Договір купівлі-продажу
Договір купівлі-продажу — цивільно-правовий договір, за яким одна сторона (продавець) зобов'язується передати річ (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму (ціну). До окремих видів договорів купівлі-продажу відносяться: договори купівлі-продажу, договір поставки товарів, договір поставки товарів для державних потреб, договір контрактації сільськогосподарської продукції, договір енергопостачання, договір продажу нерухомості, договір продажу підприємства. До них застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу, якщо інше не передбачене в самому законодавстві. До купівлі-продажу цінних паперів і валютних цінностей положеннями, передбаченими ЦК, застосовуються, якщо окремим законом не встановлено спеціальні правила їх купівлі-продажу. Таке ж правило поширюється на особливості купівлі та продажу товарів окремих видів, визначених чинним законодавством. Продаж майнових прав охоплюється положеннями, передбаченими ЦК, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. В міжнародному торговельному обороті договір купівлі-продажу регулюються найчастіше Віденською конвенцією про міжнародні договори купівлі-продажу товарів 1980 р.
Згідно зі ст. 1 Конвенції її положення застосовуються до договорів купівлі-продажу між сторонами, підприємства яких знаходяться в різних державах:
коли договір укладається між контрагентами, що знаходяться в державах — учасницях Конвенції;
коли до відносин сторін договору застосовне, згідно з нормами міжнародного приватного права, право держави — учасника Конвенції.
У відношенні договорів міжнародної купівлі-продажу товарів норми ЦК діють у випадку, якщо сторони повністю або частково виключили застосування Конвенції або коли конкретне питання в Конвенції прямо не вирішується і не може бути врегульоване відповідно до її загальних принципів, а колізійне право відсилає до цивільного права України. У зарубіжних країнах регулювання договору купівлі-продажу товарів здійснюється різними джерелами. Так, для ряду країн континентальної правової системи характерна наявність норм про договір купівлі-продажу одночасно в цивільних і торгових кодексах. У деяких країнах видані спеціальні акти про договір купівлі-продажу, зокрема в Англії — Закон про продаж товарів 1979 р. По праву всіх країн договір купівлі-продажу розглядається як двосторонній, відплатний, консенсуальний. Предмет договору купівлі-продажу будь-якого виду — товар.
Договір постаки
Договір поставки - один з найбільш поширених видів зобов'язань, що використовуються в підприємництві. Договір поставки охоплює практично весь товарообіг в господарській діяльності підприємців. Укладення цього договору дуже зручно як для підприємств (юридичних осіб) так і для індивідуальних підприємців.
Найбільш оптимальний договір поставки, наприклад, для регулювання взаємовідносин між виробниками товарів і постачальниками сировини, матеріалів або комплектуючих виробів; між виробниками товарів і оптовими організаціями , що спеціалізуються на реалізації товарів. Зазначені відносини повинні відрізнятися стабільністю і мати довгостроковий характер. Тому в правовому регулювання поставних відносин переважне значення мають не разові операції з передачі партії товарів, а довгострокові договірні зв'язку.
В даний час законодавче регулювання господарських відносин за договором поставки здійснюється новим ЦК РФ, і, необхідність застосування старих нормативних актів (Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення; Положення про поставки товарів народного споживання), як суперечать ГК РФ, відпала.
Оптовий оборот товарів, відносини між професійними продавцями та покупцями позначені в Кодексі як поставка товарів. Визначення умов таких комерційних відносин - справа перш за все їх учасників. Разом з тим є визнані стандарти комерційного обороту, які слід передбачати в законі і застосовувати у разі відсутності іншої угоди сторін. Кодекс в цій частині враховує правила, встановлені Віденської конвенції про міжнародні договори купівлі - продажу товарів, учасником якої є Росія, а також що склалися в нашій країні норми про періоди, порядок постачання, поповненні недопоставки товарів, їх вибіркою, розрахунках за поставлені товари, наслідки порушення умов поставки.
Договором поставки ст.506 ГК визнає такий договір купівлі - продажу, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в обумовлений строк або строки вироблені або купуються їм товари покупцеві для використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім і іншим подібним використанням.
Договір поставки має таку ж економічну сутність (оплатне передача товару від одного суб'єкта до іншого) як і договір купівлі - продажу. ГК РФ визначив договір постачання як різновид договору купівлі - продажу, і звідси проглядається єдність економічного змісту і юридичних ознак цих договорів:
1) вони покликані забезпечити перехід права власності (іншого речового права) на майно;
2) укладання цих договорів відбувається в результаті вільного волевиявлення сторін, які виступають як вільні товароволодільця;
3) вони мають за плату - еквівалентний характер, де зустрічним наданням є гроші.
Цивільний кодекс РФ встановлює, що до договору поставки товарів застосовуються не тільки спеціальні норми, а й загальні положення про купівлю - продажу (ст.454). Це положення має як науково - пізнавальне, так і практичне значення, оскільки в процесі реалізації прав, що випливають їх конкретних зобов'язань, а також при здійсненні захисту прав у арбітражному суді потрібно і чітке їх визначення, і правильна юридична кваліфікація. - * 2
Договору поставки властиві кваліфікуючі ознаки, що виділяють його в окремий вид договору купівлі - продажу і обумовлюють його особливе правове регулювання:
1) передача товарів продавцем (постачальником) покупцеві повинна здійснюватися в обумовлений договором строк або термін. Стосовно до договору поставки термін ( терміни) передачі товарів набуває суттєвого умови договору;
2) за договором поставки підлягають передачі не будь-які товари, а тільки вироблені або закуповувані постачальником. Таким чином, в якості постачальника виступає комерційна організація, що спеціалізується на виробництві відповідних товарів або професійно займається їх закупівлями;
3) має істотне значення, для якої мети покупцем купуються товари у постачальника, бо договором поставки визнається тільки такий, в силу якого покупцеві передаються товари для їх використання у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім і іншим подібним використанням. Даний ознака свідчить про те, що і як покупця за договором поставки повинна виступати, як правило, організація, що займається підприємницькою діяльністю.
Крім того, договір поставки має й інші істотні відмінності. Наприклад:
1) система договірних зв'язків при постачанні часто складна, і тому постачальник не завжди власник (виробник) що поставляється майна, їм може бути і посередник, який реалізує покупцеві товари з метою одержання прибутку;
2) в договорі поставки момент укладання договору віддалений у часі від моменту виконання, так як товару, що підлягає постачанню, може і не бути на момент укладення договору; комерційна
3) договір поставки створює тривалі відносини між сторонами;
4) виконання договору поставки, як правило, здійснюється по частинах;
5) у обсяг прав і обов'язків сторін входить не тільки продаж товару, що поставляється, але і його доставка;
6) сама зміст договору визначає письмову форму його укладення.
Значення договору поставки полягає в тому, що він як договір купівлі - продажу опосередковує процеси товарного обміну в суспільстві, зокрема матеріально - технічне забезпечення суб'єктів господарювання. Дійсно, купівля-продаж є універсальної юридичної формою відносин обміну, що дозволяє опосередковувати різні його види, а суспільно - економічні відносини, що регулюються договором поставки та купівлі - продажу, в основному тотожні: вони лежать в сфері товарного обігу та являють собою купівлю - продаж у її економічному значенні. - * 3