3.3 Шляхи вдосконалення законодавства України щодо набуття права на пенсії.

Пенсійне забезпечення грає важливу роль в добробуті населення будь-якої держави, і стан нинішніх пенсіонерів говорить про рівень розвитку державності. Сучасна пенсійна система має як позитивні, так і негативні моменти. Тому слід і необхідно внести зміни до нормативно-правових актів для усунення недоліків у пенсійних правовідносинах. Проаналізувавши сучасний пенсійне законодавство, Закону України від 08.07.2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», практику зарубіжних країн, ми пропонуємо наступні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства.

Перша зміна має стосуватися пенсійного віку – вихід на пенсію достроково.

Першу зміну можна запропонувати запозичивши досвід Німеччини, Франції. В цих країнах працює так званий принцип справедливого перерозподілу пенсійних виплат до стажу роботи працівника або просто кажучи «дострокова пенсія». В їх випадку, якщо працівник-чоловік допрацював до 60 років та виявив бажання піти на пенсію, то розрахунок повинен проводитися наступним чином: за кожен місяць недопрацьований до загального пенсійного віку пенсія буде зменшуватися на 0,3 %. Тобто 5 років – це 60 місяців, 16 місяців ми помножуємо на 0,3 % - результат 18 %. Значить, пенсія за 5 років буде зменшена на 18 %. Ця пропозиція надасть право працівникам, які не мають можливості працювати, раніше вийти на заслужений відпочинок достроково. В Німеччині немає обмежень на зменшення пенсійних виплат, у той час у Франції воно існує і становить 25 %. Проаналізувавши вказану пропозицію, можна сказати, що в такому випадку отримання пенсії буде мати диспозитивний характер. Таким чином норма закону надасть можливість учасникам пенсійних правовідносин обирати самостійно правову поведінку. Вважаю, якщо законодавчо збільшився граничний вік виходу на пенсію, то справедливо буде запровадити такий елемент для зменшення вікового навантаження. Все одно вся кількість пенсіонерів не буде обирати вказану систему, тому що велика кількість людей пенсійного віку працює у пенсійному віці для гідного існування. Для подальшої реалізації пропозиції виникне необхідність її закріпити і детально регламентувати у спеціальному законі, привести у відповідність чинне законодавство.

Друга зміна, яку можна запропонувати, - це створити пропорційну систему отримання пенсій від заробітної плати. Мається на увазі, що кожен працюючий пенсіонер повинен мати обмежений розмір пенсій, у зв'язку із зайнятістю та наявним заробітком. Це є необхідною передумовою підвищення пенсійного віку, без якого навантаження на пенсійну систему неухильно зростатиме, оскільки співвідношення пенсіонерів до населення працездатного віку та платників внесків буде збільшуватися. В цілому в Україні станом на 1 січня 2010 працюють 20,2% пенсіонерів від їх загальної кількості, тобто кожен п'ятий. При цьому середній розмір пенсій працюючих пенсіонерів на 27% вищий, ніж у непрацюючих, оскільки новим пенсіонерам призначається пенсія з іншого заробітної плати, і значна їх частина працює для того, щоб через два роки перерахувати пенсію. Існують ризики, що багато пенсіонерів відмовляться від продовження трудової діяльності чи вдадуться до приховування трудових відносин. Крім того, можуть скоротитися кадри освіти і охорони здоров'я, тому що в цих галузях дуже висока частка працюючих пенсіонерів.

Дуже справедливий підхід використовує Німеччина щодо даної пропозиції. У Німеччині пенсіонер має встановлену пенсійну ставку (для жінок і чоловіків різна). Якщо пенсіонер працює і хоче одночасно отримувати і пенсію, і зарплату, то він повинен подати заяву в пенсійний орган країни про зменшення розміру пенсії. Якщо ж пенсіонер хоче отримувати пенсію в повному обсязі, то тоді йому встановлюється заробітна ставка, більше якої він не має право отримувати [65]. Таким чином отримувати гарну заробітну плату і займати вищі посади буде не найстарший, а найкваліфікованіший.

