Кобрін Артем
3 курс, 16 група
Становлення національної грошової системи України
В науковій літературі генезу національної грошової системи розглядають по-різному. Деякі автори розглядають лише сучасний період, тобто період з проголошення незалежності України, а інші - починаючи з часів появи перших грошей на її території. Думається, що такі підходи зумовлені різним розумінням поняття "Україна", оскільки в історичні літературі йдеться про періоди, коли на землях території, на якій лежить сучасна Україна, історично складалися держави, які були попередниками Української держави та мали одну з ознак державності - грошову систему (Київська Русь, Гетьманська Україна, УНР, ЗУНР тощо). Крім того, таке широке тлумачення поняття "Україна" зумовлено тим, що Україна є правонаступницею свого минулого. Наприклад, згідно Закону України "Про правонаступництво України", Україна є правонаступником прав і обов'язків Союзу РСР. В будь-якому випадку не будемо глибоко заходити в різне тлумачення, а розглянемо деякі історичні моменти генези національної грошової системи України.
Існують різні авторські бачення поняття "грошова система". Наприклад, автори підручника з економічної теорії визначають грошову систему як форму "організації грошового обігу, яка історично склалася в певній країні й законодавчо закріплена державою". Як будь-яка система, грошова система має власну структуру. В економічній літературі наводять 5 структурних елементів грошової системи:
1. назва національної грошової системи;
2. види та купюрність грошових знаків і характер їхнього забезпечення;
3. порядок грошової емісії;
4. встановлення курсу національної валюти та порядок її обміну на іноземну;
5. наявність державних фінансових інститутів, які здійснюють регулювання грошового обігу.
Історично на території України були товарні гроші, металеві гроші, паперові гроші, кредитні гроші (деякі з форм грошей продовжують свою еволюція). Сьогодні йде розвиток електронних грошей. В обігу на теренах України найбільш поширеними було 3 види монет: гривня, карбованець, шаг.
Гривня - це найстаріша шестикутна одиниця ваги (приблизно фунт), що правила й за монету. Вона поділялася в різні часи на 20 ногат, на 25 чи пізніше 50 кун, 50 резап і приблизно на 100 векш чи веревиць. Останні були меншими грошовими одиницями за гривню. В історично-науковій літературі говориться, що на 80 гривень в ті часи можна було придбати "23 кобили, або 40 корів, або 400 баранів".
Карбованець з'явився у грошовій системі княжої Русі у ХІІІ ст. у вигляді зливка срібла. В підручнику з предмету "Гроші та кредит" вказується, що "від 1534 р. карбованець став одиницею грошової системи Росії і містив 68 г. срібла". Карбованець поділявся на 100 копійок, або 200 шагів чи 400 напівшагів. З кінця ХУІІІ ст. вага срібла в одному карбованці дорівнювала 18 г. Після першої світової війни карбували срібні карбованці, а від 1924 р. лише частково срібні. З 1950 р. курс карбованця обчислювався відносно золота.
В Україні перші паперові гроші з’явилися в грошовому обігу 1769р. – з випуском їх у Росії. Це були асигнації – своєрідні банківські зобов’язання, розписки на одержання монети. Після утворення УНР перші паперові гроші були випущені, за різними джерелами, 24 або 26 грудня 1917 р. На всіх купюрах, що були випущені, стояла одна серія «АД» і один номер «185». Ця обставина, а також використання для друку звичайного, без водяних знаків, паперу, пояснює появу в обігу великої кількості фальшивих грошей. 30 березня 1918 р. було ухвалено Закон «Про випуск на 100 млн. знаків Держскарбниці», який передбачав випуск знаків Держскарбниці номіналом у 5, 10, 25, 50 карбованців. Крім того, в цей період в грошовому обігу були також шаги. Емісія яку було випущено 18 квітня 1918 року, містила в собі номінали у 10, 20, 30, 40 і 50 шагів. При цьому Центральна Рада вжила старовинну назву дрібних монет, відому ще в XVI столітті. Друкували «шаги» в Києві аркушами по 100 штук з перфорацією, щоб полегшити відривання окремих купюр. 31 травня 1918 р. гетьман Скоропадський після обрання його гетьманом віддав наказ про запровадження нових паперових грошей — гривень. Друкувалися вони у Берліні, оскільки були замовлені в Німеччині ще Центральною Радою. 5 серпня 1918 р. з’явились перші паперові гривні. Це були 3,6 — відсоткові облігації внутрішньої позики й називалися «Білетами Державної Скарбниці» номіналом у 50, 100, 200 та 1000 грн. Такі білети друкувалися з 8 купонами (по 4 з кожного боку банкноти). Продовжила курс випуску гривень і Українська Директорія. Після захоплення радянською владою України, на її теренах було введено в грошовий обіг карбованці.
