Інститути народовладдя в стародавній греції Основні етапи становлення інституту народовладдя в Греції

1) 2 тис.до н е - 8-6 тис до н.е.

2) реформи Солона (поділив сусп на 4 класи за майновим станом, наділивши їх чітко визначеними правами.Четвертий клас не мав податкових зобов'язань, як і права обиратися на керівні державні посади. Перші три класи сплачували податки відповідно до майнового стану за прогресивною системою (більша вартість майна- вищий пода­ток) і обирали представників від свого класу до Ради п'ятисот (Буле).

3) реформи Клісфена (руйнування аристократичних звязків, поділ Афін на 10 філ за терит-адм. принципом, кожна філа - 3 округи; за Клісфена виникла колегія стратегів)

4) реформи Ефіта та Перикла (Перикл стимулював участь громадян у гром.житті) За Перікла всі державні по­садові особи стали призначатися Народними зборами або визнача­тися за допомогою вдосконаленої процедури жеребкування.

Народні Збори - вище законодавче зібрання. На них були зобов'язані бути присутніми всі громадяни, що досягни 20-літнього віку, не допускалися жінки та іно­земці. Повноваження: прийняття законів і декретів, підтримання диплома­тичних відносин з іноземними державами, призначення послів до інших країн, оголошення війн і ук­ладення мирних договорів, затвердження деяких посадових осіб (наприк­лад, стратегів), виконання бюджету, ведення митних справ, затверджен­ня витрат на будівництво та контроль за діяльністю виконавчої влади.

Буле (Рада 400) - обговорювала законопроекти, які надсилалися Народним зборам, напрацьовувала проекти рішень Народних зборів, займала­ся фінансовими справами, розподіляла матеріальну допомогу, здійснювала нагляд за святилищами, накладала штрафи і розглядала адміністративні справи, а також вирішувала питання, що стосували­ся суднобудування та мореходства: побудова трієрів' і тетрерів², спорудження доків та спорядження оснащення кораблів.

Колегія архонтів (виконавчий орган)

Народ­ний суд - Геліея (судові справи, мав право накласти вето на прийнятий закон і вимагати від народ­них зборів його перегляду, розглядав справи посадових осіб і скарги громадян, 6000 членів, котрі обиралися жереб­куванням щороку з числа громадян, що досягли 30 років і не мали боргів.

Ареопаг - рада старійшин, рада досвідчених і багатих громадян. До нього пожиттєво обирались тільки громадяни з числа архонтів. Ареопаг розглядав найважливіші справи, до яких належали, наприклад, перевірка рішень народних зборів, охорона релігії і народних звичаїв, заслуховування справ про зраду батьківщини і вбивства.

Колегія де­сяти стратегів обиралися Народними зборами за допомогою відкритого голосування з числа багатих громадян, котрі проявили себе як досвідчені державні діячі. Під час війни перший стратег ста­вав главою держави.Керували армією і флотом.

ТРИ ОСНОВНІ ФОРМИ ГОЛОСУВАННЯ

- хейротонія (вільний вибір шляхом підняття руки)

- псефофорія (таємне голосування за допомогою жеребкування)

- остракізм (вигнання найбільш неоднозначних осіб-політ діячів з полісу)

СТАРОДАВНЯ ГРЕЦІЯ (чужая шпора)

Розвиток інституту виборів:

2 тис. до.н.е. – 8-6ст до.н.е. до реформ Солона – домінували монархії. Соціальна структура передбачала поділ на роди, братства, фракції та племена. Органи управління – народні збори – Еклексія. Афіни починають домінувати над всією Грецією (8ст.до.н.е). Відмінностей між правом і обов’язком не існувало (громадян примушували ходити на збори) – вони були зобов’язані. Посади розприділяли за жеребом.

Реформи Солона (6-7 ст до н.е.) – процес соціального і майнового розшарування, зменшується кількість повноправних громадян – через інститут державного рабства. Влада: Національні збори, Ареопаг, рада 400, колегія Архонтів та магістратури.

Ареопаг – рада старійшин родової знаті – посада довічна, формував всі виконавчі посади (структуру), здійснював наглядову і судову функції.

Рада 400 – на зразок президії – по 100 представників від кожної філи – готували рішення за які голосували члени народних зборів.

Галіея – народний суд, посади мають право займати всі прошарки населення (реформа Солона)

Реформи Клісфена – постійних посад не було. Змінюються повноваження народних зборів. Територіально-адміністративна реформа. Всі території поділяються на 4 філи. Клісфен руйнує родовий поділ, вводить 10 філ, філа поділяється на 3 округи, округи на деві (100). Зрівняв у правах корінне населення і переселенців. Змінив принцип формування ради 400, створив раду 500 – кожна філа делегує 50 чоловік – формувалися за жеребкуванням. Виконували свої обов’язки безкоштовно. Віковий ценз 30 років. Роботу виконували секційно – керувала кожна секція по 36 днів в році. Якщо люди не відвідували народні збори – штраф. Колегія стратегів – обирались на рік, керували армією і флотом.

