Розділ 4 правовий режим земель сіл, селищ, міст

ПОНЯТТЯ, склад І функціональне використання земель сіл, селищ, міст України

Схвалена постановою Верховної Ради Концепція сталого розвитку забезпечення раціона­льного та ефектив­ного використання земель сіл, селищ, міст з метою створення належ­них умов для життя і діяльності людей, залучення інвестицій в соціально-економічний розвиток територій населених пунктів, формуван­ня сприятливого навколишнього природного середовища. З огляду на функціональне призначення земель у межах населених пунктів у чинному законодавстві України визначаються особливості їхнього правового режиму, здійснення суб'єктивних прав на земельні ділян­ки, використання та охорони таких земель.

Правовий режим земель сіл, селищ, міст характеризується такими юридичними ознаками, які дозволяють відмежовувати ці землі від інших категорій земель у межах населених пунктів.

До земель населених пунктів належать земельні ділянки різних катего­рій, передбачених ч. 1 ст. 19 ЗК України № 2768-ІІІ від 25 червня 2001 р.

Населені пункти й особливо міста концентрують на своїй території об'єкти підвищеної екологічної, техногенної, пожежної та іншої не­безпеки. Разом із тим, населені пункти - це місця проживання лю­дей. Ці обставини потребують запровадження таких правил розта­шування цих об'єктів і житлових будинків, які, з одного боку, забез­печили б економічно та екологічно ефективне використання цих об'­єктів, а з іншого - створили б безпечне, естетично багате середови­ще життєдіяльності людей.

Правовий режим земель сіл, селищ, міст характеризується систем­ністю їхнього використання разом із землями інших категорій відпо­відно до містобудівного законодавства, містобудівної та проектної документації. Згідно із ч. 4 ст. З Закону України "Про планування і забудову територій" рішення органів виконавчої влади та органів мі­сцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом від­повідно до містобудівної документації за погодженням із спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури.

Визначення містобудівної документації наведено в ст. 1 Закону України "Про планування і забудову територій" № 1699-ІІІ від 20 кві­тня 2000 р., а визначення та вимоги до проектної документації ви­значені в ДБН А.2.2-3-2004 Проектування. Склад, порядок розроб­лення, погодження та затвердження проектної документації для буді­вництва, затвердженого наказом Держбуду № 8 від 20 січня 2004 р.

За чинним ЗК України розпорядження земельними ділянками в межах села, селища, міста здійснюють відповідно сільська, селищна міська ради (ч. 1 п. 12 розд. X Перехідних положень ЗК).

Однією з ознак правового режиму земель цієї категорії є залежність у здійсненні права власності чи права користування земельною діля­нкою від права власності на розміщених на цих земельних ділянках будівель чи споруд. Ця теза ґрунтується на положенні ч. 1 ст. 120 ЗК, згідно з якою до особи, що придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій во­ни розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, устано­влених договором.

Отже, землі сіл, селищ, міст - це земельні ділянки, які за цільовим призначенням належать до різних категорій, потребують їхнього систе­много використання за допомогою містобудівного законодавства, місто­будівної та проектної документації, розпорядження якими здійснюють сільська, селищна міська ради і правовий статус яких залежить від прав на розміщених на цих земельних ділянках будівель чи споруд.