- •Розділ і загальна характеристика інституту пенсійного забезпечення
- •1.1 Історичний аспект процесу виникнення та формування пенсійного забезпечення.
- •1.2 Поняття пенсій, пенсійна система та види пенсій.
- •1.3 Поняття і загальна характеристика пенсійних правовідносин.
- •1.4 Пенсійне забезпечення в країнах Європи.
- •Розділ іі правові засади набуття права на пенсії
- •2.1 Пенсійне забезпечення окремих категорій осіб
- •2.2 Порядок призначення, перерахунок та виплата пенсій у солідарній системі.
- •2.3 Основні засоби захисту суб'єктивних прав громадян у сфері пенсійного забезпечення
- •Розділ ііі порівняльний аналіз пенсійного законодавства україни та країн європи та шляхи вдосконалення пенсійного забезпечення
- •3.1 Аналіз існуючої пенсійної системи та визначення причин виникнення проблем у пенсійному законодавстві.
- •3.2 Порівняльний аналіз пенсійної системи України і країн Європейського Союзу.
- •3.3 Шляхи вдосконалення законодавства України щодо набуття права на пенсії.
- •Висновки
- •Список використаних джерел
- •Додаток а
- •Додаток б
- •Стратегічна карта
- •Конституційне забезпечення
- •Законодавче забезпечення
2.3 Основні засоби захисту суб'єктивних прав громадян у сфері пенсійного забезпечення
У ході формування демократичної і соціально-орієнтованої правової держави істотно зростає роль правозахисного механізму стосовно прав і свобод людини як найвищої соціальної цінності. Охорона прав і законних Інтересів людини і громадянина стає найважливішим обов'язком усіх державних органів.
Стверджуючи і забезпечуючи права і свободи людини Конституцієй України [39, ст. 3], держава в законодавчому порядку встановлює гарантії здійснення і захисту цих прав, що має важливе значення для їх реалізації. Кожен громадянин може розраховувати на захист із боку держави своїх суб'єктивних прав.
У юридичній літературі під захистом прав звичайно розуміється розв'язання спорів між зацікавленими фізичними, юридичними особами, коли одна зі сторін, що сперечається, вважає, що порушено її права. Форми і засоби захисту прав, відповідальність осіб за їх порушення закріплені в нормативно-правових актах [24].
Основою реального здійснення права громадян на соціальне забезпечення є функціонування системи засобів, спрямованих на охорону цього права від можливих чи дійсних порушень. Усі засоби, за допомогою яких забезпечується реальне здійснення громадянами своїх прав, підрозділяються на засоби охорони і засоби захисту суб'єктивних прав.
Захист прав громадян на соціальне забезпечення здійснюється в судовому й адміністративному порядку, заснованому на законах. Серед них ведуче місце належить Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. [44] і прийнятих на його основі підзаконних актах (постановах Кабінету Міністрів України, інструкціях, наказах і роз'ясненнях Міністерства праці та соціальної політики України).
Згідно зі ст. 104 названого Закону [44], рішення органа, що призначає пенсію, може бути оскаржене в районній (міській) Раді народних депутатів або в районному (міському) народному суді
Судовий порядок захисту будь-яких прав, включаючи пенсійні, набагато ефективніше, ніж адміністративний. У сучасних умовах звертання до суду з позовом, скаргою чи заявою — один з основних засобів правозахисту. Правда, громадянам літнього віку часом важко перебороти психологічний бар'єр звертання в суд, однак звертання до суду є історично кращою формою культурного, цивілізованого розв'язання суперечок, у більшій мірі гарантуючій об'єктивність і незалежність розв'язання скарг. У цілому ряді випадків законодавство рекомендує громадянам звертатися з позовом у суд за захистом своїх прав.
Об'єктом оскарження є дії тих органів соціального захисту і посадових осіб, у чию компетенцію входить рішення відповідних питань. Так, призначення пенсій за чинним законодавством віднесено до компетенції районних (міських) управління соціального захисту населення. Тому на рішення цих органів і подається скарга в суд про відмову призначення пенсії. У тих випадках, коли питання призначення пенсій розв'язуються одноосібно начальником районного (міського) управління соціального захисту, то тоді його рішення є об'єктом оскарження [24].
