18. Теоретичні основи зовнішньої політики адміністрації р. Рейгана.

 

Якщо внутрішня пол­ітика 40-го президента США мала в цілому прагматичне спрямування, то зовнішня видається більш заідеологізованою. Він послідовно і рішуче відсто­ював американські інтереси на міжнародній арені. Його обіцянки поверну­ти Америці втрачені позиції, відвоювати виняткове місце у світі були попу­лярними, вони пожвавили патріотичні почуття, сприяли відродженню "мо­рального духу" нації. Зовнішня політика Р.Рейгана була антирадянською, про-ізраїльською і спрямована на атлантичну співпрацю та солідарність. У зовн­ішньополітичній діяльності президента Рейгана варто розрізнити два пері­оди (відповідно до термінів президентства): 1981-1984 роки-час різкої кон­фронтації з СРСР, курсу на військову перевагу США у світі, домінування силових методів у розв'язанні міжнародних конфліктів, дії "доктрини Рейга­на" - "доктрини неоглобалізму" - тобто протистояння з СРСР у будь-якому куточку планети; 1985-1989 роки-період пошуку шляхів для виходу із пол­ітики глобального протистояння з СРСР, нормалізації стосунків з СРСР, підпи­сання кардинальних договорів щодо ядерного роззброєння.

Під час президентських кампаній 1976 і 1980 років складалося вра­ження, що Р.Рейган с абсолютним противником переговорів з СРСР щодо співпраці та скорочення стратегічних озброєнь. Широко відомим! його ха­рактеристики Радянського Союзу, як "Імперії зла", "держави монстрів", "держави безбожного комунізму". Красномовні і його висловлювання про ймовірність локальної ядерної війни. Однак, ставши 40-м президентом США, він виявився прагматиком та реалістом.

Іноді перший термін президентства Р.Рейгана називають роками втра­чених можливостей у царині американо-радянських відноси. Якщо у 1970-і роки між США та СРСР було укладено кілька десятків різноманітних угод, то у 1981-1984 роках-лише дві: 1) про вдосконалення прямого телефонно­го зв'язку між Вашингтоном та Москвою; 2) про закупівлю Радянським Союзом у США фуражного зерна (17 млн. тонн вартістю 2 млрд. доларів). Водночас американський уряд здійснював тиск на своїх західноєвропейсь­ких партнерів щодо обмеження торгівлі з СРСР. 1982 року США заборони­ли дочірнім фірмам у Європі, які працювали за американськими ліцензіями, продавати свою продукцію в СРСР. Зауважимо, що Радянський Союз давав підстави для конфронтаційної позиції з боку США (окупація Афганістану, розміщення ракет середньої дії у країнах Східної Європи, польські події 1980 - 1981 років). У серпні 1983 року радянський винищувач збив над терито­рією СРСР цивільний пасажирський літак південнокорейської авіакампанії з 269 пасажирами на борту (в тому числі 60-ма американцями). У ці дні у США прокотилася хвиля протестів проти вандалізму Москви, обурені аме­риканці палили перед ООН радянські прапори, розбивали вітрини магазинів, які торгували радянськими товарами. Чимало громадян і політиків вимага­ли від президента країни рішучих дій.

Проте вже наприкінці 1983 року Р.Рейган заявив, що дотримуватиметься, з одного боку, політики переговорів з Радянським Союзом, з другого - наро­щування виробництва нової зброї. Щодо другого пункту своєї заяви амери­канський президент був послідовним.

Програма модернізації американських ядерних озброєнь, вартість яких оцінювалася в 180 млрд. доларів, передбачала завершення будівництва міжконтинентальних ракетних систем МХ, випуск 100 стратегічних бомбар­дувальників та підводних човнів "Трайдент", вдосконалення радарно-супут-никової системи попередження ядерного удару, продовження наукових по­шуків з метою виведення ядерних оборонних засобів у космос.

У березні 1983 року у своєму виступі по телебаченню, який дістав назву "Промова про зоряні війни". Р.Рейган наголосив на необхідності "стра­тегічної оборонної Ініціативи" (СОЇ), тобто розгортання у космосі системи протиракетної оборони, яка здатна знищувати балістичні ракети ворога в момент їх запуску або в Іюльоіі. СОЇ здобула шдіримку низки західноєвро­пейських партнерів США.

У жовтні цього ж року США під приводом можливого державного перевороту і виникнення загрози життю американських громадян (студентів-медиків) висадили десант морських піхотинців на о.Гренаду. Тут з допомогою СРСР споруджували аеродром із злітною смугою в 3 км. Реакція амери­канців була ейфористичною. Тоді ж почалося розміщення в Західній Європі 572 американських ракет-носіїв ядерної зброї.

Проте вже в кінці 1984 року Р.Рейган зробив офіційну заяву про перс­пективи розвитку американо-радянських відносин: США, на думку прези­дента, досягай такого рівня, коли готові вступити в переговори з СРСР. Він виділив три основні вузлові проблеми у стосунках з СРСР: 1) відмова від використання сили і погрожування силою у розв'язанні міжнародних конфліктів; 2) скорочення світових запасів зброї: 3) налагодження більш про­дуктивних робочих відносин між обома країнами.

Причина такого різкого повороту була очевидною: 1984 рік-рік черго­вих президентських виборів. Військова конфронтація двох наддержав хви­лювала американську спільноту. Справжній же поворот у американо-радянсь­ких стосунках відбувся після 1985 року, коли генсек КРПС М.Горбачов про­голосив так звану "перебудову". Відтоді відбулося п'ять зустрічей Р.Рейгана М.Горбачова. Перша у листопаді 1985 року у Женеві була свого роду зустріччю-знайомством. Але керівники обох держав підписали заяву про те, що у ядерній війні не може бути переможців і альтернативи мирному співіснуван­ню немає. Наступні зустрічі - у жовтні 1986 року в Рейк'явіку; в грудні 1987 року - у Вашингтоні, яка ознаменувалася підписанням Договору про повну ліквідацію ракет середньої та малої дії (від 500 до 5,5 тисяч км) та їхніх пускових установок, додаткових споруд і обладнання. Мова йшла про ліквіда­цію двох класів ракетно-ядерного озброєння СРСР та США. 1 червня 1988 року договір набрав юридичної сили.

1990 року американський президент з дружиною прибув з офіційним візитом до Москви. Цього ж року сторони розпочали переговори про скорочення звичайних озброєнь у Європі, які завершилися підписанням відповід­ного договору. Безпосереднім результатом американо-радянських переговорів стало розширення співпраці обох держав у торгівлі, космосі й науці, надан­ня американської допомоги Вірменії, що постраждала від землетрусу.