План

1.Поживна цінність сіна  2.Наукові основи заготівлі сіна  3.Прийоми прискорення сушіння трав у полі  4.Фази ітерміни скошування трав  5.Способи і техніка заготівлі сіна  6.Зберігання сіна  7.Облік і оцінка якості сіна  8.Список використаної літератури 

Поживна цінність сіна

Сіно є одним з основних і найбільш поживним грубим кормом для великої рогатої худоби, овець, коней, кролів та інших тварин у зимовий період.  В 1 кг хорошого сіна міститься в середньому 0,4-0,5 корм, од., 60-70 г перетравного протеїну, 40-50 мг каротину (провітаміну А). Крім того, сіно багате на вітаміни групи В, Е і К, мінеральними речовинами, гормонами і іншими біологічно активними речовинами.  За рахунок високої якості сіна тварини можуть задовольнити потребу в загальному рівні харчування (кормових одиницях) на 40-50%, в перетравного протеїну - на 35-45%, більш ніж наполовину - в мінеральних речовинах і повністю - в каротині. Тому якості заготовленої сіна в господарстві слід приділяти особливу увагу.  Якість і врожайність сіна багато в чому залежать від типу кормового угіддя, строків збирання трав, ботанічного складу травостою, техніки і технології приготування сіна, умов його зберігання та багатьох інших факторів. Кожний з численних чинників, а тим більше поєднань кількох із них можуть мати вирішальний вплив на поживну цінність сіна. У всьому різноманітті умов, які впливають на врожай сіна і його якість, найважливішими є ботанічний склад та строки збирання трав.  Для отримання високоякісного сіна використовують посіви багаторічних і однорічних бобових і злакових трав в чистому вигляді, їх суміші, а також травостій природних кормових угідь. 

Наукові основи заготівлі сіна

Сіно отримують висушуванням трави до вологості 14-17%. При цьому висушування повинно бути проведено так, щоб сіно вийшло зеленого кольору, з гарним ароматом, без пилу і цвілі, з мінімальними втратами листя і суцвіть. Якщо вологість сіна підвищена, то в ньому розвивається цвіль, що призводить до псування корму. У період висушування трави відбуваються неминучі втрати поживних речовин, які можна звести до мінімуму.  Висушування трави в природних умовах є складним біохімічнимпроцесом, у якому виділяють два періоди:  1) період так званого голодного обміну, коли клітини скошених рослин ще живуть, і 2) період після відмирання рослинних клітин.  У перший період відбувається розпад і втрати поживних речовин в результаті дихання клітин клітин, що триває в рослинах до тих пір, поки вміст вологи в них не зменшиться приблизно до 40-50%, при цьому припиняється можливість життя рослинних клітин. У процесі дихання клітин затрачуються і губляться, головним чином, розчинні вуглеводи (цукор, крохмаль). Одночасно йде процес зміни білкових речовин, у результаті якого збільшується вміст амідів, а при глибокому голодуванні клітин накопичуються аміачні сполуки (нітрити та нітрати).  Кількість втрат поживних речовин у цей період залежить від температури і вологості повітря і тривалості висушування скошеної трави. Тому чим швидше відбувається висушування, тим швидше відмирають рослинні клітки внаслідок висихання, тим менше втрачається поживних речовин. Висушування трави в цей період необхідно організувати так, щоб скошена трава швидше досягла вологості 40-50%, і забезпечити одночасне відмирання листя і стебел рослин.  У другому періоді, після відмирання клітин рослин, зміни у складі висушуємо трави і втрати поживних речовин відбуваються внаслідок активної діяльності ферментів і фотохімічних процесі. Вода в цей період видаляється шляхом випаровування з поверхні мертвої рослинної маси. Щоб зберегти в цей період в висушуємо траві максимальну кількість поживних речовин, особливо таких цінних, як каротин і амінокислоти, треба досушування швидко довести скошену траву до того стану, при якому припиняється активна діяльність окисних ферментів, тобто знизити вологість до 14-17%. Тривалий висушування призводить до великих втрат каротину, вітамінів та протеїну.  Поряд з втратами поживних речовин в результаті біохімічних процесів висушування трави пов'язано і з механічними втратами внаслідок обламування ніжних частин рослин (листя, суцвіть) при перевертанні, згрібанні, копненіі і т.д. Величина цих втрат залежить від властивостей трави, способів сушіння, погоди. Бобові рослини (конюшина, люцерна та ін) втрачають особливо багато поживних речовин в листках. Листя у цих рослин становлять приблизно половину маси всієї рослини з вмістом близько 80% протеїну, більше половини безазотистих екстрактивних речовин і тільки близько 20% клітковини всього рослини, вміст каротину в листках у 8-20 разів вище, ніж у стеблах. У сприятливі погодні умови втрати внаслідок обламування листя і ніжних пагонів у люцерни становлять 10-15%, а за поганих умов їх кількість може доходити до 60-65% усього врожаю.  Нарешті, при збиранні сіна в погану погоду втрати поживних речовин різко зростають від вилуговування дощами і псування мікроорганізми, а також внаслідок посилення окисних процесів, що руйнують каротин.  Полувисушенную траву і готове сіно слід оберігати і від зволоження росою. У вологому сіні в теплу погоду на сонячному світлі швидко руйнується каротин.  Таким чином, швидка сушка трави є основною умовою правильної збирання сіна та отримання високоякісного корму. У лісолуговий зоні скошену траву в гарну погоду залишають на кілька годин на прокошуваннях, а потім згрібають у валки, у валках траву сушать від 1 до 3 днів, в залежності від виду рослин, і остаточно досушують у копах. У степовій смузі траву відразу ж після скошування згрібають у валки і досушують в копах.  При нормальній сушінні в гарну погоду загальні втрати сухої речовини трави коливаються від 10 до 30%, при несприятливих погодних умовах вони сягають 50% і більше, також значні і втрати протеїну та інших поживних речовин. Внаслідок руйнування в процесі сушіння легкорозчинних речовин і втрат ніжних частин рослини, багатих поживними речовинами, перетравність сіна в організмі тварин завжди нижче, ніж трави, з якої сіно приготовлено.  Меншими втратами, особливо білка та каротину, супроводжується сушка трави на вішалах, козлах, пірамідах та ін При цьому пров'ялених траву навішують на дерев'яні пристосування таким шаром, щоб повітря вільно проходить через неї, а дощова вода могла вільно скачуватися на зовнішній поверхні. Вигоди сушіння на вішалах для тих місць, де збирання утруднена дощовою погодою, вельми значні: на 60% збільшується кількість протеїну і на 25% - кормових одиниць в порівнянні зі звичайною сушінням на землі. Такий спосіб сушіння сіна застосуємо на невеликих фермах, він поліпшує якість сіна, але дещо збільшує витрати ручної праці.