Розділ і основні відомості про метод опитування

1.1.Історіографія становлення методу опитування

Генезис методу опитування спостерігається ще в епоху рабовласництва, коли за допомогою даного методу виявляли цілі, мотиви, пропозиції, міркування населення. Також праобразом опитування вважають голосування, яке активно розповсюджувалося і застосовувалося за часів античності. Таке голосування проводилося тоді, коли існувала потреба у вирішенні якоїсь проблеми, яка виносилася на об’єктивний огляд народу і за допомогою голосування люди виявляли свою волю. Поряд із протосоціологічними формами одержання інформації розвивалася і процедура обліку чисельності населення, визначення складу домогосподарств, матеріального та соціального статусу їх членів. Наприклад, у Давньому Римі кожен громадянин був зобов’язаний дати інформацію цензору про склад своєї сім’ї, обсяг рухомого та нерухомого майна[11,C.350].

За часів активного розвитку капіталістичних відносин виникла потреба у вдосконаленні засобів обліку та аналізу інформації. Одним із перших вчених, який застосував спеціальний формуляр, для збору даних, був англійський вчений У. Петті. Інформація, яка була отримана за допомогою опитувальника склала емпіричну базу його дослідження „Політична анатомія в Ірландії”. Подібний формуляр застосував у 1787 р. Д. Девіс для дослідження сімейного бюджету трудящих класів. Також сенат Російської імперії у 1767 р. застосував опитування задля виявлення причин підвищення цін на хліб, для цього були складені і розіслані опитувальні листи. Завдяки даній процедурі причина підвищення цін була встановлена.

У 1880 р. К. Маркс опублікував спеціальну „ Анкету для робочих” у „La Revue Socialiste”, яка складалася з 100 запитань і була складена з метою вивчення умов життя та соціального становища робочого класу[1,с.115].

Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. у Росії і нашій країні проводилися „самопереписи”. Ці „самопереписи” здійснювалися студентами під керівництвом викладачів. Досліджували на той час думку студентської молоді.

Отже, на даному етапі в соціології метод опитування являється одним із найпоширеніших методів, про це свідчить досить велика кількість досліджень, які проводяться даним методом різними соціологічними службами.

1.2.Загальна характеристика методу

Опитування – найпоширеніший у соціології метод збирання первинної вербальної інформації, що ґрунтується на зверненні до групи людей з питаннями, спрямованими на розкриття змісту проблеми, що досліджується [7,c.338].

За допомогою опитування отримують як подійну (фактичну) інформацію, так і відомості про думки, оцінки й потреби опитуваних. Воно засноване на безпосередній (інтерв'ю) чи опосередкованій (анкетування) соціально-психологічній взаємодії дослідника з респондентом. Джерелом інформації є усні чи письмові висловлювання респондентів про стан громадської думки та суспільної свідомості, об'єктивних явищ та процесів не тільки в теперішньому, а й у минулому і майбутньому часі.

У процесі опитування дослідник за допомогою спеціальних висловлювань і питань може моделювати різні експериментальні ситуації, щоб отримати інформацію безпосередньо від самої людині про її реальні та гіпотетичні вчинки, плани й наміри на майбутнє, факти конкретної діяльності, її мотиви, результати, суб'єктивний стан, почуття, нахили, судження; з'ясувати її думку з різних питань колективної діяльності, насамперед стосовно того, що не знайшло відображення в офіційних документах, у результатах спостереження та інших методах дослідження[12,c.309].

Так, опитування дає змогу розшифрувати мотиви звільнення за власним бажанням і виявити справжні його причини, з'ясувати мотиви пасивного ставлення до праці та міру задоволення членів колективу соціально-психологічним кліматом, що склався, стосунками з керівником, стилем діяльності колективу тощо. Іншими словами, під час опитування об'єктивний матеріал, зібраний за допомогою інших методів дослідження (спостереження, вивчення документації), доповнюється відомостями про суб'єктивне сприйняття предмета дослідження членами колективу.

Опитування справляє позитивний психологічний вплив на членів колективу. Вони бачать, що їхньою думкою цікавиться адміністрація, громадськість. З'ясування думки членів колективу й опрацювання на цій підставі заходів щодо соціального розвитку колективу – одна з форм участі працівників в управлінні справами колективу.

Специфіка методу опитування полягає в тім, що джерелом інформації є словесне повідомлення респондента, його судження. Дослідник втручається в процес формулювання повідомлення, спрямовує його у відповідне русло. У зв'язку з цим виникає необхідність забезпечити надійність і вірогідність отримуваної дослідником інформації. Надійність інформації виявляється у стійкості, незалежності її від дії випадкових чинників, вірогідність – в її адекватності реальній дійсності. Ці якості інформації забезпечуються переважно сталістю умов збирання її та щирістю відповідей респондентів, їхньою поінформованістю про сутність досліджуваного об’єкта, проте, що цікавить дослідника.

Надійність інформації, яку збирають опитуванням, залежить від планування її змісту та характеру, від техніки опитування, рівня компетентності респондента. На вірогідність отримуваної дослідни¬ком інформації впливають особисті якості респондента — захисні механізми психіки, рівень освіти й культури, властивості пам'яті, його установки щодо організації, яка проводить опитування; ставлення до теми дослідження, до самого дослідника. Методика і техніка опитування дає змогу значною мірою нейтралізувати негативний вплив цих чинників[2,с.287].

Вірогідність відповіді респондента багато в чому залежить від уміння дослідника розпочати опитування, від його професіоналізму.

Дослідник має так організувати опитування, щоб у респондента виникло бажання брати участь у дослідженні, вести відверту розмову. Крім того, вірогідність залежить від якості використовуваного інструменту (план інтерв'ю, анкета).