розмноження: Роздільностатеві тварини. Статево зрілими стають приблизно у 3 роки. Виражений статевий диморфізм: у самців черевце вужче від грудей, 2 передні пари черевних ніжок трубчасті, (беруть участь в заплідненні); у самок черевце ширше грудей, перша пара черевних кінцівок рудиментарна, у період розмноження до черевних кінцівок прикріплюються запліднені яйцеклітини. Статеві залози (сіменники, яєчники)-непарні (злиті, парні за походженням), розташовані у грудній порожнині. Статеві протоки (сім'япроводи, яйцепроводи) — парні. Запліднення — внутрішнє. Наприкінці зими відкладає ікру, прикріплює її до черевних ніжок. На початку літа з'являються рачки. Розвиток — прямий. Маленькі рачки схожі на дорослих раків. Деякий час перебувають на черевних кінцівках матері (від 10 до 12 діб) під їх захистом, потім — розповзаються.

46. Особливості зовнішньої та анатомічної будови представників класу Кісткові риби, що пов’язанні із середовищем існування.

Вони живуть у морських та прісних водоймах на різних глибинах, що зумовлює різноманітність форм їхнього тіла й розмірів. Мають скелет, який повністю або частково складається з кісткової тканини. Зябра прикриті кістковими зябровими кришками. Кісткові риби мають плавальний міхур. Запліднення у них переважно зовнішнє, а розвиток непрямий.Представники парні кінцівки (плавники). Рот цих риб утворений хапаючими щелепами із зубами, зябра розташовані на зябрових дугах з внутрішньою скелетною опорою. Тіло складається із трьох відділів: голови, тулуба та хвоста. На голові розташовані парні очі та ніздрі, ротовий отвір і зяброві кришки, по задньому краю яких проходить межа між головою та тулубом. На тулубі містяться парні (грудні та черевні) і непарні (спинні та анальний) плавці. Межа між тулубом та хвостом проходить на рівні анального отвору. Хвіст закінчується хвостовим плавцем. Шкіра вкрита лускою. Луска — це напівпрозора кісткова пластинка із зубчастими краями. Одним кінцем вона занурена в шкіру, а другим — налягає на сусідню луску подібно до черепиці. На лусці за допомогою лупи можна побачити концентричні кільця. Скільки кілець, стільки років рибі.У переважної більшості видів запліднення зовнішнє. Вони відкладають вкриті драглистою оболонкою ікринки у воду або на підводні предмети, а самці поливають їх «молочком» - сім’яною рідиною. Для розвитку зародка в ікринці міститься запас поживних речовин (жовток). Деяким видам властиве яйцеживонародження. Скелет кісткових риб складається із хребта, черепа та скелета плавців. Хребет представлений хребцями, що мають тіло та дуги. Отвори верхніх дуг утворюють хребтовий канал, в якому міститься спинний мозок. У черепі кісткових риб розрізняють черепну коробку, яка складається з великої кількості нерухомо з'єднаних між собою кісток, кісток щелеп та зябрових дуг. Щелепи слугують для захоплення їжі. До зябрових дуг кріпляться зябра.