2. Історія календаря

У дуже давні часи люди не мали правильного уявлення про форму і розміри нашої планети, і про те, яке місце вона займає в просторі.

Багатовікова історія людства нерозривно пов'язана з календарем, потреба в якому виникла в глибоку давнину. Календардозволяє регулювати і планувати життя і господарську діяльність,що особливо необхідно людям, які займаються землеробством. У результаті спроб узгодження доби, місяця й року виникли три системи календарів: місячні, в яких хотіли погодити календарний місяць з фазами Місяця; сонячні, в яких прагнули узгодити тривалість року з періодичністю процесів, що відбуваються в природі; місячно-сонячні, в яких хотіли узгодити і те й інше.

З середини VIII ст. до н. е. в Римської республіці користувалися календарем, що складався з 10місяців (Юліанський календар). Перший місяць, з якого в ті часи починався рік, був названий Мартіус (Martius) - на честь бога Марса.

Назва другого місяця - Апріліс (Aprilis) - походить від слова «аперіо», що означає «розкривати» - в цьому місяці розкриваються на деревах бруньки. Третій місяць був названий на честь богині люхи, матері бога Меркурія, четвертий - на честь богині Юнони, дружини Юпітера. Наступні місяці називалися порядковим номерами, починаючи з п'яти (наприклад, нинішня російська назва «вересень» походить від слова «Септембер», що означає «сьомий»). У такому календарі чотири місяці року мали по 31 дню, а інші шість – по 30 днів, тому спочатку римський календарний рік мав 304 дні. У VII ст. до н. е.. Були добавлені два місяця - одинадцятий, названий «януаріус» на честь дволикого бога Януса - покровителя землеробства, і дванадцятий, назва якого походить від латинського слова «фебруаріус» (Februarius) - очищення, пов'язане з відповідним релігійним обрядом.

В результаті цієї реформи рік в первинному римському календарі був більш ніж на 10 діб коротше тропічного, або сонячного, року і складався з 355 діб. Така тривалість римського календаря досить добре збігалася з тривалістю місячного року, рівного 354,4 діб, і це не випадково. Римляни користувалися місячним календарем, для якого початок кожного місяця має співпадати з днем першої появи Місяця після молодика. (Додаток 1)

Пізніше, Созіген упорядкував і число днів в місяцях так, щоб всі непарні місяці мали по 31 дню, а парні - по 30 днів. (Додаток 2)

До середини XVI ст. питання про реформу календаря отримало широке розповсюдження і стало настільки актуальним, що відкладати його було неможливо. Нова календарна система отримала назву григоріанського календаря або «нового стилю». На «новий стиль» перейшли всі країни, де панувала католицька церква. Зараз григоріанський календар став міжнародним, оскільки у зовнішніх відносинах між державами без єдиного для всіх календаря неможливо. Григоріанський календар відрізняється порівняно високою точністю, але має й ряд недоліків.

Так,тривалість календарних місяців різна; місяці різної тривалості чергуються безладно; перше півріччя завжди коротше другого; дні тижня не збігаються з будь-якими постійними датами; 10-11 тижнів «розщеплені» - частина їх належить одному місяцю, частина-іншому; місяці починаються з різних днів тижня. Число робочих днів в різних місцях одного і того ж року різне, і в році їх число буває неоднакове - виникає необхідність у перенесенні свят. Все це ускладнює роботу при плануванні у фінансових органів, складання підсумків роботи за різні місяці, розрахунок оплати праці і т. д. Крім того, доводиться видавати величезну кількість календарів.

Першою сміливою спробою реформи було створення календаря Французької революції, яка сталася 21 вересня 1792. Після знищення королівської влади оголосили, що відтепер «всі громадські акти будуть датовані 1-м роком свободи ». Незабаром був підготовлений і проект нового календаря. Кожен з дванадцяти місяців республіканського календаря містив 30 днів. Іншим дням, що в григоріанському календарі припадали на часи з 17 по 22 вересня, були дані назви на честь революційно налаштованих мас - санкюлотів. Так, перша санкюлотіда, тобто 17 вересня,була названа святом Генія, друга - святом Праці, третя - святом Подвигів, четверта - святом Нагород, п'ята - святом Думки; 22 вересня-шоста санкюлотіда - відзначається один раз на чотири роки. Новий революційний календар був введений у всій Франції 5 жовтня 1793 року постановою Національного Конвенту.

