- •1.Види банків та банківських обєднань, що можуть створюватись в Україні
- •2.Порядок створення та реєстрації банку в Україні
- •3.Порядок державної реєстрації банку з іноземним капіталом в Україні
- •4.Порядок ліцензування банківської діяльності в Україні
- •5.Організаційна структура та управління банком в Україні
- •6.Банківські операції та їх види
- •7.Способи реорганізації банків в Україні
- •8.Банківські ресурси та їх структура
- •9.Власний та регулятивний капітал:взаємозв’язок та відмінності
- •10.Структура, функції та порядок формування власного капіталу банку
- •11. Структура, роль та порядок формування власного капіталу банку
- •12.Порядок формування і використання резервного фонду банку
- •15.Банківські операції із запозичення ресурсів
- •16.Гарантування вкладів фізичних осіб в Україні
- •17.Запозичення банками ресурсів на міжбанківському ринку
- •18.Види банківських рахунків та порядок їх відкриття і ведення
- •19.Способи і форми міжгосподарських безготівкових розрахунків
- •20.Економічна характеристика розрахунків платіжними дорученнями
- •21. Особливості використання платіжних вимог-доручень у міжгосподарських безготівкових розрахунках
- •22. Економічна характеристика чекової форми розрахунків
- •23. Економічна характеристика акредитивної форми міжгосподарських розрахунків
- •24. Економічна характеристика міжбанківських розрахунків в Україні
- •25. Порядок здійснення банками касових операцій
- •27.Платіжні картки , іх види та порядок функціонування.
- •28.Діяльність банку у сфері карткового бізнесу
- •29.Порядок емісії банківських платіжних карток
- •30.Операції-банків еквайєрів
- •Види, принципи й умови банківського кредитування.
- •Оцінка кредитоспроможності позичальника - юридичної особи.
- •Оцінка кредитоспроможності позичальника - фізичної особи.
- •Форми забезпечення зобов’язань позичальника перед банком.
- •Методи банківського кредитування
- •Плата за кредит та її диференціація
- •Етапи процесу банківського кредитування
- •Проблемні позички та робота банків з ними
- •Кредитний ризик і методи управління ним
- •Банківський споживчий
- •Особливості банківського кредитування у формі овердрдрафта
- •Особливості кредитування банками сільськогосподарських виробників
- •Особливості банківського кредитування у формі кредитної лінії
- •Іпотечні кредити банків
- •Сутність і види факторингу. Порядок здійснення банками факторингових операцій
- •Довгострокове банківське кредитування
- •Лізингові операції банків
- •Операції банків з векселями
- •Кредитні операції банків у сфері вексельного обігу
- •Комісійні операції банків у сфері вексельного обігу
- •Види діяльності банків на фондовому ринку
- •Емісійні операції банків з цінними паперами
- •Інвестиційні операції банків з цінними паперами
- •Заставні операції банків з цінними паперами
- •Діяльність банків на фондовому ринку
- •Діяльність банків у сфері андерайтингу
- •Сутність та види валютних операцій банків
- •Порядок відкриття та ведення валютних рахунків клієнтів
- •Банківський переказ як форма міжнародних розрахунків
- •61.Розрахунки чеками при зовнішньо-економічних операціях
- •63. Документарний акредитив: сутність, види, порядок застосування, переваги та недоліки для учасників розрахунків
- •64.Неторгівельні операції банків в іноземній валюті
- •65.Особливості здійснення валютного кредитування – після 2010 відмінено постановою нбу
- •66.Загальна характеристика та види банківських послуг
- •67. Порядок здійснення банком гарантійних операцій
- •68.Посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги банків
- •69.Сутність фінансової стійкості та способи її забезпечення
- •70. Порядок обов’язкового резервування коштів банками України
- •71. Економічні нормативи, що регулюють капітальну базу банків України: економічна характеристика, порядок розрахунку, вимоги щодо їх дотримання
- •72.Економічні нормативи, що регулюють ліквідність банку:економічна характеристика, порядок розрахунку, вимоги щодо їх дотримання
- •73.Економічні нормативи, що регулюють кредитний ризик банку: економічна характеристика, порядок розрахунку, вимоги щодо їх дотримання
- •74. Валютна позиція банку: сутність, види, порядок управління
- •75. Формування банками резервів для покриття можливих втрат за кредитними операціями
- •76. Прибутковість банку: сутність, способи оцінки та засоби підвищення
- •77. Управління банківськими ризиками
Іпотечні кредити банків
