Питання № 18: Психологічний захист та його механізми

Психологічний захист - це зазвичай неусвідомлюваний процес усунення або послаблення психікою людини негативних, травмуючих або неприйнятних емоційних переживань. Даний психічний феномен був відкритий і описаний Зиґмундом Фрейдом та його послідовницею донькою Анною Фрейд.

Важливо, що психологічний захист поєднує в собі протилежні наслідки для психіки людини:позитивні, так як усуває або послаблює напруження від негативних емоційних переживань, але і негативні,, бо не вирішує самої проблеми, а часто ще й ускладнює її.

Відповідно до впливу на проблему особистості психологічний захист поділяється на такі різновиди:

1) конструктивний - не вирішуючи проблеми, хоча б не ускладнює її,

2) деструктивний-ускладнення проблеми, погіршення ситуації для особистості, причому останніх значно більше. Надамо опис типових механізмів психологічного захисту.

Компенсація-досягнення людиною альтернативних успіхів у іншій сфері для збереження позитивної оцінки себе ("... Не везе в навчанні, повезе в коханні").

Сублімація - переведення неприйнятних емоцій і енергії у прийнятне, можливе русло (написання віршів через нещасливе кохання, прибирання квартири при агресії тощо).

Існують також деструктивні механізми психологічного захисту:

Витіснення - штучне забування людиною травмуючих спогадів через їх перехід у несвідоме.

Проекція - приписування своїх негативних якостей іншим людям для самозаспокоєння (якщо людина переконує, що навколо всі - брехуни, то вона сама часто говорить неправду).

Заміщення - перенесення агресивних імпульсів на менш загрозливого об'єкта (начальник посварив підлеглого, той, не маючи змоги відповісти тим же керівнику, сварить вдома дружину, та - дітей, вони лупцюють домашніх тварин).

Регресія - повернення до дитячих форм поведінки, "впадання в дитинство" (при сварці дорослих вони "надуваються" і не розмовляють, пияцтво чоловіків чи гонки на великій швидкості тощо),

Формування реакції - захист від заборонених, неприйнятних імпульсів через думки чи поведінку зворотного характеру (при надмірній показовій люб'язності людина приховує неприязнь і навпаки),

Раціоналізація - наведення для себе псевдорозумної аргументації у випадку поразки (байка про лисицю, яка, не зумівши дотягнутись до винограду, вирішила, що він зелений і несмачний),

Втеча - уникання неприємних ситуацій, що асоціюються з попередніми невдачами.

Основною функцією психологічного захисту є "відмежування" сфери свідомості від негативних, травмуючих особистість переживань. В широкому розумінні даний термін використовують для позначення будь-якої поведінки, яка долає психологічний дискомфорт, в результаті якого може сформуватися негативізм, змінитися система міжособистісних стосунків тощо.

Питання №19: Відчуття їх види та загальні властивості

Відчуття – це відображення окремих властивостей предметів і явищ при безпосередній дії подразників на органи чуття. У відчуттях люд. відкриваються кольори, звучання, вага, тепло чи холод речей. Відчуття дають інформацію про зміни у власному тілі : люд. відчуває погіршення стану здоров’я, положення тіла та окремих його частин у просторі. Вони виникають лише при безпосередній дії подразника на органи чуття. За своїм походженням вони мають рефлекторний характер. Фізіологічною основою є нервовий процес, який виникає у відповідь на дію подразника.

Відчуття класифікують за такими ознаками:

За відсутністю або наявністю безпосереднього контакту з подразником:

• Дискантні ( зорові, слухові, нюхові )

• Контактні (смакові, больові, тактильні )

За розташуванням рецепторів ділять на три групи:

1.екстрацептивні ( зовнішні) відображають якості предметів і явищ зовнішнього світу, рецептори розташовані на тілі ззовні, до них належать: зорові, слухові, смакові, тактильні.

2.інтерацептивні ( всередині) рецептори розташовані на внутрішніх органах і відображають їх стан, до них належать органи відчуття.

