- •1.Державне управління як різновид соціального управління. Основні ознаки(риси) державного управління.
- •2.Завдання держ.Управління на сучасному етапі розвитку суспільства.
- •3.Принципи держ.Управління.
- •4.Співвідношення виконавчої влади, державного управління та адміністративного права.
- •5.Зміст адміністративно-правового методу регулювання
- •6.Поняття амін.Права, предмет та метод…
- •7.Співвідношення амін.Права з іншими галузями права.
- •8.Поняття та структура амін.Правової норми.
- •9.Поняття, види та особливості амін.Правових норм.
- •10.Джерела амін.Права.
- •11.Систеатизація адміністративного права.
- •12.Поняття та основні риси адмін. Правових відносин.
- •13.Види адмін.Правоввідносин.
- •14.Адмін.Працездатність та дієздатність громадян.
- •15.Громадяни як суб’єкти адмін.Права.
- •16.Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
- •17.Органи державної виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права.
- •18.Види органів виконавчої влади.
- •19.Система органів виконавчої влади.
- •20.Правове становище каб.Мін.
- •21.Центральні органи виконавчої влади та їх компетенція.
- •22.Органи місцевого самоврядування як суб’єкт адміністративного права
- •23.Обєднання громадян як суб’єкти адміністративного права
- •24.Легалізація та правосуб’єктність об’єднань громадян
- •25.Поняття функцій державного управління та їх види
- •26.Форми держ.Управління
- •27.Поняття та характерні риси правових актів органів держ.Управління
- •28.Акти держ.Управління та їх класифікація….
- •29.Поняття адміністративно-правових методів
- •30.Класифікація методів держ.Управління…..
- •31.Співвідношення переконання, заохочення і примусу в державному управлінні
- •32.Поняття, особливості і цілі адміністративного примусу.
- •33.Види адміністративного примусу.
- •34.Заходи адміністративного запобігання
- •35.Заходи адміністративного припинення.
- •36.Заходи адміністративного стягнення.
- •37.Поняття та основні риси адміністративної відповідальності.
- •38.Законодавчі основи адміністративної відповідальності.
- •40.Загальні правила і строки притягнення до адміністративної відповідальності.
- •41.Адміністративна відповідальність юридичних осіб
- •42.Дисциплінарна відповідальність посадових осіб.
- •43.Адміністративних процес, його зміст і загальні риси.
- •44.Субєкти та учасники адміністративного процесу.
- •45.Принципи адміністративного процесу.
- •46.Структура адміністративного процесу і характеристика провадження в окремих адміністративних справах.
- •47.Засоби забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.
- •48.Стадії провадження в справах про адміністративні правопорушення.
- •49.Органи уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.
- •50.Форма та зміст протоколу про адміністративне правопорушення.
- •51.Виконання постанови про накладання адміністративне правопорушення.
- •53.Контроль з боку органів законодавчої влади.
- •54.Президентський контроль.
- •55.Урядовий контроль
- •57.Контроль з боку органів місцевого самоврядування
- •58.Судовий контроль
- •59.Прокурорський нагляд за законністю та дисципліною в державному управлінні
- •60.Громадський контроль
- •61.Державне управління та його особливості
- •62.Правові засади організації державного управлінні
- •63.Галузеве управління і його зміст
- •64.Особливості міжгалузевого управління
- •65.Особливості регіонального управління
- •66.Організаційно-правові засади управління економікою
- •67.Зміст державного керівництва у сфері економіки
- •68.Система центральних і місцевих органів управління у сфері економіки та їх компетенції
- •69.Організаційно-правові засади управління власності
- •70.Організаційно-правові засади управління промисловістю
- •71.Місцеве самоврядування і промисловість.
- •72.Адміністративна відповідальність за правопорушення у промисловості
- •73.Організаційно-правові засади управління агропромисловим комплексом та їх компетенції
- •74.Система органів управління агропромисловим комплесом та їх компетенція
- •75.Адміністритивна відповідальність за правопорушення в агропромисловому комплексі
- •76.Система органів управління будівництвом і житлово-комунально господарством.
- •77.Державний контроль в будівництві і житлово-комунальному господарстві.
- •78.Адміністративного відповідальність за правопорушення в будівництві і житлово-комунальному господарстві
- •79.Організаційно-правові засади управління комунікаціями
- •80.Адміністративна відповідальність за правопорушення на транспорті
- •81.Органи управління використанням і охороною природних ресурсів
- •82.Адміністративна відповідальність за правопорушення в галузі управління
- •83.Організаційно-правові засади управління торгівлею
- •85.Органи управління зовнішньоекономічною діяльністю і їх завдання.
- •86.Організаційно- засади управління митною справи правові.
- •87.Органи управління митною справою і їх повноваження.
- •89.Система і повноваження органів управління освітою і їх повноваження
- •90.Компетенція місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування у галузі освіти
- •91.Система органів управління охороною здоровя населення.
- •92.Санітарно-епідеміологічний нагляд.
- •93.Організаційно-правові засади управління соціальним захистом населення
- •94.Організаційно-правові засади управління обороною.
- •95.Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про загальний військовий обов’язок і військову службу
- •96.Організаційно-правові засади управління національною безпекою
- •97.Організаційно-правові засади управління внутрішніми справами
- •98.Завдання і компетенція міліції в охороні громадського порядку
- •99.Організаційно-правові засади управління юстицією
62.Правові засади організації державного управлінні
Регламентація організації державного управління повинна враховувати особливості функцій і завдань, для виконання й здійснення яких її має бути пристосовано. У зв'язку з цим важко уявити єдиний нормативно-правовий акт, яким у повному обсязі було б урегульовано всі питання управління в економіці, соціально-культурній сфері й адміністративно-політичній діяльності. Проблеми підготовки такого єдиного закону (кодексу, основ законодавства тощо) неодноразово обговорювалися в спеціальній літературі, на науково-практичних конференціях, різних семінарах. Але очевидним є те, що прийняття такого акта нереально, що, однак, не означає відмови від кодифікації та систематизації законодавства в галузі державного управління.
