0X01 graphic
ступінь завантаження виконавця основними роботами, який визначають як
відношення нормативної трудомісткості запланованих (чи вже виконаних)
робіт, відповідних за складністю кваліфікації службовця, до корисного
фонду його робочого часу;
0X01 graphic
ступінь завантаження виконавця нормованими роботами, який визначають як
відношення трудомісткості всіх запланованих (чи вже виконаних) робіт
згідно з установленими нормами робіт (що належать до конкретної функції
керування) до корисного фонду робочого часу службовця. Цей показник
найбільш узагальнений і дозволяє аналізувати витрати керівної праці з
урахуваннямїї редукції. Проте без оцінки ступеня завантаження основними
роботами неможливо об\\\'єктивно проаналізувати інтенсивність праці керівника
чи фахівця;
0X01 graphic
ступінь використання робочого часу виконавця, який визначають виключенням
з робочого часу суми так званих формальних втрат робочого часу (простої,
виконання робіт, що не належать до функцій даного працівника, і т. ін.) і
відношенням решти тривалості часу до тривалості робочого часу.
Та, як показує ґрунтовний аналіз цих показників [14], всі вони мають
досить значні вади. Зокрема, вони не враховують специфіки творчої праці,
коли напружені розумові процеси відбуваються найчастіше не тільки
паралельно з механічними процесами фізичної праці, але й за межами
робочого місця, робочого часу і й підприємства взагалі. Крім того, межі
робочого дня керівників та висококваліфікованих фахівців, як правило,
значно ширші нормативної тривалості. Тому самі поняття простоїв та втрат
робочого часу втрачають свою конкретність, а намагання ущільнити робочий
час цих груп працівників набуває формального характеру. Це може викликати
навіть протилежний ефект — зниження ефективності розумової праці з боку
працівників, які втрачають мотивацію до праці внаслідок надмірної її
регламентації. До цього ж призводить і примусове підвищення частки
найпростіших робіт у завантаженні робочого часу творчої особистості з
числа керівників та фахівців, зміст кінцевої праці яких — генерування
ефективних пропозицій, планів, заходів, що часто бувають новими та
неординарними.
Тому в нормуванні праці цих працівників підприємства більш продуктивне
впровадження:
0X01 graphic
методів, що ґрунтуються на попередньому вивченні витрат робочого часу;
0X01 graphic
методів, що ґрунтуються на попередньому статистичному аналізі чисельності;
0X01 graphic
методів математичної статистики та бальних оцінок [14].
Методи першої групи (розрахунково-аналітичні) спираються на попередню
розробку нормативних матеріалів та аналітично-дослідні роботи з вивчення
витрат робочого часу в кожному окремому випадку.
Методи другої групи передбачають розробку й застосування нормативів
чисельності та норм обслуговування.
Застосування бальних оцінок основних факторів (особливостей трудового
процесу і виробництва в цілому, що визначають чисельність службовців у
підрозділах підприємства) відбувається на основі попередньо? бальної
оцінки в умовних одиницях, що дає змогу звести всі різноманітні показники
вимірювання результатів праці трудівників до єдиного однорідного вимірника
і визначити за бальною шкалою сумарної оцінки значення цих факторів
(провідних техніко-економічних показників конкретного підприємства),
нормативну чисельність службовців відповідного структурного підрозділу.
При встановленні нормативної чисельності фахівців і технічних виконавців
застосовують й укрупнені нормативи чисельності для окремих структурних
підрозділів.
Нормування праці керівників необхідне для встановлення науково
обґрунтованої їх чисельності в конкретних підрозділах та на підприємстві в
цілому. Працю цієї групи працівників становить виконання певного кола
функцій управління.
Функції управління складаються внаслідок раціонального поділу процесу
керування за характером та змістом притаманної йому праці. При цьому кожна
функція пов\\\'язана з певним замкненим колом робіт, що об\\\'єднуються
спільністю їх призначення та посадовим становищем керівника в структурі
управління підприємством.
Кожна функція, незалежно від її цільового призначення, містить елементи,
необхідні для забезпечення організації, координування, планування,
проектування та контролю за якісним виконанням робіт, розстановкою кадрів
по робочих місцях.
Управління на сучасному підприємстві складається із загального (лінійного)
керівництва структурними підрозділами та функціонального керівництва, що
включає такі основні функції:
0x01 graphic
розробку та вдосконалення конструкцій продукції (так звана
конструкторська підготовка виробництва);
0x01 graphic
розробку та вдосконалення технології (технологічна підготовка
виробництва);
0x01 graphic
техніко-економічне планування;
0x01 graphic
стандартизацію і нормалізацію продукції, технологічних процесів та інших
елементів виробництва;
0x01 graphic
вдосконалення організації виробництва та управління;
0x01 graphic
організацію праці та її оплату;
0x01 graphic
оперативне управління виробництвом;
0x01 graphic
контроль якості продукції;
0x01 graphic
забезпечення виробництва інструментом та обладнанням;
0x01 graphic
підтримання устаткування, енергетичного господарства та робочих приміщень
у технічно справному стані (ремонтне та енергетичне обслуговування);
0x01 graphic
організацію транспортного обслуговування виробництва;
0x01 graphic
бухгалтерський облік та фінансову діяльність;
0x01 graphic
матеріально-технічне постачання, кооперування, маркетинг
і продаж продукції;
0x01 graphic
комплектування та підготовку кадрів, організацію їх професійного
просування;
0x01 graphic
охорону праці та забезпечення техніки безпеки;
0x01 graphic
загальне діловодство;
0x01 graphic
господарське обслуговування підприємства [14].
