9. Вимоги законодавства України до страхових посередників.

Українське законодавство виокремлює три категорії страхо­вих посередників:

страхові агенти;

страхові брокери;

перестрахові брокери.

Страховими агентами законодавство визнає громадян або юридичних осіб, які діють від імені та за дорученням страховика й виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування; одержують страхові премії; виконують роботи, пов'язані зі здійсненням страхових виплат.

Страховими (перестраховими) брокерами законодавство ви­знає юридичних осіб або громадян, зареєстрованих у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють за винагороду по­середницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

Вимоги вітчизняного законодавства України до страхових посередників наступні:

Брокер	Агент
має бути зареєстрований як суб'єкт підприємниць­кої діяльності	не потребує реєстрації та ліцензування
брокер на ринку діє від свого імені, виконуючи при цьому головним чином доручення страхувальника (шукає для страхувальника потрібну страхову компанію, виходячи з його потреб)	Агент діє не від свого імені, а від імені та за дорученням стра­ховика - переважно страховика єдиного (одномандатний агент). Інші діють на користь певного кола страховиків, спеціалізуючись на якомусь одному або декількох близьких видах страхування («багатомандатні агенти»)
страхування є основним, єдиним видом його діяльності	має якусь іншу спеціальність або рід діяльності, й здійснює страхування паралельно зі своєю основною справою.
має бути фахівцем у своїй справі: йому необхідні спеціа­льні професійні знання	професійні знання в такому обсязі не є обов'язко­вими, потрібен їх «необхідний та достатній» мінімум відповід­но до конкретних видів страхування, якими займається певний агент
має справу з індивідуальним страховим продуктом, і здебільшого обслуговує страхові інтереси юридичних осіб.	має справу з готовим стандартом страхового продукту, здебільшого обслуговує фізичних осіб.
Вища комісійна винагорода порівняно з агентом, комісія для нього – це дохід як суб'єкта підприємницької ді­яльності.	Комісійна винагорода значно нижча від брокерської. Для нього комісія - це форма заробітної плати.

10. Страхові агенти та їхні функції. Система генеральних агентств.

Страховими агентами законодавство визнає громадян або юридичних осіб, які діють від імені та за дорученням страховика й виконують частину його страхової діяльності, а саме:

- укладають договори страхування;

- одержують страхові премії;

- виконують роботи, пов'язані зі здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань.

Юридичним підґрунтям відносин між страховиком і страхо­вим агентом є договір доручення, який укладається між ними. Страхові агенти виступають на ринку як представники страхови­ка, діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі за­значеного договору доручення.

Страхові агенти-юридичні особи, які отримують страхові пре­мії, зобов'язані перераховувати ці кошти на рахунок страховика впродовж двох робочих днів після їх отримання. Крім того, вони мають щодекадно подавати страховику відомості про укладені договори страхування та розміри отриманих страхових премій.

Агент обслуговує здебільшого страхові інтереси громадян, укладаючи стандартні страхові угоди й продаючи страхові поліси з масових видів страхування. Цей процес має назву «аквізиція», а страхові агенти, що страхують ризики громадян, — «аквізитори». Діяльність страхових агентів може здійснюватися як безпосередньо, так і через систему генеральних агентств. Безпосередній зв'язок зі страховиком кожного окремого страхового агента — це най­простіша форма таких відносин. Складнішою формою є так звана система генеральних агентств, яка є зараз переважаючою на захі­дних страхових ринках. Система генеральних страхових агентств характеризує вищий ступінь відносин між страховою компанією та страховим агентом. Генеральні агенти - це фізичні особи, що уповноважені одним або кількома страховиками, яких вони представляють у тому чи іншому територіально-адміністративному регіоні. Робота такого агента контролюється інспектором і працівниками страхової компанії, яка його уповноважила. Юридичні відносини між генеральним страховим агентом та страховою компанією оформлені договором про призначення на посаду. Таким договором обумовлено вид страхування, в якому агент уповноважений працювати, максимальний ліміт ризику, що його він може прийняти, територіальні обмеження, зобов'язання зі здійснення та управління контрактами, виплату страхових сум і страхових відшкодувань, розмір комісійної винагороди. Кожному генеральному агентству, котре починає свою роботу, страхова компанія відкриває фінансування на організацію справи (оренда приміщення, оплата праці спеціалістів, рекламні заходи і т. ін.).

Генеральний страховий агент наймає на роботу страхових агентів, яким виділяється зона обслуговування - територія (конкретні населені пункти), де вони мають організувати продаж страхових полісів. З часом, коли вже досягнуто відповідного рівня розвитку страхування на визначеній території, страховий агент має право залучати субагентів як помічників, вступати з ними у трудові відносини і передавати частину функцій з укладання нових та обслуговування раніше укладених договорів. Безперечними перевагами системи генеральних страхових агентств є їх гнучкість та мобільність.