У Концепції адміністративної реформи України цілком обґрунтовано зазначено, що «оскільки здійснити кодифікацію норм адміністративного законодавства одночасно й у одному акті об'єктивно неможливо, доцільно здійснити поетапну кодифікацію за окремими сферами та інститутами адміністративно-правового регулювання. Кожний етап цього процесу має завершуватися підготовкою окремих частин майбутнього узагальнюючого Адміністративного кодексу України у вигляді відповідних томів (або «книг»), що повинні мати кодифікований характер і можуть називатися відповідними «Кодексами».
Справді, законодавство в сфері організації державного управління мусить регулювати різноманітні відносини, що мають загальний, галузевий, міжгалузевий характер, територіальний аспект тощо. Створення організаційної системи державного управління обмежується відсутністю стабільної, внутрішньоузгодженої системи законодавства, необхідного для чіткого визначення організації, функцій, повноважень суб'єктів управління. В Концепції адміністративної реформи здійснено спробу дати цілісне бачення розв'язання проблем державного управління шляхом проведення взаємоузгоджених заходів, спрямованих на структурну перебудову органів управління, методів і форм їх діяльності, відзначаючи тим самим пріоритетність законодавчого регулювання в цій справі.
Масив правових актів, що діють у сфері державного управління, прийнятих за останні роки, є значним, але про повну та якісну регламентацію діяльності в цій сфері говорити ще рано, оскільки багато правовідносин поки що залишаються за межами правового регулювання.
Вирішальним кроком у встановленні засад здійснення державного управління стала Конституція України, яка визначила систему й загальні повноваження органів виконавчої влади, порядок їх утворення та реорганізації, а також у загальному вигляді закріпила структуру економіки, соціально-культурної та адміністративно-політичної діяльності.
Ще до прийняття Основного Закону управлінську діяльність у різних галузях було врегульовано низкою законів, процес удосконалення яких триває. Тією чи іншою мірою вони належать до сфери управлінської діяльності. В економічній сфері це Цивільний і Господарський кодекси України, Закони України «Про підприємництво», «Про власність», «Про захист від недобросовісної конкуренції» та ін.; у соціально-культурній сфері — закони України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про природно-заповідний фонд України», «Про пенсійне забезпечення», Основи законодавства України про культуру тощо. Значної законодавчої регламентації зазнали всі галузі адміністративно-політичної діяльності (оборона, безпека, управління в галузі закордонних справ, внутрішніх справ та ін.), а також міжгалузеве державне управління (статистика, ціноутворення, стандартизація, метрологія). Разом з цим слід зауважити, що деякі закони, прийняття яких передбачено Конституцією України, ще перебувають у стані опрацювання й обговорення, наприклад, закони «Про Кабінет Міністрів України», «Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади України» тощо.
Важливу групу актів, що регулюють управлінську діяльність, складають акти Президента України — укази й розпорядження, які видаються на основі та на виконання Конституції і законів України (ч. 3 ст. 106 Конституції). Акти Президента — глави держави видають з метою врегулювання суспільних відносин з питань, які Конституцією та законами України віднесено до його компетенції або з будь-яких причин не врегульовано законами (наприклад, Указ «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р.). Тому правові акти Президента України не завжди є прямим наслідком прийнятих законів, їх конкретизацією та розвитком, що властиво нормативно-правовим актам органів виконавчої влади. Значну кількість актів Президента України присвячено питанням організації управління, статусу органів управління, різних ланок їх системи. Наприклад, Указом Президента України від 30 грудня 1997 р. затверджено «Положення про Міністерство юстиції України» зі змінами від 17 лютого 2003 р., Указом від 10 червня 1997 p. — «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів і вступу їх в силу» та ін.
Деякі питання організації та діяльності в галузях і сферах управління вирішують за допомогою правових актів органів виконавчої влади. Значну їх кількість видає Кабінет Міністрів України, наприклад, постанова Кабінету Міністрів України «Про примірний перелік управлінь, відділів та інших структурних підрозділів обласної, Севастопольської міських, районної, державної адміністрації» від 22 червня 1999 р. тощо.
Правові акти в сфері державного управління можуть мати загальний і спеціалізований характер. Закон України «Про звернення громадян» є загальним актом, оскільки його дія поширюється на відповідні відносини незалежно від сфери або галузі управління, а Закон України «Про Службу безпеки України» — спеціалізованим, тому що він закріплює засади забезпечення безпеки. Такий же характер можуть мати і акти Президента України та Кабінету Міністрів України.
Організацію управління в галузях і сферах забезпечують поряд із законами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України також нормативно-правові приписи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Значну кількість таких правових актів приймають у сферах митної справи, економіки, освіти, охорони здоров'я та ін., що обумовлено недостатнім законодавчим урегулюванням окремих напрямів управлінської діяльності, необхідністю регламентації їх внутрішньої організації. Але в деяких випадках така практика може бути не завжди достатньо обґрунтованою, визначена насамперед відомчими інтересами.
Місцеві державні адміністрації видають правові акти з метою як комплексної регламентації окремих напрямів діяльності на відповідній території і внутрішньої організації, так і встановлення статусу структурних підрозділів у відповідних положеннях, розв'язання конкретних питань. З питань, делегованих місцевими органами державної виконавчої влади органам місцевого самоврядування, останні також можуть приймати акти, що регулюють управлінські відносини.