0X01 graphic

фактори, що впливають на продуктивність переробки інформації. Вони

визначаються рівнем організації, механізації, автоматизації та

комп\\\'ютеризації управлінської праці, а також психофізіологічними та

санітарно-гігієнічними умовами її здійснення, змістом перероблюваної

інформації;

0X01 graphic

фактори, що впливають на обсяг перероблюваної інформації. Вони

визначаються системою, методами і структурою управління підприємством,

типом і характером виробництва, номенклатурою і характером продукції,

розвиненістю внутрішньо - і зовнішньоекономічних виробничих зв\\\'язків та

ін.

Конкретні значення цих факторів не завжди можна точно виміряти, тому

найчастіше у ролі факторів використовують значення конкретних

техніко-економічних показників виробничого процесу. Для промислового

підприємства це передусім [16].

0x01 graphic

середньоспискова чисельність персоналу;

0x01 graphic

кількість одиниць встановленого устаткування;

0x01 graphic

кількість нормативів-показників, що використовуються на підприємстві;

0x01 graphic

кількість видів продукції, що випускається;

0x01 graphic

кількість видів матеріальних ресурсів, що надходять на підприємство;

0x01 graphic

обсяг товарної продукції;

0x01 graphic

обсяг реалізації товарів та послуг;

0x01 graphic

загальна кількість постачальників;

0x01 graphic

загальна кількість споживачів;

0x01 graphic

документообіг на підприємстві.

За допомогою методів математичної статистики значення цих показників та

відповідної чисельності фахівців обробляють для встановлення наявності

стійких зв\\\'язків впливу найважливіших факторів на трудомісткість робіт і,

таким чином,— на норматив чисельності фахівців. Така залежність має вигляд

[16]:

H ч.ф = k х xa х yb х K х pc (1)

де H ч.ф — норма чисельності фахівців;

х, у, ..., р — числові значення впливових факторів;

Продукт праці фахівця — диференційована, перероблена, інтегрована,

проаналізована інформація і вироблені на її основі рішення, програма,

план, прогноз виробничої діяльності, удосконалення техніки, технології,

організації виробництва і праці, фінансово-економічних заходів підвищення

ефективності і рентабельності функціонування фірми.

а, Ь,..., с — показники ступеня при числових значеннях факторів, вони

відображають щільність зв\\\'язку між відібраними факторами і даною функцією;

к — постійний коефіцієнт, що відображає зв\\\'язок нормативу з числовим

значенням факторів. Нормування чисельності рядових спеціалістів у фахових

підрозділах також залежить від дії факторів, що справляють найбільший

вплив і найбільш суттєві для окремого конкретного функціонального

підрозділу, обумовлюють зміст, складність, періодичність та обсяг робіт

конкретного фахово-функціонального спрямування. Всі зусилля службовців -

спеціалістів будь-якого підрозділу врешті-решт спрямовані на своєчасну та

якісну підготовку керівних рішень. Тому чисельність тих з них, праця яких

містить переважно творче начало, досить складно розрахувати на основі

нормування тривалості окремих операцій, і вона встановлюється частіше за

все також за методом математичної статистики з урахуванням впливу

провідних факторів за формулою (1).

Працю фахівців, що має більш конкретний характер, з меншою часткою творчої

праці, зі стабільними, часто повторюваними, однорідними операціями, може

бути пронормовано на основі спостереження за тривалістю

підготовчо-завершальних, основних та допоміжних операцій з урахуванням

нормативної тривалості внутрішньозмінного відпочинку (якщо він потрібен)

та особистих потреб.

При цьому слід мати на увазі специфіку підготовчих операцій фахівців, яка

випливає з необхідності обдумування отриманої роботи, вивчення необхідних

інструкцій, положень, довідників, спеціальної літератури. Основні операції

пов\\\'язані з аналізуванням інформації, її переробкою, розрахунками,

складанням графіків, таблиць, документів, інструкцій, довідкових

матеріалів тощо. Завершальні операції передбачають самоконтроль отриманих

розробок, передавання їх керівникові, виправлення матеріалів за його

вказівками і т. ін. Крім того, до підготовчо-завершальних операцій,

безумовно, входить підготовка робочого місця фахівця до роботи та

прибирання зайвих паперів, книг тощо наприкінці робочого дня, здавання їх

до архіву, бібліотеки і т. ін.

Норма часу на однорідні операції фахівців-службовців складається з

відповідних витрат часу:

H ч.фц = t п-з + t ос + tдоп + t вдп + tо (2),

де H ч.фц - норма часу на роботи, що виконуються фахівцем;

t п-з - тривалість підготовчо-завершальних операцій;

t ос та tдоп- тривалість основних і допоміжних операцій;

t вдп та tо - тривалість внутрішньозмінних відпочинків (якщо вони

потрібні) та перерв для особистих потреб.

Науково-технічний прогрес все більше пов\\\'язаний як з діяльністю

науково-дослідних та проектно-конструкторських інститутів, фірм, так і

проектно-конструкторськими підрозділами фірм, що виробляють продукцію чи

послуги. Персонал таких інститутів чи спеціальних підрозділів фірм

складається з висококваліфікованих фахівців, частина яких зайнята

високоінтелектуальною творчою працею, а частина — більш-менш однорідною

типовою, аналоговою працею із значною часткою типових, повторюваних

операцій. Праця більшої частини звичайних інженерів-конструкторів,

інженерів-технологів, інженерів - економістів дослідних та

проектно-конструкторських підрозділів може бути нормована через

встановлення норм часу, трудомісткості окремих типових операцій з

урахуванням новітніх розробок, відповідних науково-технічним досягненням у

даній галузі.

На практиці трудомісткість науково-дослідних та проектно-конструкторських

розробок визначають експертним методом: за досвідом та попередньою оцінкою

складності кількома експертами-фахівцями конкретної галузі (тобто

вірогідної тривалості) конкретного обсягу дослідних робіт та

дослідно-конструкторських розробок, проектів . При цьому експерти

визначають найкоротший, найдовший та найімовірніший терміни виконання

проекту в цілому.

Очікувана трудомісткість (норма часу) виконання проекту визначається таким

чином:

Оскільки в розробці кожного проекту є певні типові етапи (креслярські

роботи, стендові випробування, кошторисна оцінка, техніка безпеки тощо),

нормування здійснюється методом нормативної трудомісткості з введенням

відповідних перевідних коефіцієнтів [17].

Таким чином, нормування праці службовців менш досконале, ніж нормування

праці більшості робітників.

Розділ 3

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Слід зазначити, що у зв\\\'язку зі спадом виробництва, зупинкою окремих

дільниць, цехів і підприємств, прийнята у багатьох об\\\'єднаннях,

товариствах, фірмах стратегія виживання за рахунок скорочення

управлінського персоналу, це практично всюди призвело до закриття

відділів, бюро і лабораторій нормування праці. Зараз на підприємствах

використовують застарілі норми або нормують працю досвідно-статистичним

методом. Тому відродження виробництва пов\\\'язане і з відновленням саме

технічного нормування.

Найбільш важливі напрями цієї діяльності такі:

0x01 graphic

заміна якомога більшої частини досвідно-статистичних норм праці технічно

обґрунтованими;

0x01 graphic

підвищення процента робіт, професій, де впроваджено технічно обґрунтовані

норми;

0x01 graphic

поширення технічного нормування праці на допоміжні роботи і цехи, на працю

технічних виконавців і фахівців;

0x01 graphic

розповсюдження практики використання мікроелементного нормування праці;

0x01 graphic

застосування на вітчизняних підприємствах укрупнених нормативів і типових,

групових норм;

0x01 graphic

застосування комп\\\'ютерної техніки для розрахування (конструювання)

проектованих норм за нормативами;

0x01 graphic

впровадження систематичного підвищення кваліфікації персоналу відділів,

бюро та лабораторій нормування праці;

0x01 graphic

комплектування підприємств висококваліфікованими

фахівцями-нормувальниками.[2]

Таким чином, подальше вдосконалення нормування праці як важливого фактора

економії живої праці тісно пов\\\'язане з відродженням виробництва. ї чим

досконалішими будуть технологічні процеси, техніка, технологія й

організація виробництва і праці, тим більшого зниження трудомісткості

виготовлення продукції буде досягнуто. З цього випливає, що технічне

нормування праці в цілому має подвійну сутність: