191. Аудит звіту про власний капітал.

Мета аудиту Звіту про власний капітал — підтвердити вірогідність інформації про зміни у складі власного капіталу п-ва упродовж звітного періоду.

Визначення змісту, форми Звіту та загальні вимоги до розкриття його статей передбачено П(C)БО 5 «Звіт про власний капітал» (далі Звіт). Норми П(С)БО 5 поширюються на п-ва, організації та інших юридичних осіб (далі — п-ва) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

Завдання аудиту — встановити: достовірність і повно відображення у звіті результати роботи п-ва щодо збільшення або зменшення власного капіталу. Iнформація, наведена в Звіті про власний капітал, має бути достовірною, без помилок і перекручень, які впливають на користувачів фінансової звітності. Підставою для заповнення Звіту є дані синтетичного й аналітичного обліку, які мають бути тотожними.

192. Аудит фінансового стану суб'єкта господарювання.

Аудит фін. стану П важливо почи­нати з визначення платоспроможності і ліквідності. Джерелами визначення показників фін. стану можуть бути: баланс (форма 1); звіт про фін.рез. та їх викор-ня (форма 2); звіт про фін.-майновий стан (форма 3); дані статистичних органів; дані оперативного обліку П; додаткова інф-я. Аудитор (аудит. фірма) може самостійно вибирати най­більш придатні показ-ники для аналізу фін. стану П. Результати аналізу повинні базуватися на інф-ї бух. звітності, достовірність якої підтверджена. Виділяють такі основні групи показників фін. стану П: показники ліквідності та платоспро-можності; фінансової стійкості; ділової активності; рентабельності та ін. Набір ек. показників, що хар-ють фін. стан і активність П, передбачає розрахунок таких груп індикаторів: фін. стійкості, платоспроможності, ділової активності, рентабель-ності. Методика аналізу така: попе-редньо ознайомитись з результатами роботи П; розрахувати основні показники; порівняти розраховані значення з нормативними; віднести П до певного класу за фін. станом. Показники платоспроможності (ліквідності) відображають можливість клієнта погасити короткострокову заборгованість своїми засобами. Під час обчислення цих показників за базу розрахунку беруть короткострокові зобов’язання. Показники ділової активності хар-ють, наскільки ефек­тивно клієнт використовує свої кошти. До них відносять різні по­казники оборотності. Показники рентабельності хар-ють прибутко-вість ді-сті П, розраховується як відношення отримува­ного балансовою чистого прибутку до витрачених коштів. Одним з найважливіших показників П є показник (коефіцієнт) ліквідності = (грош. Кошти + короткострокові фін. вкладення) / короткострокові зобов’язання. У розрахунках показників платоспроможності, ліквідності, обсягу оборотного капіталу визначається дебіторська заборгова­ність і запаси. Від того, наскільки швидко вони перетворюються у готівку, залежить фін. стан П, його плато­спроможність. З метою визначення цієї ситуації на П обчислюється оборотність рахунків дебіторів, що розраховується як відношення виручки від реалізації до суми заборгованості. Чим вищий цей показник, тим швидше дебіторська заборгова­ність перетворюється у готівку. Отже, аудит фін. стану П досліджує не лише фактичну ситуацію на П, його платоспромож­ність і ліквідність, а й перспективу зростання ділової активності, підвищення еф-сті госп-ня. Підсумковою стадією аналізу фін. стану є системати­зація і групування результатів перевірки, одержаних у процесі аудиту фін.-госп. ді-сті П. При цьому складається аналітична таблиця за розділами балансу до­ходів і витрат, у якій подаються планові і звітні показники вико­нання фін. плану П. Аудит фін. стану П завершується розроб­ленням заходів щодо поліпшення маркетингової ді-сті, де пе­редбачають підвищення ек. еф-сті ді-сті П, зміцнення внутрішньовиробничого госп. розра-хунку. Висновки і пропозиції за результатами аудиту повинні розроблятися по кожному підрозділу П з участю еко­номістів, фінансистів, бухгалтерів, аудиторів. Це дає змогу розро­бити більш конкретні орг.-технічні заходи, які відображають особливості роботи кожного підрозділу П.