3.пропріоцептивні ( власний ) рецептори розміщенні в рухових апаратах організму, вони дають інформацію про рух і положення тіла у просторі. Це кінестезичні та статичні відчуття. У межах кожної із цих груп відчуття поділяють на види залежно від аналізаторів. Кожному аналізатору відповідає певний орган. Види відчуттів:

Зорові – відіграють важливу роль у пізнані навколишнього середовища. Апаратом зору є око. Світлові хвилі, які відбиває предмет заломлюючись проходять через кришталик ока і фокусуються на сітківці у вигляді зображення. Для ока характерна велика рухливість, яка забезпечується трьома парами м’язів, що рухають його урізних напрямках. Зоровий аналізатор дає змогу розрізняти яскравість кольору, сприяє виділенню предмета із фону.

Слухові – допомагають правильно орієнтуватись у навколишньому середовищі і регулювати свої дії. Апаратом є вухо. Чутливі закінчення слухового нерва розташовані у внутрішньому вусі. Зовнішнє вухо ( вушна раковина) виловлює звукові коливання, а механізм середнього вуха передає їх завитку. В основі збудження чутливих закінчень у завитку лежить принцип резонансу: різні за довжиною і товщиною закінчення слухового нерва починають рухатись при однаковій кількості коливань за секунду. Розрізняють три види слухових відчуттів: мовні, звукові, шумові. В цих видах відчуттів звуковий аналізатор виділяє 4 якості звуку: тембр, висота, сила, тривалість.

Вібраційне – окремого вібраційного аналізатора немає, відчувати вібрацію можуть усі зовнішні і внутрішні тканини організму. У житті люд. вібраційна чутливість підпорядкована слуховій та зоровій.

Нюхові – мікроскопічні речовини, які потрапляють у носову порожнину з повітря діють на рецептори і викликають нюхові відчуття. Хоча нюх немає такого великого значення у житті люд. як слух і зір, та він допомагає розрізнити та попередити про не безпеку у навколишньому середовищі. Через органи нюху люд. розрізняє велику кількість різноманітних запахів.

Смакові – тісно пов’язані з нюховими. Поєднує спільна роль у процесі харчування. Вони підвищують апетит людини. Аналізуючи якість їжі, вони виконують захисну функцію. Особливістю є тісний зв'язок з потребую в харчуванні. При голодуванні смакова чутливість підвищується, при ситості – зниується. Органом смаку є язик. Виділяють 4 якості смакових подразників: кисле, солодке, солоне, гірке.

Шкірні – шкірний покрив містить 3 самостійні аналізаторні системи: тактильну ( відчуття тиску, дотику); температурну ( холод, тепло ); больову. Такі рецептори розташовані по всьому тілові, найбільше їх н слизовій оболонці язика, губ, долонях, кінчиках пальців. Життєва роль зростає при позбавленні зору. Коли натиснути на поверхню тіла, то цей тиск може викликати больові відчуття.

Органічні – до них належать від. голоду, спраги, ситості, недуги. Вони спричиняються імпульсами які ідуть із внутрішніх органів. Їх виявлення супроводжується переживанням.

Статичні – відображають положення і рухи тіла. Рецептори розташовані у вестибулярному апараті внутрішнього вуха. Різкі рухи призводять до запаморочення.

Кінестезичні – це відчуття рухів і положення окремих частин власного тіла. Вони викликаються скороченням і розслабленням м’язів.

Загальними властивостями є :

Якість – це те що відрізняє його від ін.., тобто розрізнення кольорів, відтінків, Звуки різної висоти, різні смаки. Якість кожного відчуття визначається властивістю об’єкта, який його викликає.

Інтенсивність – кількісна х – ка, яка визначається силою подразника.

Тривалість – являє собою часову х – ку , тривалість відчуття залежить від тривалості подразника.

Локалізованість це будь –який образ відчуття який має елементи просторового розташування подразника. Колір, світло, звук..