41.Дизентерійна амеба

Тканинна форма амеби, завдовжки 20-25 мкм, має високу рухливість та інвазійну спроможність. Прямування здійснюється поштовхоподібно за допомогою псевдоподій.

Просвітна форма амеби (forma minuta), завдовжки до 15-20 мкм, має незначну рухливість. Ця форма амеби живе у просвітку товстої кишки і виявляється у випорожненнях гострого кишкового амебіазу, при хронічному плині, що рецидивує, й у носія амеб . Вегетативна форма амеб нестійка в зовнішньому середовищі, у фекаліях хворого гине через 30 хв.

При потраплянні цист у тонку кишку людини відбувається руйнація їхніх оболонок, із них виходить четирьохядерна материнська форма амеби, при розподілі якої утворяться 8 одноядерних амеб. При сприятливих умовах вони розмножуються, перетворюючись у вегетативні форми, що живуть у проксимальних відділах товстої кишки. Цисти відрізняються високою стійкістю до чинників зовнішнього середовища. У вологих фекаліях при температурі 17-20 °С і у воді, вільній від бактеріальної сапрофітної флори, вони не втрачають життєздатності біля 1 міс, у затіненому і зволоженому грунті -- до 8 днів. В охолоджених харчових продуктах, на фруктах, овочах, предметах домашнього вжитку цисти можуть жити декілька днів. Згубно впливає на цисти висока температура. Вплив низької температури (-20-21 °С) вони переносять декілька місяців. Висушування губить цист майже миттєво.

42 .Малярійний плазмодій.

Спорозоїти малярійного плазмодія, потрапляючи в організм людини разом із слиною комара, розвиваються спочатку в клітинах печінки в екзоеритроцитарні шизонти, що дають початок так званій прееритроцитарній шизогонії. Розпадаючись на велику кількість мерозоїтів, екзоеритроцитарні шизонти дають початок еритроцитарній стадії паразита. В еритроцитах вони проходять кілька стадій з утворенням мерозоїтів, які виходять у плазму крові і знову проникають в еритроцити. У цей час у людини настають приступи малярії, підвищується до 40—41 °С температура, її лихоманить. Такі приступи повторюються через кожні 2—3 доби .

На певному етапі розвитку мерозоїти більше не діляться, а перетворюються на мікро і макрогаметоцити, які є джерелом зараження комарів. Під час укусу хворої людини у шлунок комара потрапляють плазмодії різних стадій розвитку. Проте тільки гаметоцити зберігають свою життєздатність і перетворюються на зрілі статеві клітини. Вони копулюють і дають початок рухливій зиготі, що через низку перетворень дає кілька тисяч спорозоїтів. Вони проникають у слинні залози комара і під час укусу зі слиною передаються людині.

43.Бичачий ціп*як

У медицині відомі ціп′яки – свинячий і бичачий. В Україні найчастіше трапляється свинячий ціп′як. Він має добре розвинений хоботок, озброєний двома рядами гачків і чотири присоска. Кілька крайніх члеників відриваються і з фекаліями виходять назовні, де їх може з′їсти свиня – проміжний хазяїн черв*яка. У шлунку свині з яєць виходять личинки, проникають у кров і розносться по тілу. Найчастіше вони локалізуються у м*язах і сполучній тканині, однак можуть попадати у печінку, очі, мозок та інші органи. Тут личинки перетворюються на невелику фіну – пухирець величиною з горошину. Всередині в нього є головка гельмінта, вивернута навиворіт, як палець рукавички затягнутий у її середину. Бичачий ціп*к ще називають неозброєним ціп*ком. Проміжний хазяїн – велика рогата худоба.