1.Поняття про міф, міфологію, архетипи.

Міф - це витвір колективної фантазії, який відображає погляд давньої людини на світ. Його основа - особливий, міфологічний світогляд давньої людини , яка не виділяла себе з світу природи.

Міф - це розповідь про надприродних істот, які беруть участь у творенні світу, що пояснює походження Всесвіту та його елементів. Давня людина вірила в міфи. Сукупність міфів називають міфологією. Цей термін має ще два значення:

• система вірувань та обрядів

• наука, що вивчає міфологічний світогляд давньої людини та міфи.

Герої міфів - надприродні істоти. Це духи, першопредки, деміурги, культурні герої, трікстери, боги. Деміурги (майстри) творили елементи Всесвіту людей. Культурні герої добували вогонь, вчили ремеслам, землеробству, виготовляли знаряддя праці. Герої (діти богів і людей),маючи незвичайну силу, захищали людей від чудовиськ, а боги керували головними природними стихіями та найважливішими сферами життя (ремеслами, сім’єю, війною, мистецтвом).

Міфи були явищем сакральним (священним), доступним лише обраним.

Міфічний час - це “початковий”, ”перший” сакральний час, це час творення, коли все з’являється вперше, коли відсутні кордони між світом богів, світом людей, світом мертвих, коли можливі шлюби між богами і людьми.

Міф був тісно пов’язаний з обрядом, “переживався”, “зображувався”, “відтворювався” в ньому. Розігрування міфів називають містеріями.

Міфи зафіксували архетипи. Теорію архетипів, створив швейцарський вчений-психолог Карл Густав Юнг. Найдавнішими архетипами Юнг вважав архетипи матері (стихія життя), немовляти (початок), старого (мудрість, прихована за хаосом буття), тіні (нерозумне, інстинктивне, тваринне), анімуса і аніми(несвідома сутність протилежної статі),які зараз тлумачаться просто як “чоловік і жінка”. Архетип матері реалізується в образах богинь родючості (Деметрі та Макоші), долі, смерті. Образ старого, в образах провидців, порадників.

Зараз термін “архетип” розширив своє значення. Ним позначають будь-який характерний для певної культурної епохи або письменника образ.

Виділяють такі категорії міфів:

• етіологічні (пояснювальні) пояснюють походження рослин, тварин, елементів ландшафту, культів ритуалів;

• космогонічні пояснюють походження Всесвіту і його головних елементів. Теогонічні розповідають про походження богів, солярні – сонця, лунарні – місяця, астральні – зірок, антропогонічні – людей;

• календарні пояснюють зміну дня і ночі та пір року;

• тотемічні розповідають про тотемних першопредків;

• героїчні – про подвиги героїв, їх боротьбу з чудовиськами;

• близнюкові – про близнюків;

• есхатологічні розповідають про кінець світу.

Грецький космогонічний міф розповідає що спочатку існували Хаос (порожнеча), Гея, Тартар та Ерот. Хаос народив Морок (Ереб) і Ніч, а вони – Світло (Ефір) і день. Потім з’явився Уран (небо). Тобто спочатку з’явився простір. Дітьми Геї і Урану стали Хронос (час) і Рея. Хронос силою відняв владу у батька, а сам ковтав своїх дітей. Реї вдалось обманом врятувати тільки Зевса, який виріс, переміг батька, примусив повернути своїх братів і сестер і став керувати світом. Боги жили на горі Олімп, тому їх називають олімпійськими. До них відносилися Зевс (верховний правитель, цар богів і людей), Посейдон (брат Зевса, володар морів і океанів), Аїд (брат Зевса, володар царства мертвих), Деметра ( сестра і дружина Зевса, богиня родючості), Гера (сестра Зевса і дружина після Деметри, богиня родинного щастя), Афіна (дочка Зевса, що народилася з його голови, покровителька ткаль, богиня мудрості і справедливої війни), Аполлон (син Зевса, покровитель медицини і мистецтв), Артеміда (дочка Зевса, сестра-близнюк Аполлона, богиня звірів, рослин, природи, полювання), Арес (син Зевса, бог агресивної війни), Гермес (син Зевса і його вісник, покровитель мандрівників, мореплавців, шахраїв, купців), Афродіта (богиня краси, молодості, кохання), Гефест (син Зевса і Гери, чоловік Афродіти, бог-коваль). В грецькій міфології існувало і багато інших богів. Діоніс був богом рослинності, плодючості, вина. Дев”ять муз (дочок Зевса і богині пам’яті Мнемосіни) були богинями різних мистецтв і наук: Мельномена – трагедії, Терпсіхора – танцю, Талія – комедії, Кліо – історії, Ерато – любовної лірики, Евтерпа – лірики, Полігімнія – гімнів, Калліона – епічної поезії, Уранія – астрономії.

Багато міфів розповідають про подвиги героїв. Серед них міфи про Геракла, який здійснив багато подвигів, головними вважають 12 з них. Він зокрема вбив Лернейську гідру, Німейського лева, Стафілейських птахів, коней-людожерів, царя Діомеда. Міфи про Тезея розповідають про його двобій з Мінотавром. Серед героів Одіссей, Ясон, який здобув Золоте Руно, Персей, який врятував від морського чудовиська царівну Андромеду і вбив Медузу Горогону. З грецькою міфологією, яка стала основою античної літератури, пов’язано багато образних висловів: “летіти в тартарари”, “канути в Лету”, “Ахіллесова п’ята”, “спів сирен”, “панічний крик” (жах), “заблукати в Лабіринті”, “яблуко розбрату”, “Троянський кінь”, “Сізіфова праця”, “Танталові муки”...

До найбільш відомих етіологічних міфів відносяться міфи про Аполлона і Дафну, Пана і Серінгу, Арахну, Дедала і Ікара, Пігмаліона.