25. Виробничий пил. Властивості, що визначають шкідливість пилу.

Виробничий пил – досить розповсюджений небезпечний та шкідливий виробничий фактор. Шкідливість виробничого пилу обумовлена його здатністю викликати професійні захворювання легень, в першу чергу, пневмоконіози. З пилом стикаються переважно робітники гірничодобувної промисловості, машинобудування, металургії, текстильної промисловості, сільського господарства. Для оцінки ступеню шкідливості пилу необхідно мати дані про :

• його масу в одиниці об’єму

• дисперсність – розмір частинок пилу

• форму і ступінь твердості часток

• розчинність у воді та інших розчинниках

• хімічний склад

26. Засоби захисту при роботі із шкідливими речовинами.

Загальні заходи та засоби попередження забруднення повітряного середовища на виробництві та захисту працюючих включають :

• вилучення шкідливих речовин в технологічних процесах, заміна шкідливих речовин менш шкідливими і т. п. Наприклад, свинцеві білила замінені на цинкові, метиловий спирт — іншими спиртами, органічні розчинники для знежирювання — миючими розчинами на основі води

• удосконалення технологічних процесів та устаткування (застосовування замкнутих технологічних циклів, неперервних (технологічних процесів, мокрих способів переробки пиломатеріалів тощо)

• автоматизація і дистанційне управління технологічними процесами та обладнанням, що виключає безпосередній контакт працюючих з шкідливими речовинами

• герметизація виробничого устаткування, робота технологічного устаткування під розрідженням, локалізація шкідливих виділень за рахунок місцевої вентиляції, аспіраційних укрить;

• нормальне функціонування систем опалення, загальнообмінно вентиляції, кондиціювання повітря, очистки викидів в атмосферу;

• попередні та періодичні медичні огляди робітників, які працюючі у шкідливих умовах, профілактичне харчування, дотримання правил особистої гігієни;

• контроль за вмістом шкідливих речовин в повітрі робочої зони

• використання засобів індивідуального захисту.

27. Природнє освітлення та система нормування кпо.

Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для працюючих. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб (наприклад, вірусу грипу). Окрім того, природне світло має і психологічну дію, створюючи в приміщенні для працівників відчуття безпосереднього зв'язку з довкіллям. Природному освітленню властиві і недоліки: воно непостійне в різні періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення; при незадовільній його організації може викликати засліплення органів зору.

На рівень освітленості приміщення при природному освітленні впливають наступні чинники: світловий клімат; площа та орієнтація світлових отворів; ступінь чистоти скла в світлових отворах; пофарбування стін та стелі приміщення; глибина приміщення; наявність предметів, що заступають вікно як зсередини так і з зовні приміщення.

Оскільки природне освітлення непостійне впродовж дня, кількісна оцінка цього виду освітлення проводиться за відносним показником — коефіцієнтом природнього освітлення (КПО):

Де Е_вн - освітленість в даній точці всередині приміщення, що створюється світлом неба (безпосереднім чи відбитим);

- освітленість горизонтальної поверхні, що створюється в той самий час ззовні світлом повністю відкритого небосхилу.