Цим календарем скасовувалися «ера від Різдва Христова» та усталений звичай вважати початком року 1 січня. Конвент ухвалив вести рахунок років з моменту знищення королівськоївлади і проголошення республіки, тобто з 22 вересня 1792г., що співпадав з днем осіннього рівнодення. Старі назви місяців, пов'язані з іменами римських імператорів і міфологією, були замінені новими, запропонованими Фабро д'Еглантіном і відображають явища природи, метеорологічні та сільськогосподарські умови кліматичної зони Франції. (Додаток 3)

У календар замість семиденного тижня, скасованого як пережиток старого побуту, була введена нова одиниця часу - десятиденки, або декада.

Історія цивілізацій народів світу свідчить, що в ряді країн у різні часи користувалися своїми, нерідко оригінальними календарними системами. Так, наприклад, у Китаї понад 3 тисячі років до н. е. Була встановлена тривалість місячного місяця в 29,5 діб, а сонячного року - до 365,25 діб. У давньокитайському місячно-сонячному календарі, поява якого відноситься до третього тисячоліття до н. е., рік ділився на 12 місяців по 20 і 30 діб, і складався з 354 діб, а для узгодження в ньому змін місячних фаз, з тривалістю тропічного року, протягом 19-річного періоду (циклу) сім разів вставлялися 13-і місяці (в 3-му ,6-му, 8-му, 11-му,14-му, 16-му і 19-му роках циклу), кожного разу після зимового сонцестояння, а всі місяці починалися з молодика. У кожному 19-річному циклі було 7 років по 13, а в інші роки - по 12 місяців.

Аналогічний цикл тривалістю 6940 діб, запропонований давньогрецьким астрономом Метона, дозволило з точністю до декількох годин узгодити терміни зміни фаз Місяця з тривалістю тропічного року. Починаючи з XVII ст., у Китаї, Японії та Кореї, поряд з іншими, користувалися цивільним місячно-сонячним календарем, в якому рахунок часу визначається з 60-річним циклами.

Так само існує перський календар, який створив поет і вчений-математик і астроном Омар Хайям (1040-1123). У цьому календарі на 33 роки доводиться 8 високосних. Середня тривалість року в такому календарі дорівнює 365,24242 доби, що всього лише на 22 секунди більше тропічного року.

Календарні системи, що застосовуються в Індії, дуже різноманітні: сонячні, місячні, місячно-сонячні, самватський, сакавский календарі. Різноманіття календарних систем в Індії вносило велику плутанину і незручності, тому уряд запровадив Єдиний національний календар. У листопаді 1952р. був створений Комітет з реформи під головуванням найбільшого вченого-фізика й астронома професора Мегхнада Саха (1893-1956). В основу календаря була покладена ера Сака, а тривалість тропічного року прийнята рівною 365 діб 5 годин 48 хвилин 46 секунд; в простому році цього календаря сім місяців по 30 днів, а п'ять - 31 день. Високосні і не високосні роки збігаються з аналогічними роками григоріанського календаря. За рішенням уряду Індії календар був введений в дію з 25 березня 1957р. Проте до цих пір майже кожен штат користується своїм календарем, наприклад,календар майя. Рік (260 діб) в цьому календарі ділиться на 13 місяців по 20 діб в кожному, а тижні по 13 днів.

Мусульманський календар містить 12місяців по 29 і по 30 діб. Рік складається з 354 діб.

У дуже далекі часи на Русі, як і в інших країнах, користувалися дерев'яними календарями. Це брусок з шістьма бічними гранями, завдовжки близько півметра, зпотовщенням посередині. На кожній грані робили зарубки за кількістю днів для двох чергових місяців, а умовними значками проти відповідних зарубок відзначали найважливіші релігійні свята. Перший рукописний календар з'явився в Росії у 1664 р. У наступні роки до кінця ХVII ст. в Росії користувалися переказними календарями. Нова реформа календаря відбулася під час царювання Петра I. У Росії масовий випуск щорічних цивільних календарів відноситься до початку XVIII ст. Особливою популярністю користувався що сотенний «Календар повсюдний або Місяцесловхристиянський» (1709 р.), гравірування на шести мідних листах, складений друкарем-бібліотекарем»Василем Кіпріановим «під надзором його превосходительства Генерала Лейтенанта Якова Вілімовіча Брюса ». Цей календар був відомий під назвою «Брюсовий календар». У ньому, крім астрологічних прогнозів, містилися дані про час сходу і заходу Сонця в Москві, наводилися й інші різноманітні відомості. Після 1728 року виключне право на видання календарів перейшло до Російської Академії.