- •2.2. Побудова картограми і визначення теоретичного центру навантажень.
- •1.Вступ
- •1.1 Коротка характеристика об’єкту та умови проектування
- •1.1 Характеристика електроприймачів
- •1.2. Характеристика джерел живлення
- •2. Електротехнічна частина
- •2.1. Визначення розрахункових електричних навантажень
- •2.1.1. Розрахунок електричних навантажень
- •2.1.2. Розрахунок освітлювальних навантажень
- •2.2. Побудова картограми і визначення теоретичного центру навантажень.
- •2.3 Розрахунок повного навантаження на шинах нн трансформаторів цтп
- •2.4 Вибір числа і потужності цехових трансформаторних підстанцій і компенсуючи пристроїв
- •2.5.1. Визначення потужності ку заводу
- •2.5.2 Визначення потужності високовольтних компенсуючих пристроїв
- •2.6 Визначення електричних навантажень на вищих рівнях сеп
- •2.7 Вибір схеми та напруги зовнішнього електропостачання
- •2.7.1 Вибір джерела живлення
- •2.7.2 Вибір напруги живлення
- •2.7.3 Вибір схеми живлення
- •3. Заходи по економії електричної енергії на підприємстві.
- •Оптимізація роботи цехової двотрансформаторної підстанції тп2, що живить корпус 1
- •4 Література
2.2. Побудова картограми і визначення теоретичного центру навантажень.
Визначаємо теоретичний центр навантажень підприємства згідно методики [1].
При вирішенні питання про розміщення на території заводу ЦРП чи ГПП на генеральний план підприємства наносимо картограму електричних навантажень, яке являє собою сукупність кіл з центрами в центрах навантажень окремих об’єктів, площа кіл пропорційна розрахунковому електричному навантаженню відповідних об’єктів. Центр електричних навантажень співпадає з центром фігури, яка зображує цех на плані.
Мірило для визначення радіусу кола кВА/см. Радіус кола, який характеризує величину навантаження визначається:
r = |
|
Рзаг |
Пm |
де Рзаг – повне розрахункове навантаження об’єкту кВт; m –мірило, кВт/мм2
Рзаг = Рсм + Рро
В кожному крузі виділимо сектор, що відповідає силовому і освітлювальному навантаженні:
= |
360 Рро |
Р |
де - величина сектора в градусах 3
Теоретичний центр навантажень визначаємо як точку з координатами:
Xу = |
( Рзаг і * Хі ) |
Рзаг і |
Yц = |
( Рзаг і * yі ) |
Рзаг і |
Результати знаходимо за допомогою комп’ютерної програми розрахунку ( розділ 6 даного дипломного проекту ). Код наведено в додатку. Результати запишемо в таблицю 2.4.
Таблиця 2.4. Картограма електричних навантажень
Теоретичний центр має координати:
Хс = 333,87, ус = 519,5
2.3 Розрахунок повного навантаження на шинах нн трансформаторів цтп
Повне навантаження обчислюємо за формулою:
Sр = |
(Рсм + Рро)2 + (Qсм + Qро)2 |
де Рсм, Qсм – активна і реактивна потужність силових споживачів; Рро, Qро – активна і реактивна потужність освітлювальних установок.
Результати розрахунків зводимо в таблицю 2.5
Таблиця 2.5 Розрахунок сумарного навантаження
2.4 Вибір числа і потужності цехових трансформаторних підстанцій і компенсуючи пристроїв
Розрахунки по вибору числа і навантаження трансформаторних підстанцій і комплектуючих пристроїв виконаємо згідно [1].
Вибір типу, потужності, місця установки, режиму роботи компенсуючого пристрою повинен забезпечувати при дотриманні технічних вимог найбільшу економічність, критерієм якої є мінімум приведених витрат. При визначенні величини приведених витрат враховують витрати на установку компенсуючого пристрою і допоміжного обладнання, зниження вартості спорудження живлячої та розподільчої мережі, яке обумовлене зменшенням струмових навантажень, зниження втрат електричної енергії в живлячій та розподільчій мережі внаслідок зменшення струмових навантажень засобами компенсації.
Сумарне розрахункове навантаження низьковольтних конденсаторних батарей визначаємо за мінімумом приведених витрат, вибором економічно оптимальної кількості трансформаторних підстанцій, а також визначенням допоміжних потужностей низьковольтних батарей конденсаторів з метою оптимального зниження втрат в трансформаторах і мережах 10 кВ підприємства.
