Інформаційно-аналітична діяльність

"Інформація є інформація, а не матерія і не енергія"

(Н. Вінер)

Тема: Вступ до дисципліни "Інформаційно-аналітична діяльність".

План

1. Інформація та її властивості.

2. Інформаційний сервіс та інформаційна культура.

3. Концепції інформації (самост. опрац.).

4. Співвідношення понять "інформація" та "знання" (самост. опрац.).

5. Наукові напрями, що вивчають інформаційні потоки.

6. Прогрес як передумова формування інформаційного суспільства.

7. Документ в інформаційній діяльності.

8. Текст як основна складова інформаційного повідомлення.

9. Інформаційні процеси.

10. Інформація як товар.

Література

1. Воробьев Г.Г. Твоя информационная культура. – М.: Молодая гвардия, 1988. – 303 с.

2. Блюменау Д.И. Информация и информационный сервис. – Л.: Наука, 1980. – 192 с.

1. Інформація та її властивості

Слово "інформація" ми чуємо, читаємо, активно вживаємо в розмовах навіть на побутові теми. У будь-який текст це слово ввести легко: варто тільки змінити звичайні слова "повідомлення", "дані", "новини". Слово "інформація" є відомим ще з античних часів. Інформація містить у собі важливе філософське поняття – відображена різноманітність. Інформація – це не те, що міститься в книзі чи доповіді, а те нове, що ми отримуємо з книги чи доповіді.

Усупереч поширеній думці факти самі по собі ні про що не говорять – вони мають значення порівняно з іншими фактами. Так, якщо в газеті написано, що якийсь завод випускає стільки-то тонн продукції, а я не знаю, багато це чи мало, скільки випускають інші заводи, то для мене це не інформація. Отже, інформація – це щось нове. Але будь-яке нове базується на чомусь старому. Нове без старого не сприймається, також, як і старе без нового.

Інформаційну природу має дивовижний феномен – мода. Мода завойовує всіх, тому що не притримуватись її – означає бути старомодним – бути джерелом інформації, яка порушує одноманітність в одязі (жінка в старомодному одязі – носій інформації, як і законодавці моди). Характерним є те, що мода повторюється лише у своїх елементах, але повністю – ніколи.

Щоб інформація дійшла до того, для кого вона призначена, її повторюють – цим створюється надлишковість: гарантована повнота сприйняття. Наша мова має надлишковість, завдяки якій ми без напруження сприймаємо мовлення, незважаючи на пропуски фраз, слів у реченнях і букв у словах. Але в соціальних системах надлишковість легко перетворюється на наднадлишковість: дуже часто повторювана інформація не сприймається чи щодо неї виробляється навіть негативна психологічна установка. В останньому випадку джерело інформації починає працювати проти самого себе. звідси педагогічне прислів’я "Повторення – мати навчання" має смисл до певної межі.

Можливість надлишковості враховують спеціалісти з реклами, використовуючи із цією метою високохудожні твори (наприклад, "Дешевше дзвонити лише в двері", "Взула і забула", "– Бабцю, а коли ти помреш? – не знаю, внучку..." і т.д.). Антихудожня реклама починає працювати проти себе одразу ж.

Інформація має свої властивості. По-перше вона може бути корисною і некорисною. Оскільки межі між цими поняттями нема, слід говорити про ступінь корисності щодо потреб конкретної інформаційної системи – працівника, установи.

Щоб вирішити поставлену перед нею задачу, система повинна мати повну інформацію. Але інформація ніколи не буває повною (так само, як і рішення задачі абсолютно правильним). Тому знову-таки слід мати на увазі ступінь повноти (історики мають мрію найповніше висвітлити досліджувану ними епоху; чим давнішою є епоха, що досліджується, тим меншою є повнота інформації).

Є ще одна властивість інформації – спотвореність, яка зменшується зі зменшенням повноти. Причому тут залежність не пряма, а логістична: перші вирізнені факти мало про що говорять, і початкове збільшення їх кількості мало відображається на збільшенні достовірності; потім, після досягнення певного рівня, починається пропорційний ріст, який після досягнення наступного критичного рівня починає сповільнюватись і потім зовсім припиняється – нові факти є наднадлишковими й нічого не додають.

Трапляється, що на цю залежність накладається інша – свідоме спотворення (дезінформація). Дезінформація – не обов’язково хибний факт, це може бути реальний факт, значення якого спотворено (перебільшено чи применшено).

Щоб зібрати повну і достовірну інформацію, потрібен час, а інформація старіє. Тому врахуймо ще одну ознаку – новизну. Коли можна розподілити цілі системи на стратегічні і тактичні, то завжди стратегічна інформація старіє повільніше, ніж тактична.

Серед джерел масової інформації швидко старіє газетна інформація, і тому робота газетних видавництв повинна бути оперативнішою. Співставивши два показники – повноту й новизну, отримаємо оптимальне співвідношення, коли інформація є вже достатньо повною і ще достатньо свіжою.

При високому рівні достовірності маємо четверту ознаку – цінність.

Найціннішою для нас інформацією є корисна, повна, достовірна і нова. При цьому слід взяти до уваги, що невеликий відсоток некорисної інформації навіть допомагає, дозволяючи відпочити на неінформативних ділянках тексту, а найповніша і найдостовірніша інформація не може бути новою.