- •1. Концепція «інновацій».
- •2.Поняття інновацій та необхідність їх застосування.
- •3. Інноваційна діяльність в Україні.
- •4. Класифікація інновацій.
- •5. Продуктові інновації та їх вплив на діяльність підприємства.
- •6. Технологічні інновації та їх вплив на діяльність підприємства.
- •7. Управлінські інновації та їх вплив на діяльність підприємства.
- •8. Продовження життєвого циклу продукту за рахунок застосування інновацій.
- •9. Поняття життєвого циклу продукту.
- •10. Поняття інноваційного процесу. Його види.
- •11. Перше покоління інноваційного процесу.
- •12. Друге покоління інноваційного процесу.
- •13. Третє покоління інноваційного процесу.
- •14. Четверте та п’яте покоління інноваційного процесу.
- •15. Форми інноваційного процесу.
- •16. Поняття дифузії інновацій.
- •17. Суб’єкти інноваційного процесу.
- •18. Основні фази та стадії інноваційного процесу.
- •19. Інвестиційний процес розробки та розповсюдження інновацій.
- •20. Організація інноваційного процесу на підприємстві.
- •21. Впровадження інновацій, які не є результатом власних розробок.
- •22. Інноваційна стратегія «швидкий другий».
- •23. Часткова участь підприємства в інноваційній діяльності.
- •24. Спеціалізована діяльність підприємства як новатора.
- •25. Орієнтація підприємства на здійснення інноваційної діяльності.
- •26. Джерела ідей інновацій.
- •27. Методи генерації інноваційних ідей.
- •28. Метод генерації інновацій «інформаційний пошук».
- •29. Метод генерації інновацій «мозковий штурм».
- •30. Метод генерації інновацій «інформаційний пошук».
- •31. Побудова системи відбору та оцінки інноваційних ідей.
- •32. Врахування цілей, політики, стратегії підприємства при відборі та оцінці інноваційних ідей.
- •33. Врахування ринкових факторів при відбір та оцінці інноваційних ідей.
- •34. Врахування науково-технічних факторів при відборі та оцінці інноваційних ідей.
- •35. Врахування фінансових критеріїв при відборі та оцінці інноваційних ідей.
- •36. Врахування виробничих критеріїв при відборі та оцінці інноваційних ідей.
- •37. Методи оцінки інноваційного проекту.
- •38. Критеріальний підхід до оцінки інноваційного проекту.
- •39.Метод відбору інноваційних проектів на основі «індексу переваги» ( і, Ансофф, а. Харт).
- •40. Методи оцінки ефективності інноваційних проектів на основі дисконтування грошових потоків
- •41. Врахування ризику при оцінці інноваційного проекту.
- •42. Поняття та види ризиків, пов’язані зі створенням та реалізацією інноваційних проектів.
- •43. Метод аналізу ризику за д. Хертцем.
- •44. Методика аналізу чутливості інноваційного проекту.
- •45. Перевірка стійкості інноваційного проеку.
- •46. Метод формалізованого опису невизначеності.
- •47. Метод «дерево рішень».
- •48. Стратегічне управління інноваційним процесом на підприємстві.
- •49. Види інноваційних стратегій на підприємстві.
- •50. Вибір інноваційних стратегій на підприємстві.
- •51. Методи управління вибором інноваційних стратегій на підприємстві.
- •45. Перевірка стійкості інноваційного проекту.
- •48. Стратегічне управління інноваційним процесом на підприємстві.
11. Перше покоління інноваційного процесу.
Рой Росвелл виявив декілька поколінь моделей інноваційного процесу.
Лінійний підхід до визначення інноваційного процесу він відносить до 1950-х — середини 1960-х рр., тобто до першого покоління інноваційного процесу, що підштовхувався розвитком технологій. Простий лінійно-послідовний процес з упором на роль НДДКР і ставленням до ринку лише як до споживача результатів технічної активності виробництва подано на рис.1.
Продовження на Додатку А
12. Друге покоління інноваційного процесу.
Друге покоління інноваційного процесу, за Росвеллом, належить до кінця 1960-х — початку 1970-х рр. Та ж лінійно-послідовна модель, але з упором на важливість ринку, на потреби якого реагують НДДКР (рис. 2)
Продовження на Додатку А.
13. Третє покоління інноваційного процесу.
Третє покоління: початок 1970-х — середина 1980-х рр. Сполучена модель. Значною мірою комбінація першого і другого поколінь, з акцентом на зв'язки технологічних спроможностей і можливостей із потребами ринку (рис. 3).
Продовження на Додатку А
14. Четверте та п’яте покоління інноваційного процесу.
Четверте покоління: середина 1980-х рр. — нинішній час. Це японська модель передового досвіду. Відрізняється тим, що акцентує увагу на паралельній діяльності інтегрованих груп та зовнішніх горизонтальних і вертикальних зв'язках. Головне тут — у паралельній діяльності. Одночасна робота над ідеєю декількох груп фахівців, які діють у декількох напрямах. Це прискорює вирішення завдання, оскільки час реалізації технічної ідеї й перетворення її на готову продукцію — дуже важливий аспект у сучасному світі.
П'яте покоління: сьогодення — майбутнє. Це модель стратегічних мереж, стратегічна інтеграція і встановлення зв'язків. Відмінність її полягає в тому, що до рівнобіжного процесу додаються нові функції. Це процес ведення НДДКР з використанням систем обчислювальної техніки та інформатики, за допомогою яких установлюються стратегічні зв'язки.
15. Форми інноваційного процесу.
Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу (ІП): простий вн.організаційний простий міжорганізаційний та розширений.
Простий внутріорганізаційний ІП передбачає ств-ня та використання нов. продукту всередині організації, нов. продукт у цьому випадку не приймає безпосередньої товарної форми. При простому міжорганізаційному інн-у процесі нов. товар виступає як об’єкт купівлі-продажу. Така форма інн-го процесу означає відокремлення ф-ції виробника нов. продукту від ф-ції його споживача. Розширений ІП проявляється у створенні виробників нового продукту, у порушенні монополії виробника-піонера, що сприяє через взаємну конкуренцію вдосконаленню споживчих властивостей товару, що виготовляється. В умовах товарного інн-го процесу приймають участь як мінімум два господарюючих суб’єкта: виробник (той, хто створює) та споживач нововведення. Якщо новим є технологічний процес, його виробник та споживач можуть суміщатися в одному господарюючому суб’єкті.
Простий інноваційний процес переходить у товарний за дві фази: 1)ств-ня нов. продукту та його поширення; 2) дифузія нововведення. Перша фаза - це послідовні етапи наукових досліджень, дослідно-констр-х робіт, організація дослідного вир-ва та збуту, організація комерційного вир-ва. На першій фазі ще не реалізується корисний ефект нововведення, а лише створюються передумови такої реалізації. На другій фазі сусп-корисний ефект перерозподіляється між вир-ками нововведення, а також між вир-ками та споживачами.
Поширення інн-ї - це інформ-й процес, форма та швидкість якого залежать від потужності комунікаційних каналів, особливостей сприйняття інформації господарюючими суб’єктами, їх здатності до практичного використання цієї інформації.
Дифузія інновації - це процес, завдяки якому нововведення по комунікаційним каналам передається між членами соціальної системи в часі. Нововведеннями можуть бути ідеї, предмети, технології, що є новими для відповідного господарюючого суб’єкта. Іншими словами, дифузія - це поширення вже освоєної та використовуваної інновації в нових умовах або місцях застосування. В результаті дифузії зростає кількість як виробників, так і споживачів та змінюються їх якісні характеристики. В реальних інноваційних процесах швидкість дифузії нововведень залежить від різних факторів: а) форми прийняття рішень; б) способу передачі інформації; в) властивостей соціальної системи, а також властивостей самого нововведеня.
Один із важливих факторів поширення будь-якої інновації полягає у взаємодії з відповідним соціально-економічним середовищем, суттєвим елементом якого є конкуруючі технології