Реформи Ефільта та Перікла – з 462р.до н.е. Ареопаг практично втрачає своє значення. За відвідування народних зборів давалась оплата – золотий вік Афінської демократії. Політичні права мали лише чоловіки (військовозобов’язані) старші 20 років. Після військової присяги могли притендувати на якусь посаду.

Категорії населення: демоти (громадяни), метеки (цивільні, не мали громадянських прав, переселенці), раби. Демократія була пряма – представницьких органів не було. Обиралася рада 500, але рішень не приймали. Ні одна посада не обиралась більш ніж на рік. Хейротонія (вибір) – вільне голосування – всі рішення примались відкрито. Псефофорія – таємне голосування за допомогою жеребу. Остракізм – раз на рік демота (громадянина), позбавляли громадянських прав (суд черепків) проти мали проголосувати 6 тис.

Інститут парламентських виборів в середньовічній Англії.Англія – виникають станово-представницькі органи 14ст – Англія, Генріха 3 змусили підписати Оксфордські провізії (вимоги) – тут вперше вводиться поняття парламенту (дорадчі збори при королю) 1265р – скликані перше засідання парламенту. Наступний король Едуард 1 скликає зразковий парламент. Палата лордів і представників. Нижня палата . з 1330 року парламент збирається 4 рази. 14 – 15 - уявлення про депутата і депутатську недоторканість, але тільки під час сесії. Вибори в парламент: по 2 чоловіки від міст і від графств. За 2-3 місяці король надсилав листа з проханням провести вибори на місцях. У виборах приймав участь середній клас. Цензів не існувало. З 1445р почали вводитись цензи, щоб найбідніші не змогли потрапити до парламенту.

СЕРЕДНЬОВІЧНА ФРАНЦІЯ. 1285р. - Філіп IV вступає в конфлікт з Римом. Вирішує скликати Генеральні штати-приймають рішення вирішити проблеми з церквою на користь короля. Починають діяти місцеві штати з 12ст. Спочатку консиліум, потім парламент, потім Генеральні штати-дорадчий орган.1/3-представники місцевих родів;1/3-призначав король;1/3-обирались.Вибори не постійні – двоступеневі (на рівні міст та сіл),триступеневі(на рівні більш широких округів).Всі три палати засідали разом.

Как известно, избрание в Генеральные штаты было двухстепенным. Сначала выбирались выборщики из числа имевших право голоса, а уже затем они избирали депутатов. Выборщиков от Парижа было двести человек. В 1302 созваны генеральные штаты, высший орган сословного представительства, обладавший тогда лишь совещательными функциями. В 1484-1560 и 1614-1789 они не созывались. 17 июня 1789 депутаты генеральных штатов от третьего сословия (горожане) объявили себя национальным собранием. В том же году национальное собрание преобразовано в учредительное -- высший представительный и законодательный орган революционной Франции. В 1791 принята конституция, предусматривавшая созыв законодательного собрания, выборы в которое проходили на основе ограниченного имущественным цензом избирательного права. В 1792 избран всеобщим (для мужчин старше 21 года, исключая прислугу) голосованием национальный конвент. В 1795 принята конституция, предусматривавшая создание двухпалатного парламента, состоящего из совета старейшин и совета пятисот. В 1799 принята конституция, предусматривавшая создание четырех высших законодательных органов -- государственного совета, трибунала, законодательного корпуса и охранительного сената. Право голоса получали мужчины старше 21 года, прожившие в определенном округе не менее одного года. Выборы были трехступенчатыми, и прошедшие три тура кандидаты оставались лишь кандидатами на государственные должности. В 1814 принята хартия, устанавливавшая создание двухпалатного парламента, состоящего из палаты пэров (назначавшейся королем) и палаты депутатов. Избирать могли только мужчины старше 30 лет, быть избранными -- мужчины старше 40 лет. И те и другие были обязаны заплатить крупный денежный налог. В 1830 принята хартия, снижавшая налог и возрастную планку. В 1848 совершена революция, принята конституция, предусматривавшая создание национального собрания, избираемого на основе всеобщего избирательного права. В 1851 собрание распущено, ужесточено избирательное законодательство. В 1875 создана парламентская система, дошедшая до нашего времени. В 1944 право голоса получили женщины. Нынешние депутаты национального собрания избраны 16 июня 2002.

