2. Розвиток шкільництва та педагогічної думки в Україні.

Виховання у східних слов'ян (6 - 9 ст.) мало за мету підготовку сильного і вправного воїна, орача, мисливця, а жінки - здатної вести сімейне господарство (шити, прясти, ткати, готувати їжу, виховувати дітей), а також давати відсіч ворогові. Послідовність етапів раннього виховання дітей:

- період баяння (1,5-2 роки) - мама співає колискові пісні дитині;

- період пестування (2 - 5 років) - пестуни і пестунки з родини дитини виховували її і бавилися з нею в ігри;

- період набуття трудових навичок (5-10 років) - праця, випасання худоби, участь в оранці, збирання плодів, ягід;

- ініціації (з 10 років) - система випробувань на фізичну зрілість і виробничу готовність.

Вищий ідеал добра - сила, хоробрість, витримка, самовладання. В період раннього феодалізму було створено буквено-звукову графіку письма – глаголицю -азбуку, в якій звуки слов'янської мови передавалися грецькими буквами. У 855 році Кирило і Мефодій модернізували її до східнослов'янської мови - і назвали кирилицею.

VIII - IX ст. (882 р.) - почали утворюватися князівства і землі - Київська Русь.

До прийняття християнства існували 2 типи шкіл:

• язичницькі (для задоволення потреб язичницької верхівки);

• християнські (християнство проникло на Русь задовго до його офіційного прийняття).

З прийняттям християнства освіта і школа набули подальшого розвитку, завдяки чому Русь прилучилася до античної культури і науки, зблизилася з багатьма країнами Європи:

- 988 р. князь Володимир відкрив у Києві при Десятинній церкві школу «книжного вчення», в якій навчалося 300 дітей - це школа державного рівня для світських людей;

- школи для священиків (монастирського типу);

- двірцеві школи (підготовка чиновників, державних діячів, переважно для заможних людей);

- ремісничі ніколи (у яких діти переймали ремесло у своїх батьків);

- 1086 р. Анна Всеволодівна заснувала школу для дівчат (читання, лічба, письмо, рукоділля, спів).

Перші пам'ятки педагогічної літератури:

- «Пчела» (складений у Візантії і перекладений на Русі наприкінці 11 ст., осн. ідея: навчити «як жити християнинові»);

- «Златоуст» (збірник окремих промов і висловлювань отців церкви);

- «Ізборник» Святослава 1073 р. (збірник текстів античної літератури з різних галузей знань);

- «Ізборник» Святослава 1076 р. (збірник статей виховного, повчального характеру, переважно звернених до дітей);

- «Слово про закон і благодать» Іларіона 1037-1050 pp. (філософсько-педагогічний трактат морально-патріотичного спрямування.)

- «Повчання дітям» Володимира Мономаха (порушує питання морального, трудового, патріотичного, релігійного виховання; осн. ідея: основою всіх успіхів людини є праця, а тому виховувати треба не повчаннями, а добрими справами).

Братські школи - товариства, в які об’єднувалися середні верстви населення, щоб зберегти традиції, відстояти православну віру, виступали проти окатоличення українців, створювали бібліотеки, лікарні, школи.

Перша братська школа була відкрита у Львові в 1586 р. при Успенській церкві. Згодом вони почали створюватись в інших містах України.

У братських школах підвищеного типу, крім читання, лічби, письма та хорового співу, вчилися також за системою «семи вільних мистецтв»: тривіум (граматика, риторика, діалектика) та квадривіум (арифметика, геометрія, музика, астрономія); вивчали старослов'янську мову, щоб зберегти національне спрямування школи.

Запроваджувалися елементи класно-урочної системи, а також різні методи навчання: пояснення, бесіда, самостійна робота, диспут, взаємне навчання. Для закріплення матеріалу широко використовувалося повторення. За порядком у школі, поведінкою учнів і виконанням домашніх завдань наглядали призначені на кожен тиждень учні та їхні батьки. Віддаючи своїх дітей до школи, батьки підписували з ректором договір, яким визначалися обов'язки школи і батьків.

Хоча братські школи давали підвищену освіту, вони були середніми навчальними закладами. Першими національними закладами вищого типу стали Острозька школа-академія та Києво-Могилянська академія.

Головне завдання козацької педагогіки - підготовка фізично загартованих, здорових, мужніх воїнів - захисників рідного краю від чужоземних поневолень, виховання українського національного характеру і світогляду, загальнолюдських моральних цінностей, формування високих лицарських якостей, пошани до старших людей, милосердя. Ідеал козацької педагогіки - вільна і незламна у своїх прагненнях людина, яка, спираючись на традиції рідного народу, повинна розвивати рідну культуру, будувати незалежну державу.

Система козацького виховання передбачала такі ступені: дошкільне родинне виховання; родинно-шкільне виховання та підвищена освіта. Виховання базувалося на культі батька і матері, бабусі і дідуся, роду і народу.

Козацьке шкільництво: січові, монастирські, церковнопарафіяльні школи; полкові школи; школи музики і співу. За навчальні посібники в запорозьких школах були Часослов і Псалтир, а також було видано «Козацьку читанку», яка відповідала духові української національної школи.

Білет № 4