1. Предмет, завдання і значення курсу «Історія України (Дипломатична історія України)»

Предметом вивчення курсу «Дипломатична історія України» є розвиток української дипломатичної думки і дипломатії з найдавніших часів до сьогодення.

Основними завданнями курсу є

формування національної самосвідомості,

становлення професійного мислення.

Складові курсу розкривають:

особливості становлення і розвитку власне української дипломатії,

утвердження української держави як суб’єкта міжнародних зв’язків, а також місце України в сучасних міжнародних дипломатичних зв’язках,

основні принципи та напрями зовнішньої політики України,

становлення та розвиток дипломатичних зв’язків України з країнами Заходу і Сходу,

діяльність України в міжнародних, регіональних організаціях тощо.

Для засвоєння дисципліни студенти повинні бути ознайомлені з визначальним тенденціями як світової історії, так і історії України, а також категорії логіки, філософії, соціології та політології, теорії держави і права тощо.

2. Формування уявлень про дипломатію додержавної України

Про формування уявлень дипломатії додержавного періоду слід говорити, починаючи, мабуть, зі скіфів та їхніх стосунків із сусідами.

В кінці VI в. до н.е. скіфи сформували свою державу, поділену на три частини, кожен з керівників якої був верховним царем. На чолі цих царств перебували представники єдиної династії, що, безумовно, зміцнювало таку державу.

З поміж військових успіхів скіфів слід особливо зазначити перемогу над перським царем Дарієм. Скіфські воїни вирізнялися, за словами Геродота, нечуваною жорстокістю.

Скіфи були спадкоємцями стародавньої цивілізації, мали свою міфологію, віру. Особливою пошаною у них користувалися бог вoгню і стихії Табіті, боги неба і землі Апі та Пацай. Скіфи вкрай шанобливо ставилися до могил пращурів. Їхня віра у потойбічне життя зумовила складний поховальний звичай. І сьогодні скіфські кургани в українських степах постають символом колишньої могутності. Найбільш відомі з них - Солоха і Гайманова могила на Запоріжжі, Чортомлик і Товста могила, де була знайдена славнозвісна золота пектораль, - у Дніпропетровській області. Найбільшого розквіту Скіфія досягла у IV ст. до н.е. за царя Атея, пролігши від Дунаю до Дона.

Але на кінець IV - початок III століття до н.е. через деякі об'єктивні обставини становище Скіфії різко погіршилося.

Після цього до середини ІІІ століття н.е. у Північному Причорномор'ї панували сармати.

Сармати зазнали культурного впливу Китаю, Індії, Ірану, завдяки кочовому способу життя і торгових зв'язків з цими країнами.

Наприкінці I ст. з ініціативи та під керівництвом племені аланів було створено великий союз племен. Проте у III ст. у ці краї прийшли вихідці з Прибалтики - племена готів, а трохи пізніше – зі Сходу - гунів, і пануванню сарматів настав кінець.

Також слід зазначити про антів, що мешкали на території сучасної України у більш пізній період. Анти часто воювали проти готів, загрожували північним кордонам Візантії по Дунаю.

Держава антів проіснувала близько трьох століть (кінець IV - початок VII ст. )