ВИБОРЧИЙ ЦЕНЗ - це офіційно визначені умови, ознаки, на підставі яких може бути обмежене

виборче право, як активне, гак і пасивне.

Виборчі цензи:

• технічні;

• охоронні;

• дискримінаційні.

Технические цензы представляют собой условия, выводящие из числа избирателей тех лиц, которые не могут «адекватно» голосовать, т.е. они позволяют упорядочить процедуру и итоги выборов. К числу таких ограничений относятся возрастной ценз, оседлость, гражданство, дееспособность, судимость (нахождение в местах лишения свободы), образование, языковой ценз, религиозный и др.

Охранные цензы представляют собой условия, выводящие из числа избирателей тех лиц, голос которых не угоден (не желателен) государству, которые могут «негативно» проголосовать. К числу таких ограничений относятся должностной ценз (ценз рода занятий), судимость за преступления против государства, банкротство и др.

Дискримінаційні - це цензи, які породжують безстрокове позбавлення виборчого права представників опозиції, а також категорій, соціально-правова незахищеність яких дає можливість ігнорувати їх політичні інтереси (ценз національності, статевий ценз, майновий ценз, релігійний ценз).

ВИБОРИ - спосіб формування органів влади і управління шляхом делегування громадянами владних функцій та повноважень владним особам або групам людей (партії, гром.об'єднання) за допомогою голосування.

Підходи до розуміння виборів:

- вибори як суспільно-політичний інститут (аналіз виборів на рівні держ.влади, як вони впливають на функціонування партій)

- вибори як процес (аналіз окремих стадій виборів)

- вибори як голосування (як процедура)

МЕРЛО: ПРИНЦИПИ ВИБОРІВ:

- вільні й чесні вибори передбачають повагу до людини і відсутність залякування

- право на самостійне визначення та вільний вибір кандидатів

- кожен громадянин має право на участь у керівництві країною

- законодавство країни не повинно містити дискримінації (етнічної,расової,релігійної,культурної)

- право на свободу поглядів і вираження цих поглядів

- право на свободу участі в обєднаннях, мирних зборах та вільне переміщення під час виборчої кампанії

- гарантування безпеки особи під час виборів

ФУНКЦІЇ ВИБОРІВ В УМОВАХ ДЕМОКРАТІЇ

1. артикуляція, агрегація і представництво різноманітних інтересів населення

2. інтеграція різноманітних думок і формування загальної політичної волі

3. контроль за інститутами влади

4. конституювання ефективної опозиції

5. легітимація і стабілізація політичної системи, конкретних інститутів влади

6. переведення політичних конфліктів у русло інституційованого мирного врегулювання їх

7. розширення комунікацій між інститутами влади і громадянами ( вертикальний зв'язок: влада-суспільство; горизонтальний зв'язок: виборці-виборці)

8. політична соціалізація населення, розвиток його політичної свідомості

9. мобілізація виборчого корпуса

10. рекрутувания політичної еліти

11. оновлення

СОЦІАЛЬНІ ЗАДАЧІ ВИБОРІВ В УМОВАХ ДЕМОКРАТІЇ

1) забезпечення адекватного представництва суспільних поглядів та волі громадян

2) формування ефективного уряду

3) забезпечення представництва в органах влади основних соц. груп (і меншин також)

ОЗНАКИ ВИБОРІВ В УМОВАХ ТОТАЛІТАРИЗМУ

- носять неконкурентний характер

- головна мета: здійснення політичного маніпулювання

- для виборів характерна висока явка виборців

- вибори періодичні, регулярні

- непрямі вибори (формально)

- контролююча ф-я (влада контролює суспільство)

- ф-я легітимації

- позитивний настрій в країні

ОЗНАКИ ВИБОРІВ В УМОВАХ АВТОРИТАРИЗМУ

- наявність формальних (частіше неформальних) виборчих цензів

- застосування непрямих виборів, використ. процедура заміщення депутатського корпусу

- ситуативний характер виборів (за необхідністю) або їх підміна

- розтягування або скорочення виборчого процесу

- необовязкова явка виборців

- наявність специфічної партійної системи (однопартійна,безпартійна,система обраних партій-при формальній багатопартійності діють лише обрані урядом партії)

- функція легітимації відсутня

- негативні настрої в країні

ВИДИ ВИБОРІВ

За масштабом:

- місцеві

- загальнонаціональні

- міжнародні (вибори до Європарламенту)

Залежно від рівня проведення:

- президентські

- парламентські

- органи місц. самоврядування

За періодичністю:

- чергові (проводятся либо в сроки, указанные в конституции или в законе, либо назначаются в связи с истечением срока полномочий парламента)

- позачергові (дострокові, призначаються спеціальними органами: ЦВК, президент, парламент

- додаткові (проміжні в Україні, повторне голосування, якщо вибори не відбулись, або не дійсні)

В залежності від того, який орган обирається:

1) прямі (безпосереднє обрання) - вопрос об избрании решают граждане-избиратели, прямыми выборами избираются нижние или единственные палаты парламентов (иногда и верхние), президенты в президентских и смешанных республиках и др.

