Питання до держіспиту з дисципліни «Економіка та організація інноваційної діяльності»

1. Концепція «інновацій».

2.Поняття інновацій та необхідність їх застосування

3. Інноваційна діяльність в Україні.

4. Класифікація інновацій.

5. Продуктові інновації та їх вплив на діяльність підприємства.

6. Технологічні інновації та їх вплив на діяльність підприємства.

7. Управлінські інновації та їх вплив на діяльність підприємства.

8. Продовження життєвого циклу продукту за рахунок застосування інновацій.

9. Поняття життєвого циклу продукту.

10. Поняття інноваційного процесу. Його види.

11. Перше покоління інноваційного процесу.

12. Друге покоління інноваційного процесу.

13. Третє покоління інноваційного процесу.

14. Четверте та п’яте покоління інноваційного процесу.

15. Форми інноваційного процесу

16. Поняття дифузії інновацій.

17. Суб’єкти інноваційного процесу.

18. Основні фази та стадії інноваційного процесу.

19. Інвестиційний процес розробки та розповсюдження інновацій.

20. Організація інноваційного процесу на підприємстві.

21. Впровадження інновацій, які не є результатом власних розробок

22. Інноваційна стратегія «швидкий другий».

23. Часткова участь підприємства в інноваційній діяльності.

24. Спеціалізована діяльність підприємства як новатора.

25. Орієнтація підприємства на здійснення інноваційної діяльності.

26. Джерела ідей інновацій.

27. Методи генерації інноваційних ідей.

28. Метод генерації інновацій «інформаційний пошук».

29. Метод генерації інновацій «мозковий штурм».

30. Метод генерації інновацій «інформаційний пошук».

31. Побудова системи відбору та оцінки інноваційних ідей.

32. Врахування цілей, політики, стратегії підприємства при відборі та оцінці інноваційних ідей.

33. Врахування ринкових факторів при відбір та оцінці інноваційних ідей.

34. Врахування науково-технічних факторів при відборі та оцінці інноваційних ідей.

35. Врахування фінансових критеріїв при відборі та оцінці інноваційних ідей.

36. Врахування виробничих критеріїв при відборі та оцінці інноваційних ідей.

37. Методи оцінки інноваційного проекту.

38. Критеріальний підхід до оцінки інноваційного проекту.

39.Метод відбору інноваційних проектів на основі «індексу переваги» ( І, Ансофф, А. Харт).

40. Методи оцінки ефективності інноваційних проектів на основі дисконтування грошових потоків

41. Врахування ризику при оцінці інноваційного проекту.

42. Поняття та види ризиків, пов’язані зі створенням та реалізацією інноваційних проектів.

43. Метод аналізу ризику за Д. Хертцем.

44. Методика аналізу чутливості інноваційного проекту.

45. Перевірка стійкості інноваційного проеку.

46. Метод формалізованого опису невизначеності.

47. Метод «дерево рішень».

48. Стратегічне управління інноваційним процесом на підприємстві.

49. Види інноваційних стратегій на підприємстві.

50. Вибір інноваційних стратегій на підприємстві.

51. Методи управління вибором інноваційних стратегій на підприємстві.

1. Концепція «інновацій».

Прийнято вважати, що поняття «інновацій» є варіантом англійського слова innovation. Тобто від латинського «новація» і англійського «ін», що означає «в», «ведення». Буквальний переклад з англійського означає «ведення новацій» або «введення новшеств». З моменту прийняття до поширення новацій здобуває нову якість і стає інновацією.

Вперше концепція була запропонована відомим австралійським економістом Й. Шумпером у 1912р. в праці «Теорія економічного розвитку». В той час мова ще не йшла про інновацію, а йшла про нові комбінації змін в розвитку.

Пізніше, в 30-х роках, Шумпетер вже використовував поняття «інновації».

Але основоположником інноваційної теорії економічного розвитку був український вчений М. Туган-Барановський. Цю теорію підтримували такі відомі економісти, як Дж. М. Кейнс та У. Ростоу.

Надалі такий напрям досліджень був продовжений учнем та послідовником М. Туган-Барановський, М. Кондратьєвим, який у 20-х роках ХХст. довів, що економічний розвиток здійснюється нерівномірно, хвилеподібно і вперше статистично обгрунтував цю думку.

Вчені відзначають, що згідно теорії «довгих хвиль» М. Кондратьєва науково-технічна революція розвивається хвилеподібно, з циклами протяжністю приблизно в 50 років. Відомо шість технологічних хвиль.

