Філософія як предмет

Визначення філософії походить від давньогрецьких слів phileo – любов, - sophia – мудрість, що разом означає любов до мудрості. Вперше термін «філософія» з’явився у вживанні відомого давньогрецького філософа Піфагора (приблизно 570 – 497р. до нашої н. е.) а як специфічну галузь знань, його вперше вжив славетний давньогрецький філософ Платон(499 – 347р. до н.е.)

Спочатку філософія охоплювала увесь комплекс людських знань про світ, але знання стрімко накопичується і врешті – решт виникає необхідність дисциплінарної диференціації. Філософія як теоретичний світогляд поряд із наукою, мистецтвом, мораллю, правом стає одним з видатних надбань людської цивілізації та культури. Філософія була колискою з якої виросли і наука й мистецтво, мораль і право…

До найважливіших проблем філософії відносяться такі:

• Хто така людина і яке місце вона займає в світі?

• Яка природа світу Космосу? В чому полягають його причина і основа його існування.

• У чому полягає сенс людського життя і людства в цілому? Чи існує цей сенс взагалі?

• В чому суть людського щастя? І як, якими шляхами людина може стати щасливою?

• Як слід розуміти добре і зло? Як їх роль в житті індивіда і людських спільнот?

На ці, та цілий ряд інших питань неможливо дати однозначні та вичерпні відповіді, і тому кожне нове покоління людей потребує відшукати своє власне тлумачення цих життєво смислових проблем людського існування. Саме тому філософія чітко і безпосередньо пов’язана з світоглядом.

Специфіка філософського знання.

Так сталося що й до тепер в науковому світі немає одностайної відповіді щодо статусу філософії.

Одні вважають її світоглядом, інші наукою. Насправді філософія є проміжною ланкою між світоглядом і наукою, і є самодостатньою дисципліною яка відкидає обидві крайнощі. Історично виникнення філософії було пов’язане з двома джерелами. Одним із них є сукупність розвинених міфологічних уявлень. Філософія починається з критики і руйнування традиційних і релігійно - міфологічних уявлень, але водночас саме на них спирається і від них відштовхується. Від міфології філософія переймає і продовжує світоглядну проблематику.

Другим джерелом філософії стають зародки або початкові форми наукового знання (математичного, фізичного, астрономічного, медичного та ін.). Розвиток логічного мислення та здатність отримувати об’єктивні знання про світ дали можливість сформуватися системно – раціоналізованому, теоретичному світогляду, яким і є філософські світогляд.

Все це робить філософію науково – подібним знанням. Але якщо наука прагне здобути знання законів фізичного, емпіричного світу, яке врешті решт, є значенням «заради досягнення і панування», то філософія є знанням «заради спасіння» бо стосується вічних проблем людського існування. Воно є знанням світоглядним. Філософія – це не наука, є цілком самостійна, унікальна форма осягнення світу. Водночас філософія має ознаки науковості, вона орієнтується на наукові критерії знання .

Структура філософських знань містить у собі:

1.Гносеологія – теорія пізнання, вчення про сутність, форми і закони пізнання і мислення.

2.Онтолонія - вчення про буття.

З. Діалектика - вчення про джерела, сутність, закони розвитку.

4.Соціальна філософія - теорія суспільного життя.

5.Філософія історії – вчення про сутність, закономірності та сенс історичного процесу.

6.Історія філософії – теорія загальноісторичного філософського розвитку.

7.Аксіологія – теорія цінностей.

8.Етика – вчення про мораль.

9.Естетика – філософія мистецтва.

10.Філософська антропологія – вчення про людину