3. Інноваційна діяльність в Україні.

Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність», інновації – це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг;

Інноваційний продукт – результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим згаданим Законом;

Інноваційна продукція – нові конкурентноздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

Інноваційний проект – комплекс документів, що визначає процедуру й комплекс усіх необхідних заходів (у т.ч. інвестиційних) щодо створення й реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції;

Пріоритетний інноваційний проект – інноваційний проект, що належить до одного з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України;

Інноваційне підприємництво (інноваційний центр, технопарк, технополіс тощо) – підприємство (об’єднання підприємств), що розробляє, виробляє й реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70% від загального обсягу продукції і (або) послуг;

Інноваційна інфраструктура – сукупність підприємств, організацій, установ, їх об’єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, юридичні, освітні тощо).

З наведених вище визначень можна виділити такі загальні ознаки для визначення інновації:

1. Будь яка інновація має чітку орієнтацію на кінцевий результат прикладного характеру, тобто задоволення визначеної потреби. При цьому особливе значення надається орієнтації початкових фаз життєвого циклу інновації на більш швидке і широке впровадження в практику

2. Інноваційний процес повинен бути об’єктом планування і управління

3. Реалізація пов’язана з інтенсифікацією процесів досліджень і розробок, оновленням виробництва та розповсюдження нововведень

4. Кожна інновація повинна в кінцевому випадку забезпечувати визначений технічний, економічний та (або) соціальний ефект

4. Класифікація інновацій.

Важливим етапом аналізу нововведень є їх класиф-я за низкою основоположних ознак. Типологізація нововведень необх. не лише для усвідомл-ня різноман-сті інн-цій, а передусім для визнач-ня перспективних нововведень, реал-я яких має сприяти подальшому прогресу та ефект-ті вир-ва. Класиф-я нововведень викор-ся з метою упорядк-ня їх на П, поширення та впровадж-ня в практику. Типологія нововведень дає змогу розмежувати нововведення та псевдоновації. Існ. чисельні класиф-ні ознаки, що залежать від критеріїв, використовуваних для типології інновацій. Класифікація за такими ознаками дасть змогу: пов’язати з типом інн-ції той чи інший тип стратегії; сконструювати економічні механізми та організаційні форми управління залежно від типу інновацій; визначити способи та форми управління залежно від типу нововведень; сформувати організаційні структури наук-дослідних та конструкт-х підрозділів; встан-ти взаємозв’язок з інш. організ-ми, розробляти сист. стимул-ня інн-ї діял. в організації.

Класифікація нововведень: 1.За ступенем радикальності. Радикальні (піонерні, базові, наукові); ординарні (винаходи, нові технічні рішення). 2. За предметним змістом: продуктові, технологічні, управлінські. 3. За характером застосування: орієнтовані на виробництво і використання нових продуктів; націлені на створення нової технології; орієнтовані на побудову й функціонування нових структур. 4.За стимулом появи (джерелом): нововведення спричинені розвитком науки та техніки, потребами виробництва і ринку. 5. За роллю у відтворювальному процесі: споживачі інвестицій. 6.За масштабом (комплексності): складні і прості. 7.Для кого є нововведення: для виробника і споживача; для суспільства в цілому; для ринку. 8.З точки розвитку циклічного розвитку: найкрупніші, крупні, середні, дрібні. 9.З точки зору структурної характеристики: на вході; на виході; інноваційної структури підприємства. 10. З точки зору прид’язування до окремих сфер діяльності: технологічні, виробничі. 11. За способом: експериментальні, прямі. 12.За рівнем управління: народногосподарські, галузеві, територіальні, первинної ланки управління. 13.У галузі управління: продукції, процесів, робочої сили, управлінської діяльності. 14.Стосовно попереднього стану процесу: замінюючі, відмінюючі, відкриваючі, ретроінноваційні. 15. За джерелом планування: центральні, локальні, спонтанні. 16. За рівнем новизни: радикальні, замінюючи або такі, що створюють нові галузі; системні; модифіковані. 17.За терміном виконання: 20 і більше років; 15-20 років; 5-10 років; до 5 років. 18.За призначенням: спрямовані на: ефективність реалізації; ефективність виробництва; покращення умов праці; підвищення якості продукції. 19.За результативністю: впроваджені й повністю використані; впроваджені і мало використані; не використані.