Перша хвиля (1780-1844-1851 рр.) сформувала технологічний уклад, заснований на нових технологіях у текстильній промисловості, використання енергії води.

Друга хвиля (1844-1851-1896 рр.) пов’язана з розвитком залізничного транспорту та механічного виробництва в усіх галузях на основі парового двигуна.

Третя (1890-1914-1920рр.) базується на використанні у промисловому виробництві електричної енергії, розвитку важкого машинобудування та електротехнічної промисловості на базі використання сталевого прокату, нових відкриттів у галузі хімії.

Отже, теорія економічного зростання одержала визнання й поширення завдяки роботом Й. Шумпетер, який вперше назвав технічну новацію як економічний засіб досягнення високого прибутку. Інші економісти того часу на технічний прогрес взагалі не зважили. Й. Шумпетер першим серед економістів зв’язок інновацій з можливостями здійснення нововведень. Ними визначено основне положення концепції нерівномірності інноваційної активності. Згідно з теорією Шумпетер інновація супроводжується творчим руйнуванням економічної системи, зумовлюючи її перехід з одного стану в інший. Важливим положенням теорії при здійсненні нововведень є впровадження нових продуктів з нових методів виробництва.

2.Поняття інновацій та необхідність їх застосування.

Інновація – кінцевий результат упровадження нововведення з метою зміни об’єкта управління та одержання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту.

Автор, назва, видання	Поняття «інновації»
Й. Шумпетер, Теорія экономического развития, М.: Прогресс, 1982	Зміни з метою впровадження і використання нових видів споживчих товарів, нових виробничих і транспортних засобів, ринків і форм організації у промисловості
Хартман Хауштайн, Берлин, 1979	Впровадження в практику здійснення і використання ідеї, пропозиції, науково-дослідного рішення, моделі
В. Н. Лапин. Социальные аспекты управления нововведениями, Таллин, 1981	Комплексний процес створення, поширення і використання нового практичного засобу для кращого задоволення відомої потреби людей
Ф. Валента. Управление инновациями, М.: Прогресс, 1985	Зміна в початковій структурі виробничого механізму, тобто перехід його внутрішньої структури до нового стану: стосується продукції, технології, засобів виробництва, професійної і кваліфікаційної структури робочої сили, організації; зміни як із позитивними, так і негативними соціально-економічними наслідками
Т. Братан. Управление научно-техническими нововведениями, М.: Экономика, 1989	Процес, у якому інтелектуальний товар – винахід, інформація, ноу-хау або ідея – набувають економічного змісту
Л. Водачек. Стратегия управления инновациями на предприятии, М.: Экономика, 1989	Цільова зміна у функціонуванні підприємства як системи.
Б. Санто. Инновация как средство экономического развития, М.: Прогресс, 1990	Суспільний, технічний, економічний процес: практичне використання ідей,винаходів, що призводить до створення кращих за своїми властивостями виробів, технологій, орієнтований на економічну вигоду, прибуток, додатковий прибуток, охоплює весь спектр видів діяльності досліджень і розробок до маркетингу.
И. Н. Молчанов. Инновационный процесс, Спб., 1995	Результат наукової праці, спрямований на удосконалення суспільної практики і призначений для безпосередньої реалізації в суспільному виробництві
Л. М. Гохберг, Статистик науки и инноваций. Краткий терминологический словарь, М., 1996	Кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, упровадженого на ринку, нового або вдосконаленого процесу, використовуваного в практичній діяльності або в новому підході до соціальних послуг

Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність», інновації – це новостворені і вдосконалені конкурентноздатності технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничного, адміністративного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і соціальної сфери.

Інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок конкурентноздатних товарів і послуг;

Інноваційний продукт – результат науково-дослідної і дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим згаданим Законом;

Інноваційна продукція – нові конкурентноздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановлених цим Законом;

Інноваційний проект – комплекс документів, що визначає процедуру й комплекс усіх необхідних заходів щодо створення інноваційного продукції;

Пріоритетний інноваційний проект – інноваційний проект, що належить до одного з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України;

Інноваційне п-во – п-во, що розробляє, виробляє й реалізує інноваційний продукт і продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70% від загального обсягу продукції і послуг;

Інноваційна інфраструктура – сукупність підприємств, організацій, установ, їх об’єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності.