3. Інвестиційний проект як обєкт інветиційного кредитування

Усі обєкти ІК можна згрупувати в єдине поняття інвестиційний проект, що на практиці класифікують:

1)ІП для підвищення ефективності виробництва

2)ІП для переозброєння та модернізації в-тва

3)ІП для задоволення потреб держави (соціальний ефект інвестування).

Будь-які ІП можуть існувати у формі нульового проекту і проекту з основою.

У реалізації ІП є три фази:

1)передінвестиційна; 2)інвестиційна; 3)експлуатаційна.

Передінвестиційний етап – є важливим у реалізації нульових проектів, оскільки передбачає: пошук інвестиційної концепції, попередню підготовку проекту, остаточне оформлення проекту та формування чіткої ідеї проекту, затвердження проекту та попереднє ТЕО.

Інвестиційний етап передбачає:

• формування організаційних основ та пошук джерел для фінансування проекту;

• придбання технологій та проведення проектних робіт;

• укладання котрактів з підрядниками та субпідрядниками;

• придбання земельної ділянки, проведення будівельних робіт, запуск допоміжних виробничих потужностей, встановлення обладнання;

• підбір персоналу та розподіл повноважень;

• здача обєкту в експлуатацію (контроль з боку відповідальних державних органів – МНС, санітарні органи).

Фаза експлуатації важлива тим, що отримується результат від вкладання капіталу, а тому важливо провести аналітичне дослідження, основна мета якого – технічний, комерційний, фінансовий та економічний стан підприємства для подальшого підвищення ефективності та обгрунтування доцільності реалізації інвестиційного задуму. Таке дослідження має передбачати:

• попередню діагностику (визначення основних проблемних зон експлуатації проекту);

• діагностику (визначення сильних і слабких сторін у діяльності п-ва);

- короткострокові заходи для ліквідації окремих проблем (заходи, що не потребують великих капіталовкладень);

- оцінка проекту та рішення щодо збільшення фінансування;

4. Суб’єкти інвестиційного кредитування.

Усі субєкти ІК поділяються на:

• прямі;

• непрямі.

Прямі субєкти ІК – це субєкти, які беруть безпосередню участь у процесі ІК, тобто реалізації ІП. До них належать: кредитори, інвестори, замовники, страхові компанії, гарантійні, інвестиційні фонди, банки.

До непрямих учасників ІК належать ті субєкти, які не беруть безпосередньої участі у ркалізації ІП, однак спияють даному процесу через створення організаційних, правових та фінансових умов інвестиційної діяльності. Доних належать: органи виконавчої влади держави, КМУ, міжнародні фінансові організації та різні агенства інвестиційного сприяння.

5. Держава як субєкт інвестиційного кредитування

Усі субєкти ІК поділяються на:

• прямі;

• непрямі.

Прямі субєкти ІК – це субєкти, які беруть безпосередню участь у процесі ІК, тобто реалізації ІП. До них належать: кредитори, інвестори, замовники, страхові компанії, гарантійні, інвестиційні фонди, банки.

До непрямих учасників ІК належать ті субєкти, які не беруть безпосередньої участі у ркалізації ІП, однак спияють даному процесу через створення організаційних, правових та фінансових умов інвестиційної діяльності. Доних належать: органи виконавчої влади держави, КМУ, міжнародні фінансові організації та різні агенства інвестиційного сприяння.

Банк виконує роль кредитора. кредитори — суб’єкти, які надають кошти на фінансування інвестиційної діяльності на певний строк та за певну плату (комерційні банки, кредитні спілки, консорціуми, фінансово-промислові групи, лізингові компанії та ін.); кредитори — суб’єкти, які надають кошти на фінансування інвестиційної діяльності на певний строк та за певну плату (комерційні банки, кредитні спілки, консорціуми, фінансово-промислові групи, лізингові компанії та ін.);