- •1.Ортодокс філософ с-ми Старод Індії.
- •2. Неортодокс філософ с-ми Старод Індії.
- •3.Філософія конфуціанства. Філософія даосизму.
- •4. Філософія Мілетської школи.
- •5. Елейська школа в античній філософії.
- •6. Філософія Демокріта.
- •7. Вчення про ідеї та теорія пізнання Платона.
- •8. Філософія та етика Аристотеля
- •9. Сократ та сократичні філософські школи. Стоїцизм, скептицизм, епікуреїзм.
- •10. Апологетика як етап філософії середніх віків.
- •11. Патристика як етап філософії середніх віків.
- •12. Схоластика як етап філософії середніх віків.
- •13. Натурфілософія доби Відродження (Коперник, Бруно).
- •14. Соціально-політичні погляди мислителів доби Відродження
- •15. Філософія Реформації.. (Лютер, Кальвін)
- •17. Емпірична філософія Бекона.
- •16. Раціоналізм і дуалізм філос. Поглядів Декарта.
- •18. Натуралістичний пантеїзм Спінози.
- •19. Теорія пізнання Канта.
- •20. Метод і система філософії Гегеля.
- •21. Формаційна теорія розвитку к. Маркса
- •22. Філос. Думка Київської Русі.
- •23. Філософія Сковороди.
- •24. «Філософія серця» Юркевича.
- •25. Філософія Франка.
- •26. Філософія Вернадського.
- •27. Українська філософія хх ст.
- •28. Екзестанційна філософі ж.П. Сарта
- •29. Філософія позитивізму і прагматизму
- •30. Філософія Неофрейдизму.
20. Метод і система філософії Гегеля.
Одним з найважливіших спрямувань дослідницької діяльності Гегеля було створення "системи філософії", яка б охоплювала усю сукупність людських знань його епохи в систематизованому вигляді. Для нього як для теоретика дуже важливим було вирішення питання принципових засад здійснюваної систематизації знань, а також питання розчленування створюваної системи. До їх розгляду Гегель повертається кілька разів, уточнюючи свою позицію. Так, першим варіантом було розчленування, що подано в "Феноменології духа". А саме: Дух як система явищ людської свідомості, самоусвідомлення та пізнання; історія інтелектуального розвитку людства від примітивних форм чуттєвості до початку філософських знань; логіка — як система діалектичних категорій, фундамент, на якому виникає наукова філософія природи.
Більш зрілий варіант розчленування Гегель подає в "Енциклопедії": 1. Логіка. 2. Філософія природи. 3. Філософія духа.
Оскільки розробку філософської системи Гегель здійснював в контексті діалектичного мислення, то й характеристики окремих елементів системи і самої системи несли в собі діалектичний зміст розвитку (саморозвитку). Саме в цьому Гегель відходить від шеллінгової "філософії тотожності". Гегель висуває тезу, згідно з якою мислити абсолютну тотожність суб'єкта і об'єкта первісною є фундаментальна помилка. Поняття "тотожність" пусте без протиставлення йому поняття "відмінність": розглядаючи якусь тотожність, ми одночасно фіксуємо і відмінність. Гегель вбачав можливість кількох варіантів розвитку системи філософського знання. А саме три члени філософського знання, якими Гегель вважає логіку, природу і дух, він з'єднує в таких порядках:
1. Логіка (як всезагальне) — природа (як одиничне) — дух (як особливе).
2. Природа (одиничне) — дух (особливе) — логіка (всезагальне).
3. Дух (особливе) — логічна ідея (всезагальне) — природа (одиничне).
Він є творець узагальненого філос. методу –діалектика. Сформулював основні закони: закон єдності та боротьби протилежностей, закон взаємного переходу кількісних змін в якісні, закон заперечення заперечення.
21. Формаційна теорія розвитку к. Маркса
Формаційна теорія ґрунтується на розумінні суспільства як соціально-економічної цілісності, тобто вирішальна роль відводиться економічному фактору. Розробка поняття “суспільно-економічна формація” належить К.Марксу. Саме він уперше висунув ідею матеріалістичного розуміння історії, що значним чином вплинуло на подальший розвиток соціологічної науки. Суспільно-економічні формації - це конкретно-історичні типи суспільства, послідовні. “сходинки” історичної еволюції, що обумовлені певним способом виробництва і специфічною формою виробничих відносин, насамперед - формою відносин власності. Згідно з формаційним підходом, спосіб виробництва детермінує усю різноманітність суспільних відносин і зв'язків. Основними елементами суспільно-економічної формації є базис і надбудова. Сукупність виробничих відносин, яка складає економічний лад суспільства, називається базисом. Від базису залежать всі інші суспільні відносини. Він визначає характер і зміст надбудови - ідеологічних, політичних, правових відносин і ідей, організацій і установ, через які ці відносини здійснюються.