11...Мотивація навчання. Види мотивів навчання.

Мотивація навчальної діяльності є складною багаторівневою неоднорідною системою спонукань, що включає мотиви, в ролі яких можуть виступати потреби, інтереси, установки, емоції, норми, цінності, ідеали.Мотивами є конкретні спонукання, причини, що змушують особистість діяти, здійснювати певні вчинки. Мотиви навчання можна розглядати як ставлення тих, хто навчається, до предмета діяльності, їхню спрямованість на цю діяльність. У практиці навчання мотиви поєднують у групи за спрямованістю і змістом:соц (соц-ціннісні), пізнавальні, професійно-ціннісні, естетичні, комунікаційні, статусно-позиційні, традиційно-іст, утилітарно-практичні (меркантильні).

Види Соціальні- широкі соц. Мотиви(обов’язок, відповідальність, розуміння соц значущості навчання), М соц. Співпраці(орієнтація на різні способи взаємодії з навколишніми людьми, ствердження своєї ролі і позиції у групі), вузькі соц (або позиційні) м (підвищення власного соц статусу, отримання: певної посади в майб, визнання з боку оточення, гідної винагороди за свою працю)Пізнавальні-широкі пізн м(орієнтація на ерудицію, задоволення від самого процесу навчання та його результатів),навч-пізн м (орієнтація на способи добування знань, засвоєння конкретних навчальних предметів), м самоосвіти(орієнтація на здобуття додаткових знань),м саморозвитку (бажання зміни власних психологічних, фізичних, моральних, інтелектуальних якостей)Особистісні – м самоствердження (орієнтація на високу оцінку та самооцінку власної особистості), ідентифікації з іншою людиною(намагання бути схожим на особу, яка вважається взірцем), м влади (орієнтація на реальну можливість діяти і впливати на ситуацію й на поведінку інших), м досягнення (прагнення успіху в житті та різних видах діяльності, підвищення рівня власних можливостей), матеріальні (прагнення матер вигоди: економії коштів або отримання прибутку). Найпотужнішими мотивами вважаються мотиви досягнення та пізнавальні мотиви. Серед навчальних мотивів вирізняють мотиваційні орієнтації на успіх, на процес, на результат, оцінку викладача, запобігання прикростям, а також почуття самоцінності, престиж, можливість власного розвитку, можливість самостійного мислення та дії, можливість самовираження, почуття правильного виконання завдання, ефективний пізнавальний стан та інші. Крім того, розрізняють усвідомлені та неусвідомлені мотиви, реальні та уявні (удавані, надумані, ілюзорні) тощо.Поведінка людини може бути як зовнішньо, так і внутрішньо мотивованою. Залежно від джерела виникнення мотивів розрізняють внутрішні та зовнішні.

12. Мотивування і стимулювання навчальної діяльності: спільне та відмінне, етапи, види, методи, прийоми.

Мотивування — це процес впливу на студента з метою спонук його до певних дій шляхом форм. відпов. мотивів. Воно становить основу управління навчанням. Залежно від цілей та завдань виокремлюють два основні типи мотивування:1 тип мотивування передбачає форм.зовн. мотивів, що спонук. до бажаних для мотивуючого суб’єкта результатів. Важливою умовою його ефективності є глибока взаємодія та порозуміння між двома сторонами.2 тип мотивування спрямив.на форм. мотивац.структури особистості. Важливою умовою його ефективності є особлива увага формуванню та підсиленню позитивних, тих, що сприятимуть досягненню високих результатів, мотивів.

Мотивування може здійснюватися за допомогою різних засобів і прийомів впливу на тих, хто навчається. До них, зокрема, належать:

• стимулювання (процес використання різних стимулів для формування внутрішніх і зовнішніх мотивів),

• тренінг (процеси, пов’язані з формуванням мотивації).

Невід’ ємним від мотивації є й стимулювання д-ті. Як і мотив стимул позначає рушійну силу людини до д-ті.Стимулом психологи назив.зовн. спонукання людини до активної д-ті. Тому стимулюв.в навчанні—це чинник д-ті того, хто навчає. Але стимул лише тоді стає реальною рушійною силою, коли він перетвор. на мотив, тобто на внутр. спонук. людини до д-ті. Водночас це внутрішнє спонукання виникає не тільки під впливом зовнішніх стимулів, а й унаслідок потреб самої особистості, її попереднього досвіду, бажань, інтересів. Власне стимул дає завжди не тільки прямий, а й опосередкований особистістю ефект. Один стимул може по- різному вплинути на мотивацію різних учнів залежно від їхнього ставлення до цього стимулу, готовності відгукнутися на нього, навіть від їхнього настрою, самопочуття.

Класиф.стимулів дає В.М.Вергасов, який вирізняє такі види їх:

• збуджувальні (довіра, інтерес, пріоритет, важливість, професія);

• динамічні (час, швидкість);

• загрозливі (контроль, оцінка, відповідальність, складність);

• організаційні (позбавлення стипендії, виключення з навчального закладу).

Етапи мотивування:

1. початкова мотивація (Тут доцільними є такі методи, як комунікативна атака, доведення та переконування, сугестія (навіювання).

2. Підтримувальна мотивація (методи: долання перешкод і делегування.

3. Завершальна мотивація (метод закріплення позитивного враження).

Можна говорити про мотивац. ф-ію будь-якого методу навчання. Деякі дослідники поділяють їх на дві групи:

1. методи формування пізнавального інтересу (дидактичні ігри, аналіз життєвих ситуацій; створення ситуацій успіху у навчанні);

методи, спрямовані на формування почуття обов’ язку і відповідальності у навчанні (пояснення суспільної чи особистісної значущості навчання, висування навчальних вимог, оперативний контроль за виконанням вимог і в разі потреби — вказівки на недоліки, зауваження