Для того, щоб реалізувати вищесказане, пропонуємо доповнити Закон України «Про пенсійне забезпечення» статтею 64-1 і викласти її в такій редакції: «Стаття 64-1 Порядок обчислення пенсій працюючим пенсіонерам Пенсія обчислюється в пропорційному розмірі по відношенню від заробітної плати.

Якщо працюючий пенсіонер бажає отримувати пенсію в повному розмірі, то така особа має заробітну ставку 70% від встановленої мінімальної заробітної плати на день нарахування заробітної плати.

Якщо працюючий пенсіонер бажає отримувати заробітну плату в повному розмірі, то пенсія такої особи становить 50% від встановленої пенсії для цієї категорії осіб на день нарахування заробітної плати.

Всі особи, що підпадають під дію цієї статті, зобов'язані подати до органу Пенсійного фонду заяву про перерахунок пенсій.»

Наступні зміни слід було внести до українського законодавства про недержавне пенсійне забезпечення

Для усунення такого недоліку, як проблематичність отримання пенсійної суми з недержавного пенсійного фонду до настання обумовленого віку, слід внести зміни до ст. 65 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення ". Зміни повинні стосуватися доповнення статті пунктом щодо умов отримання пенсійної виплати одноразовим платежем, а саме – у випадку скрутного матеріального становища страхувальника. Ця норма необхідна для забезпечення права на отримання законно належних сум. Зважаючи на вищенаведене, пропонуємо доповнити частину першу статті 65 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» пунктом 4 наступного змісту:

«4) важке матеріальне становище страхувальника, яке підтверджується відповідним документом, виданим управлінням праці та соціального захисту населення.»

Проаналізувавши діючу систему оподаткування недержавного пенсійного забезпечення ми прийшли до висновку, що діє подвійна система оподаткування. Відповідно до п.170.8.2 ст. 170 Податкового кодексу України, податковий агент утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок за ставкою 15% з 60% суми: одноразової страхової виплати за договором довгострокового страхування життя у разі досягнення застрахованою особою певного віку, обумовленого у такому страховому договорі, чи її доживання до закінчення строку такого договору. Також у кодексі наведені випадки, коли відсоток не виплачується. З вищесказаного виникає питання, навіщо платити державні внески та податки кілька разів? Наприклад, візьмемо працівника, який відраховує відповідний відсоток від своєї заробітної плати, потім цей працівник виявляє бажання брати участь в недержавній системі оподаткування і відраховує платежі за договором. Працівник досягає пенсійного віку та при отриманні недержавної пенсії йому необхідно заплатити 15% з 60% страхової виплати. Дуже незрозуміла така система оподаткування. Я пропоную усунути ставку податку, тим самим зменшити податкове навантаження з боку держави, для цього слід виключити з пункту 170.8.2 статті 170 Податкового кодексу наступний абзац: «Виплати пенсії на визначений строк, що проводиться з недержавного пенсійного фонду учаснику фонду в порядку та строки, визначені законодавством».

