2. Види конституцій

Класифікація - це поділ тих чи інших явищ на види. Класифікація допомагає орієнтуватися у багатоманітності конституцій, виявляти характерні риси, структуру, форму та інші їх характеристики.

Традиційно конституційна доктрина поділяє конституції по формі на писані і неписані.

За юридичною формою конституції можуть бути поділені на писані й неписані.

Писані конституції являють собою єдиний нормативний акт, прийнятий у суворо встановленому порядку, який має чітку внутрішню структуру (розділи, глави, параграфи). До цього виду належить абсолютна більшість конституцій, що діють у світі, в тому числі й Конституція України.

Неписані конституції можуть складатися з кількох законів, що мають самостійне значення і прийняті в різний час і різному порядку. Всі ці закони в своїй сукупності оголошуються конституцією держави. Прикладом такої конституції може бути Конституція Великобританії. Вона складається із ряду законів, перший з яких - "Велика хартія вільностей" - був прийнятий ще в 1215р., а останній - "Закон про місцеве правління " - в 1985р.

Слід зазначити, що наявність неписаної конституції може призвести до недостатньо чіткого правового регулювання найважливіших суспільних відносин. Це дає заінтересованим силам можливість поводитися довільно, по-різному витлумачувати неузгодженість, а то й суперечності у змісті таких конституцій. Тому вони загалом рахуються як менш демократичні порівняно з конституціями писаними.

Залежно від порядків прийняття, зміни та відміни конституції поділяються на гнучкі та жорсткі.

У гнучких конституціях порядок прийняття, зміни та відміни конституції мало чим відрізняється від порядку, передбачено для всіх інших законів. В більшості різниця полягає лише в кількості голосів депутатів парламенту, необхідної для прийняття, зміни або відміни конституції. Якщо для поточного закону достатньо простої більшості (50% + 1) голосів то для конституції цього замало - необхідно зібрати кваліфіковану більшість (не менше, як дві третини голосів).

У жорстких конституціях порядок прийняття, зміни та відміни суттєво ускладнений порівняно з усіма іншими законами. В даному випадку потрібна не тільки більшість голосів депутатів, а й виконання ряд умов (процедур).

Наприклад, поправки до Конституції СІЛА приймаються голосами двох третин членів палат Конгресу (парламентом) або спеціально скликаного Конституційного конвенту. В обох випадках поправки мають бути ратифіковані законодавчими зборами або конвентами трьох чвертей штатів. Від 1917р. встановлюється строк для збору необхідної кількості голосів штатів. У випадках недодержання строку поправка вважається відхиленою. Раніше процедура ратифікації розтягувалася надовго. Наприклад, процес збирання голосів штатів на користь 25 поправки був розпочатий у 1789р., а необхідних 38 голосів штатів було набрано лише в 1992р., тобто процес ратифікації тривав аж 203 роки.

Ратифікація - затвердження міжнародного договору верховним органом державної влади, після чого договір набирає юридичної сили для даної держави.

Конституцію України також слід віднести до жорстких. У цьому зокрема переконує розгляд її 13 розділу.

За рівнем утілення приписів конституцій у життя суспільства та держави їх прийнято поділяти на фіктивні та реальні.

Фіктивна конституція - це конституція положення якої не знаходять потрібної реалізації й підтвердження на практиці.

Реальна конституція - якщо суспільні відносини відповідають конституційним настановам.

У відповідності з державним устроєм конституції поділяються на:

- федеративні (США, ФРМ та інш.); -унітарні (Франція, Україна та інш.).

Конституція України с писана, жорстка, реальна, унітарна.

За терміном дії конституції поділяються на постійні і тимчасові. Більшість конституцій не передбачають певного терміну дії і тобто є постійними, але це не означає неможливості їх зміни або скасування. Тимчасові конституції приймаються на обмежений строк або до настання певних подій, наприклад, до прийняття нової конституції.

За способом прийняття конституції бувають:

- октроїрувані - "даровані згори"; конституції, що даровані монархом своєму народові (Монако, Непал);

- народні конституції, тобто прийняті представницьким органом або шляхом референдуму.

За формою правління, яка закріплюється в конституції, бувають:

- монархічні (Японія 1947р.);

-республіканські (Франція1958р., !країни 1996р.).

.

В залежності від державно-ІІолітичного режиму конституції бувають:

- демократичні - встановлюють належну модель організації влади, тобто таку, при якій реально гарантуються права та свободи людини і громадянина; авторитарні - обмежують права людини, насамперед громадянські і політичні;

- тоталітарні - затверджують одну ідеологію, яка с загальнообов'язковою як для держави, так і для громадян і однопартійну систему.

За формою державного устрою, що встановлюється конституцією поділяються на :

- федеративні (Конституція ФРН 1949р.) є конституції союзних держав. Вони закріплюють як правило принципи федералізму, систему федеральних органів;

- унітарні - конституції України 1996р., Греції 1875р.

Серед формальних конституцій розрізняють кодифіковані І не кодифіковані. Кодифіковані являють собою єдиний нормативний акт, не кодифіковані - сукупність нормативно-правових актів, які наділені у рівній мірі вищою юридичною силою. Не кодифікованими є: Конституція Швеції, Австрії, Канади. Конституція Швеції складається із трьох законів: Форма правління 1974 р.; Акт про престолонаслідуванні 1810 р.; Акт про свободу печаті 1949 р. Із нових конституцій не кодифікованою є Конституція Чехії 1992 р. Вона складається із нормативного акту, який офіційно називається Конституцією, Хартії основних прав і свобод і інших конституційних законів. Всі ці нормативні акти в своїй сукупності складають «конституційний порядок», приймаються і змінюються однаковою процедурою (ст.3 і 112 Конституції).