Сумарна розрахункова потужність НБК:
Qнк = Qнк1 + Qнк2
де Qнк1, Qнк2 – сумарні потужності батарей, кВар
Сумарна потужність НБК розподіляється між окремими трансформаторами цехів пропорційно до їх активних і реактивних навантажень. Для кожної сконцентрованої групи цехових трансформаторів однакової потужності їх кількість мінімально необхідно для живлення найбільшого розрахункового навантаження:
Nmin = |
РЕ |
+ N |
Кз Sт |
де РЕ - середнє сумарне розрахункове активне навантаження за найбільш завантажену зміну, кВт; Кз – коефіцієнт завантаження трансформатора [1]; Sт – номінальна потужність трансформатора, кВА; N – добавка до найближчого цілого числа [1].
Оптимальна кількість трансформаторів:
Nопт = Nmin + m
де m – додаткова кількість трансформаторів, [1]. Nопт визначається питомими втратами на передачу реактивної потужності з врахуванням постійних складових капітальних витрат.
Nопт визначається в залежності від m(Nmin, N). За вибраною кількістю трансформаторів визначаємо найбільшу реактивну потужність (кВАр), яку вигідно передати через трансформатори в мережу до 1кВ.
Qmax т = |
(Nопт Кз Sт)2 – РЕ2 |
Сумарна потужність конденсаторних батарей на напругу до 1кВ
Qнк1 = QЕ – Qmax т
де QЕ – сумарне розрахункове реактивне навантаження за найбільш завантажену зміну.
Якщо з'ясується, що Qнк1 < 0, то установка НБК не потрібна і Qнк1 ф приймається нулю.
Додаткова сумарна потужність НБК для групи трансформаторів визначається за формулою:
Qнк2 = QЕ – Qнк1 ф - Nопт Sт
де - розрахунковий коефіцієнт, який залежить від розрахункових параметрів Кр1 і Кр2 та схеми живлення трансформаторних підстанцій.
Якщо в розрахунках виявиться, що Qнк2 < 0, то для даної групи трансформаторів реактивна потужність Qнк2 приймається рівно нулю.
Потужність трансформатора визначаємо за питомою густиною навантаження, яку визначаємо за формулою:
-
=
Sр
F
де Sр – розрахункове навантаження об'єкту кВА, F – площа об'єкту, м2.
При густині навантаження напругою 380 В до 0,2 кВА/м2 доцільно застосовувати трансформатори потужністю до 1000 кВА включно; при густині 0,2-0,3 кВА/м2 – потужністю 1600 кВА. При густині вище 0,3 кВА/м2 доцільно застосовувати трансформатори потужністю 1600 кВА або 2500 кВА [1].
Вибір числа і потужності трансформаторних підстанцій будемо здійснювати одночасно з проведенням розрахунку економічно доцільної величини установок статичних конденсаторів в мережах 0,4 кВ. Критерієм оптимальної економічності варіанту є мінімум приведених витрат:
З = Ен К + U = ЕК + Uе min
де Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень Ен = 0,12 [14]; к – одноразові капіталовкладення, тис.грн.; U – щомісячні поточні витрати при нормальній експлуатації, тис.грн. на рік;
U = Еа К + Еmр К + Uе
де Еа, Еmр – коефіцієнти відрахування відповідно на амортизацію і поточний ремонт в долях одиниці Еа + Еmр = 0,05 згідно [14]; Е – сумарний коефіцієнт врахувань від капіталовкладень в долях одиниці:
Е = Еа + Еmр + Ен
Е = 0,05 + 0,12 = 0,125
Вартість втрат електричної енергії визначаємо за наступною формулою:
Uе = m ( Рхх Тв + Ркз m)
де m – вартість 1 кВт електроенергії; Рхх – втрати неробочого режиму, кВт; Ркз – максимальні втрати активної потужності, кВт; Тв – загальний час роботи обладнання.
Згідно [14] для домінуючого однозмінного виробництва - Тв =2000; для двозмінного - Тв =6000; для неперервного - Тв =8700, m – число годин використання максимуму втрат (год/рік)
m = (0,124 + Тм/10000)2 * 8760
де Тм – число годин використання максимуму навантаження підприємства.
Сумарні приведені витрати:
ЗЕ = Зmр + Зкку
де Зкку – приведені витрати на встановлення ККУ.
Зкку = (Е Кnum кку + m Рnum кку) * Qнкф
де Кnum кку - питома вартість ККУ [14], Рnum кку – питомі втрати в ККУ [14].
Після вибору кількості і потужності трансформаторів на двотрансформаторних підстанціях здійснюємо перевірку на перевантажувальну здатність трансформатора в аварійному режимі з врахуванням можливого відключення споживачів ІІІ категорії.
1,4 Sm |
2 Sр |
N |
Результати розрахунків зведемо в таблицю 2.6
Згідно умови забезпечення мінімуму приведення витрат і у відповідності зі здійсненими розрахунками вибираємо наступне обладнання. Результати вибору заносимо в таблицю 2.7.
Таблиця 2.7 Вибір обладнання