2.7 Вибір схеми та напруги зовнішнього електропостачання
Система зовнішнього електропостачання включає в себе схему електропостачання та джерела живлення підприємства. Основними умовами проектування раціональної системизовнішнього електропостачання є надійність, економічність та якість електричної енергії в мережі.
2.7.1 Вибір джерела живлення
На відстані 13,1 кілометра від території фабрики розміщена районна підстанція РПС 110/10. На даній підстанції є запас потужності та резервна комірка на шинах напруги 110 кВ. Вважаючи на вище вказане доцільно вибрати РПС за джерелом живлення фабрики. Живлення фабрики будемо здійснювати за допомогою ліній від РПС 110/10 шин 110 кВ.
2.7.2 Вибір напруги живлення
Згідно [14]: для живлення промислового підприємства бажано в першу чергу використовувати напругу, на якій енергосистема має вільну потужність, якщо це дозволяє уникнути додаткової трансформації. Зі всіх можливих напруг 110 кВ є як правило, найбільш доцільною, як з економічних, так з експлуатаційних, монтажних, архітектурно-планувальних і природо-захисних міркувань.
Згідно монограм [14] та враховуючи пункт 2.7.1 за напругу живлення приймаємо напругу 110 кВ.
2.7.3 Вибір схеми живлення
Приймаємо до встанослення схему підстанції глибокого вводу з перемикачами шин живлення.
Рис.2.1 Схема зовнішнього електропостачання
3. Заходи по економії електричної енергії на підприємстві.
Україна відноситься до енергодефіцитних країн і задовольняє свої потреби паливно-енергетичних ресурсах за рахунок власного видобутку менш ніж 50%.
Ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів в економіці України та соціальній сфері дуже важлива. Енергоємність валового внутрішнього продукту в Україні сьогодні більше, ніж у двічі вища за енергоємність промислово розвинутих країн західної Європи і продовжує зростати.
Це відбивається на конкурентоспроможності промислової продукції, значний відсоток у собівартості якої сьогодні належить енерговитратам. Більш того, віднесення сьогодні цих витрат в новому обсязі на собівартість виготовленої продукції приводить до підвищення її ціни, за вдяки чому загальний тягар, обумовлений низькою енергоефективністю, посилюючи його зубожіння.
Тому в умовах України підвищення ефективності виробництва за рахунок енергозбереження стає стратегічною лінією розвитку економіки та соціальної сфери.
Значною проблемою електроенергетики є втрати електричної енергії, обсяги яких за останні роки постійно збільшується.
Втрати включають в себе такі складові, як технічні втрати; різноманітні несправності лічильників; крадіжки та помилки при знятті показників лічильників та виставлені рахунки; тощо.
Технічна складова втрат частково зумовлена економічною кризою та спадом виробництва. Це відображається на роботі електрообладнання підстанцій (зокрема, недозавантаження трансформаторів трансформаторних підстанцій, а отже зростання частки втрат неробочого ходу), стані компенсації реактивної потужності тощо.
Комплекс енергозберігаючих заходів підприємства – це аналіз енергоспоживання кожним складовим елементам і організації системи в цілому, який включає наступне: розробка методу збору і точне представлення вхідної інформації; коректне формування задач і зменшення енергоспоживання існуючими елементами; встановлення взаємозв’язків між елементами системи для зменшення енергоспоживання нею; планування і здійснення часткової, або повної заміни елементів системи для зменшення енергоспоживання.
В теперішній час на підприємстві для обліку електричної енергії в основному використовуються індукційні лічильники які мають ряд недоліків.
Один з них це значні похибки при вимірюванні електричної енергії в умовах низьких температур. Для зменшення похибки рекомендується підігрів таких лічильників в зимовий період. В теперішніх умовах слід використовувати сучасні методи та схеми, на приклад, з допомогою алюмінієвої пластини певної конфігурації, площа якої розрахована виходячи з необхідної для підігріву кількості тепла, яка споживає в 2-3 рази менше електроенергії, або установка нових типів лічильників (електронних).
У конкретних споживачів електричної енергії є досить великий потенціал електрозбереження. Для цього, перш за все, необхідно забезпечити раціональний режим роботи технологічного обладнання з точки зору використання електричної енергії.
Наведемо найбільш прості рекомендації по економії електричної енергії в електричному технологічному обладнанні:
При охолодженні або обігріванні приміщень з допомогою вентиляційних систем значні втрати виникають за рахунок інфільтрації повітря.
Для забезпечення енергозбереження необхідно правильно експлуатувати електроприлади: двигуни повинні бути підібрані по потужності відповідно до навантаження; двигуни, які працюють без необхідності повинні легко вимикатися; слід передбачити можливість встановлення приводів зі змінною швидкістю, особливо там, де двигуни тривалий час працюють не з повним навантаженням. Категорично забороняється експлуатувати несправні або погано відремонтовані двигуни.
Близько 10 відсотків промислового споживання електричної енергії припадає на освітлення. Для діючих освітлювальних мереж можна дати ряд простих рекомендацій, направлених на зменшення споживання електроенергії: прості люмінесцентні світильники, які працюють більше 5000 годин в рік, повинні бути обладнанні рефлекторами; звичайні лампи розжарювання, що працюють більше 4000 годин в рік, слід замінити на більш ефективні системи освітлювання; для систем освітлення, які встановлюються на висоті більше 5м від освітлюваної поверхні, слід використовувати метало галогенні лампи замість люмінесцентних; необхідно передбачити встановлення автоматичних вимикачів; в коридорах, приймальнях слід встановлювати малогабаритні люмінесцентні лампи.
Обладнання, яке напряму перетворює електричну енергію в тепло, використовується при обробці металів. Заходи по економії електричної енергії повинні виконуватися в напрямку підвищення продуктивності печей, зменшення теплових втрат, зменшення втрат на акумуляцію тепла, автоматизації управління температурним режимом печей і зміни технологічного або температурного режиму. Наприклад, застосовуючи ступінчате регулювання потужності електричних печей, починаючи з половини номінальної потужності, що приводить до незначного збільшення часу нагріву, можна зекономити до 30-40 відсотків електроенергії.
Компенсація реактивної потужності є складовою частиною комплексу організаційно-технічних заходів по регулюванню режимів електроспоживання і обмеження максимумів навантаження на підприємстві.
Вище вказані засоби мають певний рівень ефективності. Вони дають змогу підвищити рівень ефективності виробництва, тобто зменшити рівень споживання енергії із збереженням об’єму виробництва.