Проблема контролю над озброєнням та роззброєнням.

1. Ядерна зброя в міжнародних відносинах;

2. Договір про припинення ядерних випробовувань;

3. Проблема запобігання розповсюдження ядерної зброї;

4. Проблема ядерного роззброєння в радянсько-американських відносинах в 60-70 х роках.

Після другої світової війни ядерна зброя стала вирішальним фактором в міжнародних відносинах. США отримали ядерну зброю в 45, СРСР – 49, Великобританія – 52, Франція – 60, Китай – 64 роки.

З 45-49 рік США були фактично монополістом. Для того щоб спробувати залишити за собою цей стан в 46 році США в рамках ООН пропонують так званий план Баруха (керівник агентства по контролю над ядерним озброєнням в ООН). Він пропонував передати всі джерела ядерної енергії, всі запаси ядерної зброї міжнародному органу. Але умови міжнародного контролю які сформулював Барух не давали підстави для оптимізму. Мова йшла про те, що міжнародний орган, який отримає цю зброю має всі повноваження контролювати місцеву промисловість в країнах, що вони не могли зробити ядерну зброю. Тому СРСР не погодився з цим, тим більше що вже робота кипіла над тим, щоб зробити власну зброю. СРСР пропонує контрпропозицію: давайте ми знищимо всю ядерну зброю. Але тут вже не погодилося США. СРСР робить крок назад, він погодився з принципами міжнародного контролю але запропонував умови для існування цього міжнародного органу. Він не заперечував, щоб рішення приймалося більшістю голосів щодо використання цієї зброї, але коли мова йшла про застосування зброї проти будь-якої країни, СРСР наполягав на праві вето. США, які розраховували (ми віддаємо зброю під контроль, ніхто не може використовувати зброю, а ми контролюємо міжнародний орган). Тому нічого з плану Баруха не вийшло.

Яким чином створювалася система ядерного озброєння. Перший атомний вибух: США – 45, СРСР – 49;

Створення важких бомбардувальників які могли нести ядерну зброю: США –48, СРСР – 55рік;

Перший вибух термоядерного пристою (бомба – це те що, можна нести, а пристрій – стаціонарні річ) – США –52, СРСР – 53;

Перший іспит міжконтинентальної балістичної ракети: СРСР – 57, США – 58;

В 57 році США зробили підводні човни з ракетами (спочатку це були крилаті ракети), а в СРСР – в 61 році.

Початок розгортання міжконтинентальних балістичних ракет (встановлення на озброєння) – США –59 рік, СРСР – 60 рік.

Підводі човни з балістичними ракетами – США – 60 рік; СРСР – 67рік.

В 68 році США – балістична ракета з роздільними бойовими частинами, СРСР – 73 рік;

Розгортання крилатих ракет “повітря-земля” – США – 80рік, СРСР – 84. (ці ракети запускались з літаків, летіли низкьо над землею і майже не могли бути виявлені радарами);

В 82 році США розгортають крилаті ракети морського базування – “море-земля”; СРСР – 84 рік.

І в 83 році США придумали крилаті ракети наземного базування “томагавк” (запускались з землі і падали на землю). Ми обійшлися ракетами середньої дальності, які розмістили Чехословаччині і в НДР теж десь близько 83 року.

Після провалу плану Баруха реальних дій до обмеження озброєння не було аж до 58 року. Саме тоді в Женеві проходили переговори про припинення ядерних випробовувань. Мова йшла про екологічні проблеми. Розуміння того, що цю проблему треба вирішувати призвело до того, що в липні 63 року в Москві представники урядів СРСР, США і Великобританії склали договір про припинення ядерних випробовувань в атмосфері, космічному просторі і під водою. Підписано було 5 серпня. Залишалась тільки можливість підземних ядерних вибухів. В січні 67 року було підписано договір про мирне використання космічного простору, включаючи Місяць і інші небесні тіла. Було заборонено запускати в космос ядерні пристрої і ядерну зброю. Ще однією проблемою була проблема нерозповсюдження ядерної зброї. В 68 році було відкрито договір про нерозповсюдження ядерної зброї ДНЯЗ (набрав чинності 5 березня 1970 року). Держави, що підписали зобов’язувалися не передавати кому б не було ядерної зброї і пристроїв. До нього приєдналися близько 120 неядерних держав.

Паралельно з вирішенням проблеми нерозповсюдження розпочинається процес створення так званих без’ядерних зон. В 59 році було підписано договір про Антарктиду, де не можна було розміщувати ядерну зброю. В 67 році договір Тлателолко про створення без’ядерної зони в Латинській Америці. І останній договір Раратонга 85 рік – весь регіон Австралії, Нової Зеландії і Океанії також було об’явлено без’ядерною зоною. Франція приєдналася тільки в 1996 році.