Лекція 6 Туроперейтинг в екотуризмі

1. Поняття і складові туроперейтингу

2. Проектування екотурів

1. Поняття і складові туроперейтингу

„Туроперейтинг” як термін з’явився в лексиконі зовсім недавно після публікації книги Ільїної О.М. „Туроперейтинг: организация деятельности”. Тому поки що складно говорити про його життєздатність. Слід також очікувати уточнень визначення самого терміну. Але наявність його як основи діяльності туроператорів відкидати неможливо.

Виникнення бізнесу туроператорів стало наслідком формування масових туристських потоків і ускладнення туристського обслуговування. У вказаній публікації це пояснюється так: „Залучення у сферу туристського обслуговування організацій, підприємств і фірм, що надають послуги, а також комплектація з цих послуг різноманітних тематичних турів – все це потребувало розвитку специфічного бізнесу – туроперейтингу (розробки туристських програм). Туроператор займається комплектацією туру на основі договірних взаємовідносин з постачальниками послуг і у відповідності до туристського попиту. Він розробляє туристські маршрути, складає програму обслуговування туристів, організовує комплекс заходів по просуванню і реалізації турів. Туроператор в більшості випадків виступає як оптовий покупець послуг з розміщення, транспортного обслуговування, харчування, рекреаційної діяльності тощо. В результаті він має групові тарифи на зазначені послуги, які значно нижчі індивідуальних, роздрібних тарифів. Таким чином, туристи можуть отримати значну вигоду, придбавши тур у туроператора, а не займаючись самодіяльним туроперейтингом. Туроператор може продавати послуги і окремо. Це робиться в тих випадках, коли необхідно забезпечити повну продававальність послуг, так як на відміну від товарів, послуги не можна складувати. Тому, наприклад, до моменту відльоту літака туроператор повинен продати квитки на всі місця, викуплені ним у перевізника. Туроператори за видом діяльності поділяються на операторів масового ринку, які продають тури, що включають переліт чартерним авіарейсом у найбільш відвідувані місця; спеціалізованих операторів, що працюють за певним географічним напрямом, чи в одному сегменті ринку.

Спеціалізовані туроператори можуть бути:

• туроператорами за видом туризму (наприклад, гірськолижного чи водного);

• туроператорами за напрямом (наприклад, по Швейцарії чи Австрії);

• туроператорами за сегменом ринку (наприклад, студенти чи сімейні пари з дітьми);

• туроператорами за спеціальними засобами розміщення (наприклад, в хостелах чи гуртожитках чи гірських притулках і хатинах);

• туроператорами за транспортом (наприклад, круїзи чи туристські поїзди).

За місцем діяльності туроператори поділяються на:

• місцевих (внутрішніх) туроператорів, які розробляють тури по всій країні, регіону для продажу їх на внутрішньому ринку;

• виїздних туроператорів, які організують поїздки за кордон для туристів зі своєї країни;

• туроператорів на прийомі, що обслуговують іноземних туристів, що прибувають.

Крім того, прийнято поділяти туроператорів на ініціативних і рецептивних.

Ініціативні туроператори – це оператори, що відсилають туристів за кордон чи в інші регіони за домовленістю з приймаючим (рецептивним) туроператорм чи засобом розміщення. Від турагентів їх відрізняє туроперейтинг. Причому за нормами ВТО до складу тура повинно входити як мінімум три послуги (розміщення, транспортна послуга чи будь-яка інша, прямо не пов’язана з двома зазначеними). Класичний ініціативний туроператор формує складні тури, комплектуючи їх з послуг місцевих туроператорів чи готельних, екскурсійних та інших організацій в різних місцях відвідування. Він забезпечує також доставку туристів до місця початку подорожі і назад, організовує надання внутрімаршрутного транспорту.

Рецептивний туроператор комплектує тур і програму обслуговування в місці прийому і обслуговування туристів, використовуючи прямі договори з поставниками послуг.

Турфірми часто суміщають функції ініціативного і рецептивного туроперейтингу. Це стається, коли організація спеціалізується на міжнародному виїздному і в’їздному туризмі.

Туроператори займають позицію між поставниками окремих послуг для туристів і турагенствами, і (чи) туристами. Фактично вони не тільки відповідають на туристський попит, формуючи попит, але й впливають на формування попиту, шляхом просування нових напрямів подорожей і форм туристського обслуговування.

Рис. 1. Схема взаємодії учасників ринку міжнародних турів (за Храбовченком В.В., 2003).

Якщо проаналізувати схему взаємодії споживача (туриста) і постачальників туристських послуг (готелі, ресторани, гіди, музеї) з точки зору ефективності комунікацій між ними (мал. 1), то стає очевидною проблема великої кількості посередників між ними. Спотворення інформації, що передається туристу, про якість послуги стає неминучою. Тому туристам і постачальникам необхідно прагнути до зближення у питанні отримання необхідних для організації подорожі даних з допомогою рекламних проспектів, ЗМІ, інтернету.