Становлення грошової системи сучасної України почалося з прийняттям Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України. У ній сказано, що "Українська РСР самостійно створює банкову (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову систему, формує державний бюджет, а при необхідності впроваджує свою грошову одиницю. Вищою кредитною установою Української РСР є національний Банк України, підзвітний Верховній Раді Української РСР".
Стаття 6 Закону УРСР "Про економічну самостійність Української РСР" називається "Банківська і грошова система Української РСР" і містить, зокрема, такі положення: "Українська РСР на своїй території самостійно організує банківську справу і грошовий обіг… Національний банк України є вищою кредитною та емісійною установою Української РСР, підзвітний Верховній Раді Української РСР і проводить в республіці єдину державну грошово-кредитну та валютну політику… За умов запровадження власної грошової одиниці Національний банк України для її валютного забезпечення та повної зовнішньої конвертованості нагромаджує валютні запаси…". У цьому ж законі одним з основних принципів економічної самостійності Української РСР проголошувався принцип самостійності регулювання грошового обігу, а самостійна грошово-кредитна політика поряд з фінансово-бюджетною, ціновою, інвестиційною науково-технічною та зовнішньоекономічною повинні були забезпечити державний суверенітет України.
На початок 1991 р. Законом України "Про банки і банківську діяльність", що був прийнятий 20 березня 1991 р., проголошено створення самостійної дворівневої банківської системи, перший рівень якої становить Національний банк України (НБУ), а другий – комерційні банки. Прийнятою одночасно постановою Верховної Ради України про порядок введення в дію цього закону передбачалося: ввести в дію вказаний закон з 1 травня 1991 р.; проголосити власністю України всі філії банків колишнього СРСР, які діяли на території України, включаючи Український республіканський банк Держбанку СРСР; створити на базі Українського республіканського банку Держбанку СРСР Національний банк України; розробити до 1 травня 1991 р. проект статуту НБУ, визначити структуру та чисельність центрального апарату, мережу установ тощо. 25 грудня 1991 р. Держбанк СРСР було офіційно ліквідовано і НБУ став справжнім центральним банком України.
На початку 1992 в Україні почалися негативні процеси в грошовій системі і тому Президія Верховної Ради України 9 вересня 1991 р. прийняла Постанову "Про введення в обіг на території республіки купонів багаторазового використання", за якою вони повинні були використовуватися населенням при розрахунках за товари в роздрібній торгівлі з 1 січня 1992 р. спочатку при купівлі продуктів, а згодом і промислових товарів. Вони могли також зараховуватися на спеціальні поточні рахунки у вклади. На виконання цієї постанови передбачалося, що НБУ укладе контракт з французькою фірмою "Імпрімері Спесіаль Де Банка" на виготовлення купонів, перша партія яких складе 2 млрд. штук. Згодом НБУ збільшив кількість купонів до 5 млрд. штук, для виробництва яких була залучена ще одна фірма з Великобританії ("Томас Де Ла Рю").
Постанова Кабінету Міністрів і Національного банку України від 28 грудня 1991 р. "Про заходи у зв'язку з введенням в обіг купонів багаторазового використання" передбачала, що з 10 січня 1992 р. радянські рублі поступово будуть замінюватися українськими купоно-карбованцями з еквівалентним номіналом. Вони вводилися тільки в готівковий обіг для розрахунків населення за продовольчі і промислові товари. З цієї ж дати визнавалися недійсними картки споживача з купонами, що були видані у серпні-грудні 1991 р. Спочатку громадянам виплачували в середньому 25 % місячного заробітку, але не більше 400 карбованців. При зростанні роздрібних цін цей відсоток повинен був збільшуватися. Вже у березні 1992 р. частка купонів в місячній сумі сукупних грошових доходів громадянина України зросла до 70 %, але не менше, ніж 450 карбованців.
