51. Види об'єктів оподаткування. Шляхи визначення об’єкта оподаткування

об'єкт оподаткування – це матеріальні блага ФО та ЮО, філій, підприємств,відокремлених підрозділів з яких у встановленому ЗУ порядку стягуються податки та збори. У вузькому розумінні – це доходи (прибутки). Об'єктами виступають: 1)Доходи (прибутки): а) з джерелом походження на території Укр-ни - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України; б) з джерелом походження за межами України - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України. 2) вартість визначених товарів; 3) додана вартість робіт (продукцій, послуг); 4) окремі види діяльності платників податків; 5) операції з цінними паперами; 6) користування природними ресурсами, лісами , надрами, водними ресурсами; 7) майно ЮО та ФО; 8) передача майна у власність чи тимчасове користування.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відкритий перелік об’єктів оподаткування передбачає виділення об’єктів, які найбільш часто виокремлюються як підстава справляння податку чи збору. До них відносяться: майно, товари, прибутки, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг). У ПКУ використовується традиційний шлях при визначенні об’єкта оподаткування – відкритий перелік різних його видів, який припускає обов’язкову наявність зв’язку між нормою Загальної частини ПКУ й нормою Особливої частини ПКУ. Це означає, що, визначивши серед різновидів об’єкта оподаткування дохід, майно тощо, припускається деталізація конкретного виду об’єкта при побудові правового механізму окремого податку або збору. Загальною нормою встановлюються тільки межі, у яких деталізуються особливості окремого виду об’єкта оподаткування в спеціальних нормах. Податкове законодавство досить часто виділяє як доходи матеріальні надходження.

52. Види податкових агентів, їх юридична сутність та особливості застосування у податковому праві України.

Податковий агент − це юридична або фізична особа, на яку покладають обов’язки щодо обчислення, утримання із платника й перерахування податку або збору в бюджет. В основі діяльності агента лежить норма закону, що делегує йому особливі повноваження. Найчастіше податковими агентами є національні підприємства, які мають договірні відносини з іноземними та здійснюють діяльність у країні податкового агента, роботодавці чи особи, що виплачують дохід на користь платника. Податкові агенти прирівнюються до платників податку й користуються правами, установленими податковим законодавством для платників податків. Відповідно до ПКУ податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента − юридичної особи, які зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому законодавством.

Використання інституту податкових агентів можливо за декількома видами податків, наприклад: 1) при сплаті податку з доходів фізичних осіб податковими агентами виступають підприємства, установи, організації, приватні підприємці, які здійснюють виплату доходів фізичним особам; 2) при сплаті податку на прибуток підприємств іноземними юридичними особами, де податкові агенти виступають українські підприємства й організації, які здійснюють виплату доходів іноземним юридичним особам.

Комплексне виконання податкових обов’язків може здійснюватися в трьох формах: 1) особистій; 2) представницькій; 3) змішаній (поєднання двох перших форм). Змішаній спосіб реалізації прав і обов’язків має місце в тих випадках, коли переплітаються дії платника (а може й податкових агентів) і дії податкових органів.