Кожна функція управління складається з керівних робіт - комплексів
взаємопов\\\'язаних, взаємозалежних та взаємообумовлених дій, що виконують
підрозділи апарату управління або окремі виконавці. Вони супроводжуються
конкретним результатом — керівним рішенням в усній або письмовій формі
(наказ, розпорядження, аналіз, пропозиція та ін.). Керівні роботи
складаються з операцій — комплексів взаємопов\\\'язаних дій (прийомів,
розумових процесів), однорідних за характером, стабільних за змістом, які
відрізняються тим, що їхні результати не мають самостійного значення, а
використовуються як вихідні матеріали для виконання подальших операцій
(реєстрація документа, заповнення бланків, розрахунки показників,
складання графіків, діаграм, пошук інформації в картотеках та літературі,
складання, карт та інших носіїв інформації, введення інформації до
комп\\\'ютера, складання програми обробки інформації тощо).
Операції, у свою чергу, складаються з елементарних дій, прийомів, кожний з
яких не має самостійної мети і набуває значення лише в комплексі з іншими
елементами (тобто з мікроелементами, що становлять операцію).
Внаслідок другорядності значення фізичної праці у продукуванні керівного
рішення (що значно більшою мірою є результатом розумової праці) нормування
праці за тривалістю дій, прийомів, комплексу прийомів та операцій доцільне
лише для тієї групи працівників адміністративно-керівного апарату, зміст
праці яких становлять заздалегідь встановлені за обсягом і послідовністю
досить прості розумово-ручні операції технічного обслуговування процесу
управління, тобто для технічних виконавців.
Особливості складу управлінських функцій обумовлюють групування
управлінського персоналу відповідно до змісту і складності цих функцій для
подальшого нормування праці.
Найбільш доцільне таке визначення груп управлінського персоналу:
0x01 graphic
лінійні керівники, що здійснюють загальне керівництво працівниками
підлеглої їм структури управління виготовленням продукції (цехами,
дільницями, змінами, бригадами, ланками);
0x01 graphic
функціональні керівники, які здійснюють фахове керівництво підлеглими
спеціальними підрозділами (відділами, бюро, лабораторіями), діяльність
яких спрямована на забезпечення безперебійного виробництва продукції за
рахунок своєчасного розв\\\'язання фахових проблем;
0x01 graphic
службовці, які здійснюють інженерно-технічні функції забезпечення
виробництва у складі відповідних технічних, технологічних,
конструкторських відділів, бюро, лабораторій;
0x01 graphic
службовці, які здійснюють економічні, організаційні, та фінансові функції
забезпечення виробництва у складі відповідних економічних, планових,
організаційних, обліково-фінансових, постачальних, маркетингових та ін.
підрозділів;
0x01 graphic
інші службовці, зайняті технічним виконанням діловодства, інформаційним і
господарським обслуговуванням виробництва та персоналу (тобто технічні
виконавці).
Наявність особливостей у змісті праці керівних працівників (через що ця
група персоналу поділяється на лінійних керівників та керівників
функціональних підрозділів) обумовлює дещо різні підходи до нормування
чисельності адміністративно-управлінського апарату підприємства.
При встановленні лінійно-ієрархічних рівнів керування (тобто чисельності
лінійних керівників на кожному ступені) найчастіше застосовують на
практиці норми керованості . Ними регламентується максимальна чисельність
осіб, підлеглих одному керівникові. За нормою керованості встановлюється й
оптимальна кількість структурних підрозділів, що може бути закріплена за
одним лінійним керівником. При цьому виходять з професійної складової
роботи підрозділу та з того, що обсяг роботи керівника зростає пропорційно
кількості підпорядкованих йому об\\\'єктів чи осіб.
Норма керованості — це чисельність робітників, спеціалістів, службовців,
яка може бути безпосередньо підпорядкована одному керівнику тимчасово чи
постійно.
У нормах керованості для кожної посади мають бути відображені суб\\\'єктивні
риси особистості керівника (його особисті переваги та недоліки), особисті
риси підпорядкованих йому осіб (переваги та недоліки, наявність
неформального лідера серед підлеглих, збіг життєвих цілей підлеглих з
цілями організації та ін.), а також організаційно-технічні особливості
праці у підрозділі.
При встановленні чисельності функціональних керівників треба враховувати
фахову складність робіт, обсяг та різноманітність закріплених за
керівником функцій, періодичність їх повторення протягом доби, тижня,
місяця, кварталу, року. Все це, у свою чергу, залежить від факторів, що
впливають на трудомісткість обсягів управлінської праці в цілому. Ця
залежність може бути прямою чи оберненою.
Усі фактори, що впливають на витрати управлінської праці, поділяють на
такі групи [14]: