Білет № 1

1. Загальні питання вікової та педагогічної психології, їх практичне значення.

Вікова психологія – галузь психологічної науки, що вивчає особливості психічного та особистісного розвитку людини на різних етапах її життя.

Предметом дослідження вікової психології є вікова динаміка, закономірності, умови становлення, формування та розвитку особистості.

Завдання вікової психології:

- визначення еталонів зрілої особистості;

- виявлення актуальних і потенційних можливостей людини в різні періоди її життя;

- організація оптимальних форм дитячої діяльності та спілкування;

- психологічна допомога в періоди різних вікових криз;

- гуманізація навчально-виховного процесу.

Галузями вікової психології є:

• дитяча психологія (психологія новонароджених, раннього дитинства, дошкільного віку);

• психологія молодшого школяра;

• психологія підлітка;

• психологія юності;

• психологія дорослої людини;

• геронтопсихологія (психологія старості).

Основні методи дослідження вікової психології:

За метою і завданням дослідження:

1. описові (не експериментальні):

• спостереження;

• бесіда;

• анкетування;

• вивчення продуктів діяльності.

2. діагностичні (вимірювальні):

• тестування.

3. пояснювальні (експериментальні):

• природний експеримент;

• моделюючий експеримент;

• лабораторний експеримент;

4. перетворюючі (формуючі):

• навчаючий експеримент;

• виховуючий експеримент.

За організацією дослідження:

1. поздовжній зріз (лонгітюдний метод) – дослідження одних і тих самих дітей упродовж тривалого періоду;

2. поперечний зріз – дослідження проводиться на окремих і різних за віком групах дітей з метою дослідити особливості даного моменту формування психіки;

3. комплексне дослідження - використання і поздовжніх, і поперечних зрізів різними дослідниками.

Педагогічна психологія – галузь психологічної науки, що вивчає закономірності процесу засвоєння індивідом соціального досвіду в умовах навчально-виховної діяльності.

Педагогічна психологія вивчає психологічні закономірності навчання і виховання як зі сторони того, хто навчається і виховується, так і зі сторони того, хто організує це навчання і виховання, тобто зі сторони педагога, вихователя. Предметом педагогічної психології є визначення критеріїв розумового та інших сторін розвитку особистості.

Педагогічна психологія вивчає психологічні проблеми управління процесом навчання, досліджує формування пізнавальних процесів, шукає надійні критерії розумового розвитку і визначає умови, при яких визначається ефективний розумовий розвиток в процесі навчання, розглядає питання взаємовідносин педагога і учнів, а також взаємовідносини між учнями. Педагогічна психологія вивчає багато психолого-педагогічних явищ, до них належать:

• соціалізація особистості;

• навчання і розвиток;

• діагностика процесу і результату навчання.

Педагогічна психологія тісно пов’язана з іншими науками та іншими галузями психологічної науки, в першу чергу із віковою психологією. Це пояснюється тим, що вікова і педагогічна психологія мають спільний об'єкт вивчення – дитину, яка вивчається віковою психологією, коли розглядається в плані динаміки вікового розвитку і об'єктом педагогічної психології, коли дитина виступає суб’єктом навчально-виховного процесу. Крім цього, педагогічна психологія пов’язана із:

• психологічною педагогікою;

• когнітивною психологією;

• психологією творчості.

Розділи педагогічної психології – це психологія навчання, психологія виховання і психологія вчителя. Коли ми розглядаємо проблему навчання і розвитку, то повинні зауважити, що ця проблема в однаковій мірі стосується як вікової, так і педагогічної психології.

Психологія навчання – галузь психології, яка вивчає закономірності всебічного розвитку особистості, становлення вікових психологічних новоутворень учнів у процесі навчання.

Психологія виховання вивчає закономірності процесу засвоєння моральних норм і принципів, формування світогляду, переконання в умовах навчально-виховного процесу в школі.

Психологія вчителя є галуззю педагогічної психології, яка вивчає проблеми учителя:

• як організатора соціально-виховного середовища;

• як особи, яка безпосередньо:

  1. реалізує цілі і завдання навчання і виховання,

  2. організовує активну навчально-пізнавальну, трудову, спортивно-оздоровчу і художньо-естетичну діяльність учня;

  3. бере участь у всебічному розвитку учнів, формуванні у них різнобічних особистісних якостей.

Психологія учителя вивчає багато психолого-педагогічних явищ: педагогічні здатності і здібності, авторитет учителя, адаптацію молодого вчителя до педагогічної діяльності, вплив учителя на навчання і виховання.