Остання пропозиція - задіяти другий рівень пенсійної системи (накопичувальної системи). Це буде означати введення в нашій країні системи загальнообов'язкового накопичувального пенсійного страхування. Суть такої системи буде полягати в тому, що частина обов'язкових внесків до пенсійної системи (загальний рівень пенсійних відрахувань залишиться незмінним) накопичуватиметься у єдиному Накопичувальному фонді і обліковуватися на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, які (та на користь яких) сплачуватимуть такі внески роботодавці або громадяни самостійно. Ці кошти будуть інвестуватися в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів. Управління пенсійними коштами здійснюватимуть компанії з управління активами (для яких ця діяльність є професійною і буде відбуватися за ліцензією), обраними на конкурсній (тендерній основі), що зазначено детально в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При інвестуванні пенсійних активів компанії будуть діяти згідно з вимогами законопроектів щодо напрямків інвестування, ринків на яких можна буде здійснювати інвестиції та вимог щодо диверсифікації (вкладення коштів у різні напрямки) інвестиційних вкладень. Безпосереднє зберігання пенсійних активів буде здійснювати банківська установа - зберігач, який буде нести відповідальність за цільове використання цих активів. Кошти, обліковуватися на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян будуть власністю цих громадян, і вони зможуть скористатися ними при досягненні пенсійного віку (або, у випадках передбачених законом, раніше цього терміну, наприклад у випадку інвалідності, виїзд за кордон). Виплати з Накопичувального фонду здійснюватимуться додатково до виплат із солідарної системи. Таким чином пенсіонер буде спокійно жити на пенсії і не переживати про матеріальний стан. Незважаючи на пенсійну реформу 2011 року, другий рівень все ж таки не почав працювати, а буде запроваджений лише з року, в якому буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України. Тобто точна дата не зазначена, що зумовлює відтягуванню процесу реформування пенсійної системи.

Наочний приклад - Естонія, де в 2009 році були отримані перші пенсії з накопичувального фонду. На отримані гроші пенсіонери можуть собі дозволити поїхати відпочити, щось купити цінне або отримувати належну суму протягом певного періоду часу [61]. Введення II рівня пенсійного страхування дозволить:

• Збільшити загальний розмір пенсійних виплат завдяки отриманню інвестиційного доходу (сукупний середній розмір пенсійних виплат із солідарної та обов'язкової накопичувальної системи очікується на рівні 55-60 відсотків середньої заробітної плати в Україні, а зараз такі виплати складають близько 35 відсотків);

• Посилити залежність розміру пенсії від трудового вкладу особи, а отже посилити зацікавленість громадян та їх роботодавців у сплаті пенсійних внесків;

• Зменшити "податковий тиск" на фонд оплати праці роботодавців за рахунок перерахування частини обов'язкових пенсійних внесків до Накопичувального фонду, що проводиться із заробітку працівника;

• Успадковувати кошти, обліковані на персональному пенсійному накопичувальному рахунку, родичам застрахованої особи;

• Створити потужний джерело інвестиційних ресурсів для зростання національної економіки;

• Розподілити ризики виплати низьких розмірів пенсій між першим і другим рівнем пенсійної системи, і таким чином застрахувати майбутніх пенсіонерів від негативних демографічних тенденцій та коливань у економічному розвитку держави;

• Підвищити ефективність управління системою пенсійного забезпечення за рахунок передачі недержавним компаніям функції управління пенсійними активами.

Вважаємо, що на підставі запропонованих змін, виникне необхідність привести у відповідність законодавчі та підзаконні акти України.

Україна має найбільшу у світі частку витрат на пенсії - 18% від ВВП у 2010 році. А також один із найвищих рівнів пенсійних внесків у Європі, що становить 35% валової зарплати. І незважаючи на це в 2010 році до Пенсійного фонду було перераховано з бюджету суму, рівнозначну 7% від ВВП.

Перерахування величезних коштів з бюджету на покриття пенсійних виплат призводить до скорочення обсягу видатків, потрібних для покращення якості освіти українських дітей та якості медичного обслуговування сімей. Це також зменшує можливості інвестування в розвиток інфраструктури для підвищення конкурентоспроможності економіки країни, створення додаткових робочих місць та підвищення рівнів доходів усіх громадян.

Якщо не почати реформувати систему пенсійного забезпечення в Україні, становище майбутніх і нинішніх пенсіонерів погіршуватиметься і надалі. Через 16 років на кожну працюючу особу буде один пенсіонер, а згідно з прогнозами частка працездатного населення в подальшому лише зменшуватиметься. Без проведення необхідних коригувань нинішня пенсійна система залишатиметься фінансово нежиттєздатною.