- •1. Визначення і суть менеджменту, його зв'язок з підприємництвом
- •2. Поняття бізнесу і підприємництва. Співвідношення понять "бізнесмен", "підприємець", "менеджер", "спеціаліст", як єдності протилежностей.
- •3. Рівні менеджменту та рівні менеджерів.
- •4. Функції, відповідальність та особливості праці менеджерів вищої ланки управління.
- •5. Функції, відповідальність та особливості праці менеджерів середньої ланки управління.
- •6. Функції, відповідальність та особливості праці менеджерів низової ланки управління.
- •7. Підходи до управління на засадах виділення різних шкіл в менеджменті.
- •8. Модель менеджера та його обов'язки. 10 управлінських ролей за Мінцбергом.
- •9. Процесний підхід до менеджменту.
- •10. Системний підхід в менеджменті організації.
- •11. Ситуаційний підхід в менеджменті організації.
- •12. Організація як суб'єкт вивчення менеджменту. Поняття організації. Формальні та неформальні організації.
- •13. Правове регулювання утворення та діяльності фірм. Види організацій (підприємств) в Україні.
- •14. Загальні характеристики організацій. Три критерії побудови організації.
- •15. Внутрішнє середовище організації.
- •16. Зовнішнє середовище організації.
- •17. Сутність та роль принципів менеджменту.
- •18. Принципи управління за Тейлором.
- •19. Принципи управління за Файолем.
- •20. Сучасні принципи менеджменту їх характеристика.
- •21. Взаємозв'язок принципів управління.
- •22. Склад та загальна характеристика основних функцій менеджменту. Цикл менеджменту.
- •23. Класифікація функцій менеджменту. Основні (загальні) та часткові (спеціальні) функції менеджменту.
- •24. Взаємозв'язок між функціями управління.
- •25. Сутність функції планування. Постановка мети діяльності (формування стратегії).
- •26. Процес стратегічного планування в організації.
- •27. Управлінське дослідження сильних та слабких сторін діяльності організації.
- •28. Сутність організації як управлінської функції.
- •29. Делегування, відповідальність та повноваження.
- •30. Лінійні та функціональні (штабні) повноваження.
- •31. Поняття організаційної структури управління виробництвом і фактори, що її визначають.
- •32. Бюрократичні організаційні структури управління виробництва та їх характеристика.
- •33. Адаптивні організаційні структури управління виробництвом та їх характеристика.
- •34. Поняття мотивації та мотиваційного процесу. Модель мотивації поведінки людини через потреби.
- •35. Змістові теорії мотивації.
- •37. Сутність, зміст та необхідність контролю.
- •38. Процес управлінського контролю.
- •39. Принципи ефективного контролю за Месконом.
- •40. Форми управлінського контролю відносно стадії виконання господарської операції.
- •41. Сутність методів менеджменту та їх класифікація.
- •42. Економічні методи менеджменту.
- •43. Адміністративно (організаційно) – розпорядчі методи менеджменту.
- •44. Соціально-психологічні методи менеджменту їх роль і значення в діяльності організації.
- •45. Взаємозв'язок методів менеджменту.
- •Взаємозв’язок функцій та методів менеджменту (приклади
- •46. Суть та характерні особливості управлінських рішень.
- •5. За способом обґрунтування:
- •48. Основі вимоги до якості управлінських рішень.
- •49. Процес розробки управлінського рішення.
- •50. Фактори, які визначають якість управлінського рішення.
- •51. Методи і моделі прийняття управлінських рішень.
- •52. Комунікації і комунікаційний процес. Елементи комунікаційного процесу.
- •53. Етапи комунікаційного процесу.
- •54. Джерела деформації інформаційних потоків.
- •55. Стадії ефективної комунікації.
- •56.Формальні та неформальні комунікації.
- •57.Класифікація комунікацій за Месконом.
- •58. Письмові та усні комунікації. П'ять "с" комунікацій за р. Фалмером.
- •60. Склад основних елементів, що впливають на ефективність будь-яких комунікацій.
- •61. Природа та значення керівництва і лідерства. Вплив і влада. Баланс влади.
- •62. Форми влади і впливу, їх порівняльні переваги та недоліки.
- •63. Існуючі підходи до розуміння суті лідерства.
- •64. Стилі керівництва. Підхід до розуміння суті лідерства з позиції особистих властивостей.
- •65. Поведінський підхід до розуміння суті лідерства.
- •66. Ситуаційний підхід до розуміння суті лідерства.
- •67. Особливості управлінської праці.
- •68. Зміст роботи менеджера та форми його участі в управління організацією.
- •69. Планування особистої праці менеджера.
- •70. Організація і проведення нарад, зборів, співбесід, переговорів.
- •71. Загальна характеристика моделі сучасного менеджера.
- •72. Вимоги до особистості менеджера.
- •73. Методи оцінки особистих якостей менеджера.
- •74. Сутність культури та мистецтва управління в досягненні мети організації .
- •75. Складові елементи культури управління та їх характеристика.
- •76. Зміст організаційної культури управління.
- •77.Шляхи підвищення культури та мистецтва управління????
- •78.Ефект управління та його складові.
- •79. Ефективність управління та її характеристика.
- •80. Основні показники ефективності.
62. Форми влади і впливу, їх порівняльні переваги та недоліки.