Іпотека - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, у власності яких є об'єкти нерухомості або які мають поручителів, що надають під заставу об'єкти нерухомості на користь позичальника. Предметом іпотеки при наданні кредиту можуть бути: жилі будинки, квартири, виробничі споруди, магазини, земельні ділянки і т. ін., що є власністю позичальника і не є об'єктом застави за іншою угодою. Характерною ознакою іпотечного кредиту є залишення заставного майна у боржника. Боржник може експлуатувати об'єкти, що передані у заставу. Іпотека дає право кредитору переважного задоволення своїх вимог до боржника в межах суми зареєстрованої застави. До іпотеки банки вдаються, як правило, при великих розмірах кредиту, але частіше іпотечний кредит надається спеціалізованими іпотечними банками, фінансовими компаніями, земельними банками і т. д. Ресурси для надання іпотечного кредиту можуть надходити з двох джерел: • залучені ресурси комерційних банків; • кошти, отримані за рахунок реалізації іпотечних облігацій (заставні листи). Іпотечні облігації - це довгострокові цінні папери, які емітують ся фінансовими і не фінансовими інститутами під забезпечення нерухомістю, і приносять твердий процент. У багатьох країнах іпотечні облігації є значною частиною ринку цінних паперів. Механізм надання іпотечного кредиту такий: позичальник звертається до банку за кредитом під забезпечення нерухомості, землі. Банк вимагає від клієнта виписку з реєстру для того, щоб дізнатись ї про вартість застави і наявність чи відсутність інших заставних прав на неї. Такий реєстр, в якому фіксується інформація про власників майна, землі, зміни у власності, про видані та погашені іпотечні кредити, ведеться державними органами. Задоволення вимог кредиторів відбувається у порядку черговості запису їх номерів у реєстрі. . Тому банки заінтересовані бути першими в списку кредиторів. Також важливо правильно оцінити вартість застави, щоб за рахунок , реалізації майна можна було б погасити заборгованість. Проблемами розвитку іпотечного кредитування українськими банками є: недостатня ресурсна база банків, що має в основі низький платоспроможний попит на нерухомість, відсутність у банків досвіду розміщення коштів на строки понад один рік, а також високий рівень : інфляції. За оцінками спеціалістів банків, що займаються іпотечним кредитуванням, переважним кредитним періодом для клієнтів є термін до трьох років. Для банків великою проблемою ліквідності є розрив між строками залучення короткострокових ресурсів і довгими . строками розміщення ресурсів при іпотечному кредитуванні.
Сутність і види факторингу. Порядок здійснення банками факторингових операцій
Факторинг - це операція, що поєднує в собі кредитування клієнта з метою формування обігового капіталу, а також ряд посередницько-комісійних послуг. Суть факторингу полягає в тому, що банк купує у клієнта право на вимогу боргу. Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, пов'язані з поставкою товарів чи наданням послуг. Також банк може надавати клієнту ряд інших послуг, таких як ведення бухгалтерії, інформаційні, юридичні послуги.
У факторингу беруть участь три сторони:
1) фактор (спеціалізована установа, спеціальний відділ комерційного банку); 2) постачальник; 3) покупець.
Розрізняють два види факторингу: 1) конвенційний, який є комплексною системою обслуговування клієнта і зосереджує в собі бухгалтерські, юридичні, консультаційні та інші послуги. Фактично за клієнтом зберігаються лише виробничі функції; 2) конфіденційний, що обмежується тільки дисконтуванням рахунків-фактур. Переваги цього виду факторингу для клієнта поля-| гають у тому, що він є більш незалежним від банку. Факторингова послуга може надаватись банком як в поєднанні з фінансуванням, так і без фінансування. При факторингу без фінансування клієнт подає фактору документи, що підтверджують відвантаження товару, а фактор зобов'язується отримати на користь клієнта грошові кошти. Тобто роль фактора зводиться до інкасування фінансових документів. Факторинг з фінансуванням полягає в тому, що фактор купує рахунки-фактури клієнта і виплачує йому грошові І кошти у розмірі 80-90% від суми боргу. Решта 10-20%, що лишилися, банк утримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнтові.
Факторингова послуга оформляється шляхом укладання угоди між і банком і клієнтом, в якій має бути зазначено вид факторингу: закритий чи відкритий. При відкритому факторингу дебіторам надсилається повідомлення про укладання угоди і пропонується здійснити платежі безпосередньо фактору. При закритому факторингу дебітори направляють кошти клієнту, а той розраховується з фактором.
У договорі може передбачатися: право регресу - право повернення фактором клієнту несплачених покупцем розрахункових документів з вимогою повернення коштів; негайна оплата фактором розрахункових документів, тільки-но вони будуть йому пред'явлені (фактично це означає кредитування фактором клієнта).
Доходи фактора від здійснення факторингової операції складаються з двох частин:
1) комісійні за послуги по обслуговуванню боргу (в розмірі 1-2% загальної суми придбаних банком рахунків);
2) позичковий процент, нарахований на виданий клієнту аванс. Внаслідок швидкого обігу дебіторських рахунків і в зв'язку з незначним періодом користуванням авансом дохід банку від позичкового процента менший, ніж від комісійних платежів.