29. Сутність та загальні ознаки соціальних відхилень.
Під девіантною (соціальна поведінка, що відхиляється) поведінкою розуміється: а) вчинок, дії людини, які не відповідають офіційно встановленим або фактично сформованим, визнаним у даному суспільстві нормам (шаблонам, стандартам); б) соціальне явище, яке виражає в масових формах людську діяльність, що не відповідає офіційно встановленим або фактично сформованим, визнаним у даному суспільстві нормам (шаблонам, стандартам).
Девіантна соціологія є спеціальною соціологічною теорією, яка досліджує методами соціології сутність соціального явища девіації – відхилення в поведінці людей.
Об'єктом цієї соціології середнього рівня виступають суб'єкти девіантної поведінки — окремі люди, групи людей та соціальні організації.
Початковою ланкою соціальних відхилень звичайно є зміна ціннісних орієнтацій у тих чи інших верствах населення (соціальних групах), що зумовлено, як правило, змінами в об’єктивних соціально-економічних умовах їх життя. Зміна орієнтацій дедалі поширюється і, з одного боку, спричинює зростання кількості міжособистісних конфліктів, а з іншого — веде до порушення соціальних норм, які регулюють відповідні відносини. Якщо даний процес не контролюється і не породжує необхідної соціальної реакції, він поглиблюється у таких напрямах:
соціальна норма фактично не діє;
виникає «тіньова нормотворчість»;
порушується функціонування відповідних соціальних інститутів;
вони замінюються неформальними зв’язками;
відбуваються істотні, часом необоротні зміни та деформації у системі суспільних відносин:
зростають соціальні суперечності, які в свою чергу продукують поведінку, що соціально відхиляється, в різних формах;
спостерігається погіршення структури та динаміки антисуспільних явищ.
Аномія - стан суспільства, за якого для його членів втратили значущість соціальні норми і цінності; старі норми вже не працюють, а нові ще не склалися.
До головних негативних форм прояву девіації належать: злочинність, алкоголізм, проституція, наркоманія. Серед них злочинність є найнебезпечнішою формою, проявом гострого конфлікту між особистими та суспільними інтересами. Алкоголізація (пияцтво і алкоголізм) та наркоманія є формою втечі від повсякденних турбот і життєвих негараздів, засобом зняття напруження й невпевненості. Крайньою формою такої втечі є самогубство.