У суді можна оскаржити такі рішення органів соціального захисту:
про відмовлення в призначенні пенсії чи будь-якого виду допомоги;
про призначення пенсії не на тих умовах, на які претендував заявник (наприклад, пенсія призначена на загальних умовах, а не в пільгових розмірах);
про призначення пенсії в конкретній сумі, коли заявник не згодний з її розміром, порядком обчислення його стажу, заробітку і, відповідно, пенсії. Однак, в суд не може бути оскаржене рішення власника підприємства чи уповноваженого ним органа про відмовлення в поданні документів працівника до призначення пенсії, тому що в цьому випадку зацікавлена особа має право безпосередньо звернутися з усіма документами в районне (міське) управління соціального захисту;
про утримання зайво виплачених пенсій і допомог, заперечуючи як сам факт переплат, так і розмір утримань, або докази про свою невинність у виникненні переплати;
дії працівників органів Пенсійного фонду, пов'язані з затримкою виплати пенсій, із припиненням виплати пенсій, включаючи і стягнення невиплачених сум пенсій з вини органів Пенсійного фонду за минулий час;
про перерахунок пенсії, а саме про відмовлення в перерахунку пенсії, про розмір пенсії при перерахунку, про призначення надбавки до пенсії;
про переведення з одного виду пенсії на інший, включаючи відмовлення в переведенні, про новий розмір пенсії і т.д.;
про відмовлення в установлені стажу роботи за показаннями свідків, про тривалість установленого стажу і т.д.
У суд можна звертатися і з приводу установлення юридичних фактів, необхідних для призначення пенсії, коли їх неможливо підтвердити в позасудовому порядку. Зокрема, суд установлює факти сімейних відносин, перебування на утриманні, реєстрації народження, усиновлення, шлюбу, розлучення і смерті, стану у фактичних шлюбних відносинах, батьківства, визнання батьківства, нещасного випадку на виробництві, якщо це необхідно для призначення пенсії чи одержання допомоги по соціальному страхуванню, належності правовстановлюючих документів особі. Наприклад, якщо в довідці про трудовий стаж заявника, що звернувся за призначенням пенсії, прізвище зазначене з перекрученням, то орган соціального захисту вправі відмовити в заліку в стаж часу роботи з цієї довідки. Але суд на підставі показань свідків, інших письмових доказів може установити належність довідки заявнику. Дане положення має важливе значення для визначення розміру пенсії. Розмір пенсії, як відомо, залежить від тривалості загального стажу роботи.
Зазначений вище перелік обставин, які може розглядати суд у сфері соціального захисту, не є вичерпним. Так, суд вправі встановити факт перебування громадянина в неповнолітньому віці як в'язня у фашистських концтаборах для наступного одержання пільг, передбачених для даної категорії осіб. В іншому випадку суд установить факт перебування на окупованій території в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 pp. колишньої громадянки СРСР, нині — Ізраїлю, що не має особливого юридичного значення по законодавству України, але необхідний для заявниці в Ізраїлі для одержання компенсації від уряду ФРН як постраждалої в роки нацизму.
Судом захищається право особи на відшкодування шкоди, заподіяної громадянину неправильним оформленням пенсійних документів з вини власника підприємства чи уповноваженого ним органа. Так, акціонерне товариство «Метал» подало в управління соціального захисту неправильні відомості про фактичний розмір заробітку свого працівника для обчислення пенсії. Це спричинило заниження розміру пенсії, виплачуваної протягом року. Після подання в управління соціального захисту довідки про фактичний розмір заробітку був зроблений перерахунок. Органи Пенсійного фонду в подібних випадках не доплачують пенсію за минулий час, оскільки заниження розміру пенсії відбулося не з їхньої вини, а з вини підприємства, що подавало документи.
Тому працівник звернувся в суд з позовом на власника підприємства з приводу стягнення недоотриманих сум пенсії з моменту її призначення і до перерахунку. Суд цей позов задовольнив на тій підставі, що працівнику був нанесений матеріальний збиток. Правовою підставою відшкодування шкоди у даному випадку є статті 440 і 441 Цівільного кодексу України [41].
Інший приклад. Інвалід вправі стягнути з причинителя шкоди, як правило, підприємства, додаткові витрати, необхідні для оплати додаткового харчування, придбання лік, протезування, стороннього догляду, санаторно-курортного лікування, включаючи вартість проїзду до місця лікування і назад самого потерпілого, а в необхідних випадках і супровідного, придбання спеціальних транспортних засобів і т.п.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» [46] громадянин вправі в судовому порядку оскаржити рішення органа медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про визнання або невизнання його інвалідом. Вважаємо, що й інші порушені соціальні права, встановлені Законом [40, ст.17], можуть бути також оскаржені в суді.
