1. Сутність,мета та завдання економічного аналізу.

Економічний аналіз - це розчленування окремих складових економічних категорій (узагальнюючих показників) на складові частини (первинні показники) з метою їх подальшого вивчення і узагальнення. Особливого значення набуває економічний аналіз як інструмент пізнання у вивченні широкого кола питань виробничо-експлуатаційної діяльності підприємств і організацій міського господарства. У результаті цього формулюють певні висновки, узагальнення, розробляють пропозиції на основі відповідних суджень, які є основними формами аналітичного мислення.

Мета економічного аналізу — сприяння виконанню планів підприємств і їх підрозділів, а також інших господарських формувань, сприяння дальшому розвитку і поліпшенню економічної роботи завдяки підготовці проектів оптимальних управлінських рішень.

Основними завданнями економічного аналізу є:

1. об’єктивна оцінка роботи підприємства і його підрозділів через порівняння результатів з витратами;

2. виявлення впливу відповідних факторів на показники, які аналізуються, і вивчення причинних зв’язків;

3. пошук наявних резервів підвищення ефективності виробництва;

4. опрацювання конкретних заходів щодо використання виявлених резервів та здійснення контролю за їх виконанням;

5. узагальнення результатів аналізу для прийняття раціональних управлінських рішень.

Ці основні завдання економічного аналізу забезпечують за їх комплексного вирішення досягнення кінцевих результатів — виконання планів, поліпшення й удосконалення економічної роботи і відповідно дальшого розвитку підприємств.Проте ними не вичерпується весь склад завдань аналізу. Можна назвати ще й такі:

1. оцінка реальності, напруженості та оптимальності планів і обґрунтованості норм споживання ресурсів;

2. виявлення забезпеченості підприємства матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами;

3. оцінка дійовості поточного контролю на всіх виробничих дільницях;

4. вивчення новацій і сприяння їхньому поширенню;

5. дослідження конкурентоспроможності свого підприємства і кон’юнктури ринку.

2. Методи оцінки вибуття запасів та їх вико рис- тання  в екномічному аналізі.  При  відпуску  запасів у виробництво, їх продажу  та  іншому вибутті  оцінка  їх може здійснюватися за одним  з  таких  методів(П(С)БО 9):

 ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (FIFO); собівартості останніх за часом надходження запасі (LIFO); нормативних затрат; ціни продажу.        Запаси,   які  відпускаються  на  виробництво  або   надання послуги,  що  виконуються для  спеціальних замовлень і проектів,  а також  запаси,які  не  замінюють  одне  одного,  оцінюються   за ідентифікованою собівартістю.       Оцінювання  за середньозваженою собівартістю проводиться  по кожній  одиниці запасів  діленням сумарної вартості  залишку  таких запасів на початок звітного місяця і вартості  одержаних у звітному місяці  запасів  на сумарну  кількість запасів на початок  звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.       Оцінювання  запасів за методом FIFO базуєтья на припущенні,що  запаси  використовуються  у тій  послідовності,  у  якій  вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському  обліку),тобто запаси , які  першими  відпускаються у виробництво (продаж  таінше   вибуття),  оцінюються  за  собівартістю  перших  за   часом надходження  запасів .  При  цьому  вартість  залишку запасів на  кінець звітного   місяця   визначається  за собівартістю останніх  за  часом надходження  запасів.      Оцінювання  запасів за методом LIFO базується на  припущенні, що   запаси   використовуються  у послідовності, що є протилежною  їхнадходженню   на   підприємство  (зарахуванню  у   бухгалтерськомуобліку),   тобто  запаси, які першими відпускаються  у   виробництво (продаж або вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часомнадходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на  кінець звітного  місяця  визначається  за собівартістю  перших  за  часомодержання запасів.       Оцінювання  за нормативними затратами  полягає у застосуваннінорм  витрат на одиницю  продукції (робіт, послуг), які встановлені з    урахуванням  нормальних  рівнів  використання запасів, праці, виробничих потужностей і  діючих цін.    Для забезпечення   максимального   наближення  нормативних  затрат  до фактичних норми  затрат  і ціни  повинні  регулярно у нормативній базі перевірятися  і переглядатися.