Основні форми влади:
Влада, яка базується на примушенні – виконавець вірить, що той, хто має вплив, має можливість покарати так, що завадить вдоволенню життєвих потреб виконавця. Влада, яка базується на винагороді – виконавець вірить, що той, хто має вплив, має можливість задовольнити його життєві потреби. Експертна влада – виконавець вірить, що той, хто має вплив, володіє спеціальними знаннями, які дозволяють задовольнити потреби виконавця. Еталонна влада (влада прикладу) – характеристики або властивості того, хто має вплив, настільки привабливі для виконавця, що він хоче бути схожим на того, хто впливає. Традиційна влада – виконавець вірить, що той, хто має вплив, має право віддавати накази і його обов’язок – виконувати їх. Інформаційна влада. Влада зв’язку. Основні форми впливу: Переконання – ефективна передача своєї точки зору. Базується на владі прикладу чи владі експерта, але відрізняється тим, що виконавець повністю розуміє що він робить і навіщо.Вплив через участь – менеджер залучає підлеглого до прийняття рішень і сприяє вільному обміну інформацією.
63. Існуючі підходи до розуміння суті лідерства.
Науковими дослідженнями визначено три основних теоретичних підходи до розуміння лідерства [7, с.426-427]:
1. Харизматичний підхід стверджує, що лідером може стати людина, яка має певний набір особистих якостей і здатна організувати інших до високопродуктивної праці.
Відношення до харизматичного лідера засновано на вірі до нього, шануванні, а діяльність людини - виконавця формується під впливом харизми лідера. Такими здібностями володіють небагато людей. Харизматичний лідер представляє втілення цінностей групи, які він ставить вище власних інтересів і здатний трансформувати власні цінності в загально групові інтереси.
2. Ситуаційний підхід визначає, що лідерами стають люди не тільки в силу своєї особистості, скільки завдяки різним ситуаційним факторам і відповідності взаємозв'язку між лідером і ситуацією. Ця теорія показує, що в ефективному керівництві вирішальну роль можуть відігравати ситуаційні фактори, які включають потреби і особисті якості підлеглих, характер завдання, потреби, наявність інформації.
Дослідженнями Ф.Фідлера встановлено три критичні ситуації, які впливають на найбільш ефективне лідерство: рівень посадових повноважень, структура задач, взаємовідносини між лідером і членами групи. В ситуаціях дуже сприятливих, або навпаки, вкрай несприятливих, лідер, орієнтований на задачу, досягає значно більших результатів, ніж лідер орієнтований на людей. При більш помірно сприятливих ситуаціях більш успішним є лідер, який орієнтується на людей.
3. Синтетичний підхід розглядає лідерство як процес організації між особових відносин в групі, а лідера - як суб'єкта управління цим процесом. Лідерство за цією теорією розглядається як сумісна групова діяльність.
64. Стилі керівництва. Підхід до розуміння суті лідерства з позиції особистих властивостей.
Стиль керівництва – сукупність принципів, норм, методів і прийомів впливу на підлеглих з метою ефективного здійснення управлінської діяльності та досягнення поставлених цілей; спосіб, метод роботи, манера поведінки. Стиль роботи стосується як керівників, так і підлеглих або виконавців. Кожен має свій стиль роботи, має природне чуття стилю. Основними стилями керівництва, згідно традиційних наукових підходів, є авторитарний, демократичний і ліберальний. Авторитарний стиль. Він передбачає ухвалення всіх рішень керівником, чітку окресленість «меж компетентності», тобто жорстку визначеність рангів керівників, які мають право приймати рішення з певних питань, пов'язаних з діяльністю організації. Структура керівництва є гранично жорсткою. Це означає, що ухвалені на верхніх рівнях ієрархії рішення надходять униз як директиви, які не підлягають обговоренню – їх потрібно чітко виконувати. Усі керівники та підрозділи нижчих рівнів ознайомлені тільки із своїм функціональним завданням, не завжди уявляють загальні цілі та сенс завдань Демократичний стиль. Він ґрунтується на колегіальному прийнятті рішень керівниками (за особливо складних умов до розв'язання проблем можуть бути залучені й професіонали, але співробітників до прийняття рішень переважно не залучають), широкій поінформованості управлінського апарату про розв'язувану проблему, цілі організації, а також поінформованістю усіх співробітників про виконання накреслених завдань і цілей. Участь управлінців усіх ланок у процесі прийняття рішень сприяє тому, що кожний з них добровільно перебирає на себе відповідальність за свою роботу і усвідомлює її значущість у досягненні загальної мети. Ліберальний стиль. Його характеризують невисока активність, небажання і нездатність керівника приймати будь-які рішення, намагання уникнути будь-яких інновацій, перекладання виробничих функцій та відповідальності на інших керівників і підрозділи. Підрозділи й організація за такого керівництва неухильно втрачають свою мобільність, співробітники — мотивацію, ініціативу та інтерес до справ організації. Керівник часто діє залежно від свого емоційного стану, що призводить до застосування певного стилю керівництва або поєднання кількох стилів. Відповідно до підходу з позиції особистих якостей, кращі з керівників мають набір загальних для всіх особистих якостей. Якщо ці якості можна було б виявити, то люди могли б навчитися їх виховувати в собі і тим самим ставати ефективними керівниками. Деякі з цих вивчених рис - рівень інтелекту, зовнішність, чесність, здоровий глузд, ініціативність, висока ступінь впевненості в собі.