В ці часи були випущені купонні купюри номіналом 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100 карбованців. Вони були надруковані на папері низької якості, мали однотипне оформлення. На лицьовій стороні була зображена сестра легендарних засновників Києва Либідь та написаний номінал і рік випуску – 1991. На звороті – Софійський собор в Києві. Усі купюри не мали номера і підпису.
У 1992 р. були надруковані 100-, 200-, 500- та 1000-карбованцеві купюри. Вони містили зображення Кия, Щека, Хорива і Либіді на турі та мали серію, яка складалася з двох чисел, розділених горизонтальною лінією, і шестизначний номер. На звороті також був зображений Софійський собор.
У 1993 р. внаслідок інфляції довелося випустити в обіг купюри вартістю 2000 і 5000 карбованців. На них збереглися зображення засновників Києва та Софійського собору, але з'явився тризуб, дволітерна серія та семизначний номер. Потім були надруковані банкноти з номіналом 10000, 20000, 50000, 100000 карбованців. Ці купюри мали більший розмір, на лицьовій стороні був зображений пам'ятник Святому Володимиру в Києві, а на звороті – фрагмент будинку НБУ.
З 1 січня 1994 р. почався процес поступового вилучення з обігу купонів малих номіналів. Протягом першого півріччя 1994 р. з обігу вилучалися купони номінальною вартістю 1, 3, 5, до 1 серпня цього ж року – купони номіналом 10 і 25, з 1 лютого 1995 р. – 100 і 200, з 1 вересня – 500 карбованців. При цьому в торговельній мережі відбувалося заокруглення роздрібних цін і тарифів. Спершу ціни встановлювалися в сумах, кратних 10, потім – 50, далі – 100, 500 і нарешті – 1000. Необхідно зауважити, що вилучені з обігу купони мали прийматися установами банків для їх обміну на купони вищого номіналу.
16 травня 1994 р. в обіг були введені банкноти 200000, 9 грудня 1994-500000, а 12 травня 1995 р. – 1000000 карбованців. Вони мали складніше і багатокольорове оформлення. На купюрах номінальною вартістю 200 тисяч і 500 тисяч карбованців пам'ятник Володимиру було перенесено праворуч, а на звороті зображено будинок Національної опери України. Банкнота 1000000 карбованців містила зображення пам'ятника Т.Г. Шевченка в Києві, а на звороті – будинку Київського національного університету імені Т. Шевченка.
З 2 вересня по 16 вересня 1996 р. була проведена грошова реформа, в ході якої з обігу було вилучено український карбованець і впроваджено постійну грошову одиницю - гривню та її соту частину - копійку. В сучасні грошовій системі України можна виділити таку структуру:
1. Види грошових знаків, що мають законну платіжну силу. НБУ випускає в обіг банкноти — гривні — номіналами 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500. Для зручності обслуговування роздрібного товарообігу випускаються розмінні монети — копійки — номіналами 1, 2, 5, 10, 25, 50 та гривня номіналом 1.
2. Офіційний курс гривні — обмінний курс гривні ЩОДО іноземних валют, офіційно встановлений НБУ для здійснення операцій з валютними цінностями. У 1999 р. НБУ перейшов на визначення офіційного курсу гривні щодо долара США на основі середньозваженого валютного курсу за безготівковими операціями на міжбанківському валютному ринку.
3. Порядок готівкового та безготівкового курсу, їх регламентацію, в тому числі організацію міжнародних розрахунків в Україні здійснює Національний банк України. НБУ суворо контролює грошовий обіг, сприяє забезпеченню стабільності національної валюти, регламентує емісію готівки, розробляє правила здійснення форм безготівкових розрахунків, способів і порядку платежів, контролює касові операції.
4. НБУ є установою, що здійснює грошово-кредитне і валютне регулювання. НБУ — незалежний фінансово-економічний орган, який проводить самостійну грошово-кредитну політику. Правління НБУ приймає і затверджує постанови, положення та інші нормативні акти, що регулюють грошовий обіг. НБУ координує діяльність комерційних банків з питань грошово-кредитної політики.
Таким чином, з аналізу історичного минулого можна сказати, що сучасна грошова система має давню історію. На цей момент відбувається подальша розбудова та вдосконалення механізмів та інструментів грошової системи України.