У суд може бути оскаржене відмовлення в наданні різних пільг і переваг, передбачених законами про статус ветеранів війни, праці і військової служби, що носять загальний, а не індивідуальний характер. Наприклад, не можна оскаржити в суд відмовлення в наданні пенсіонеру одноразової матеріальної допомоги, коли вона надається на розсуд різних державних органів, включаючи органи соціального захисту. Якщо ж пільга носить загальний характер і в законі конкретизовані умови її надання (тобто коло осіб, що мають право на неї, характер пільги, умови одержання, зобов'язаний державний орган), то тоді відмовлення в її наданні можна оскаржити в суд. Наприклад, інваліду війни відмовлено у виплаті компенсації витрат на бензин, ремонт, запасні частини. Таке відмовлення можна оскаржити в суд, оскільки право інваліда війни на одержання компенсації носить цілком конкретний характер.
Законодавством встановлений певний порядок подачі і розгляду скарг або заяв судом. Порядок розгляду скарг або заяв судом встановлюється цивільно-процесуальним і адміністративно-процесуальним законодавством України [40, 41].
У судове засідання запрошується керівник органу соціального захисту, рішення якого оскаржується.
Рішення суду по скарзі виноситься в залежності від результатів перевірки. Якщо суд визнає оскаржувані дії неправомірними, то він виносить рішення про задоволення скарги. Суд зобов'язує орган соціального захисту здійснити конкретні дії для усунення допущених порушень. Наприклад, при встановленні незаконності відмовлення в призначенні пенсії, суд зобов'язує орган соціального захисту призначити пенсію .
Особі, що не має спеціальної юридичної підготовки, іноді складно провести справу в суді, захищаючи свої інтереси. Тому необхідно звертатися за допомогою в юридичну консультацію. Але при цьому треба знати, що в ряді випадків юридична допомога ветеранам війни може надаватися безкоштовно. Так, у відповідності зі ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» [47], ветерани війни звільняються від сплати за оформлення документів, юридичної консультації, а також від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань по їхньому соціальному захисту.
Однак, незважаючи на те, що судовий порядок захисту прав громадян є універсальним і досить ефективним, він не виключає і таку форму захисту права на соціальне забезпечення, як адміністративний (спеціальний) порядок. Справа в тому, що звертання до суду все-таки є останньою, крайньою мірою розв'язання конфлікту. Краще розв'язати суперечку до суду, на що, власне кажучи, і спрямований адміністративний порядок розв'язання соціальних питань, що установив розгляд скарг у вищому органі соціального захисту, а саме: в обласному управлінні соціального захисту, Міністерстві праці та соціальної політики України, Пенсійному фонді України, інших органах.
Слід зазначити, що основна маса соціальних питань розглядається в адміністративному порядку органами соціального захисту. Причому добре, коли зацікавлена особа, чиї інтереси зачеплені, розрізняє, які дії вона хоче оскаржити. Наприклад, якщо мова йде про відмовлення в призначенні пенсії чи неправильному визначенні її розміру, то скарга може бути подана в обласне управління соціального захисту, Міністерство праці та соціальної політики України.
Якщо рішення конкретних питань віднесено до компетенції органів Пенсійного фонду, наприклад пов'язане з затримкою виплати пенсії, то стосовно відділів і управлінь у районах, містах і областях як вищестоящий орган є Правління Пенсійного фонду як центральний орган державної виконавчої влади, що разом з районними, міськими й обласними відділами і відділеннями Фонду утворюють систему органів, що здійснюють фінансування пенсійного забезпечення.
Отже, скарга може бути подана в суд чи у вищий орган соціального захисту у порядку підпорядкованості. Вищий орган зобов'язаний розглянути її в порядку і термін, установлені Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р. [55]. Про результати повідомити зацікавленій особі в місячний термін. У випадку одержання незадовільної відповіді громадянин вправі звернутися зі скаргою в суд, тобто право подачі скарги в суд за ним зберігається.
У зв'язку з розвитком пенсійних правовідносин з часів незалежності України, склалася особлива судова практика прийняття рішень за спорами, що виникають у пенсійній сфері (додаток А, Б).
Загальний нагляд за законністю і правильністю розгляду скарг громадян здійснюють органи прокуратури. Прокурор може зажадати будь-який акт органа соціального захисту чи посадової особи цього органа, перевірити дотримання законодавства в органах, що здійснюють соціальний захист. По виявлених фактах порушень законодавства прокурор зобов'язаний відповідним чином реагувати, а в необхідних випадках притягти до відповідальності винну посадову особу.
Таким чином, вибір засобів захисту права на соціальне забезпечення залежить від конкретних обставин. Однак власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а тільки тим, що установлено законодавством [24].