2) непрямі (часто избираются верхние палаты парламентов, иногда президенты, правительства, судьи и др.):

- опосередковані (наявність проміжного органу) - производятся специально выбранными выборщиками (так избирается президент США)

- багатоступеневі (вышестоящие органы избираются нижестоящими (например, в Австрии верхняя палата парламента избирается парламентами земель)

За визнанням виборів діючим законодавством:

- дійсні

- недійсні

Існує три підходи до розуміння поняття "виборча система":

- Вузьке

- Нормативно-правове

- Широке

Вони не заперечують одне одного , а розглядають з різних боків.

1. Виборча система - спосіб переведення голосів виборців в мандати депутатів та владні посади.( 2 способи: мажоритарний та пропорційний).

2. Виборча система - порядок формування виборчих органів держави, спосіб, у який розподіляються депутатські мандати.

3. Виборча система- сукупність суспільних взаємовідносин, взаємодій, процесів, інститутів, цінностей, норм, які обумовлюють формування виборних органів держави.

МАЖОРИТАРНА ВИБОРЧА СИСТЕМА (МВС) - виборча система, за якою обраними вважаються ті кандидати, які отримали встановлену більшість голосів. В залежності від того, яка це більшість (відносна, абсолютна чи кваліфікована), система має різновиди. *Мажоритарная система часто несправедлива: большинство мандатов может получить партия, поддерживаемая меньшинством избирателей. Голоса, поданные не за победившего кандидата, вообще пропадают. А в масштабе страны это может привести к тому, что партия, за которую голосует большинство избирателей, получает в парламенте меньшинство мест. На практике эта система благоприятствует крупным партиям и отсекает мелкие. Система имеет своих сторонников потому, что обычно обеспечивает партии-победителю абсолютное, а порой и значительное большинство в парламенте, позволяющее при парламентарных и смешанных формах правления сформировать устойчивое правительство. Застос. В США, Вел.Британії, Франції та ін

ПЕРЕВАГИ МАЖОРИТАРНОЇ ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ:

- простота, зрозумілість для виборців

- можливість встановити стабільний уряд (не сприяє крайнім політичним силам)

- підзвітність депутата перед виборцями, прив'язка депутата до певного округу

- сприяє укрупненню, консолідації політ.сил (при сист.відносної більш.дрібні партії не мають шансів, змушені вливатися до потужних партій; при сист.абсол.більш.дрібні партії мають місце, але вони спектрально орієнтовані на два потужних центри: лівих і правих)

- сприяє формуванню біполярної структури партійного спектру

- персоніфікація влади (інституційно)

НЕДОЛІКИ МАЖОРИТАРНОЇ ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ

- співвідношення кількості депутатських місць, які отримали партії, не відповідає реальним симпатіям виборців. Ця система диспропорційна.

- партії, які мають невелику підтримку, можуть формувати уряд

- сприяє ігноруванню й нехтуванню великої кількості голосів

- сприяє перекручуванню прямого рівного виборчого права

- сприяє негативному голосуванню

- звужує спектр електорального вибору

- дорожча за пропорційну

МАЖОРИТАРНА СИСТЕМА ВІДНОСНОЇ БІЛЬШОСТІ - система, при которой избранным считается тот кандидат, который получил больше голосов, чем любой из его соперников. ОЗНАКИ:

- однотурове голосування

- она результативна: единственный случай, когда результата может не быть – это получение одинакового наибольшего числа голосов двумя или более кандидатами. Законодательным разрешением ситуации обычно бывает жребий.

- система может применяться как в одномандатных, так и в многомандатных избирательных округах. Как правило, округа при этой системе одномандатные; многомандатные встречаются редко (например, при выборах коллегии президентских выборщиков в США, где многомандатными избирательными округами являются штаты и федеральный округ, в которых соперничают списки выборщиков)

- обычно не устанавливается обязательный минимум участия избирателей в голосовании (явка виборців): если проголосовал хотя бы один, выборы действительны.

- крайне несправедлива по отношению к политическим партиям средним и малым по своему влиянию (дрібні партії не мають шансів, змушені вливатися до потужних партій)

МАЖОРИТАРНА СИСТЕМА АБСОЛЮТНОЇ БІЛЬШОСТІ - система, за якої обраним вважається кандидат, за якого проголосувала абсолютна більшість виборців (тобто, більше половини загальної їх кількості, 50% + 1 голос)

Три способи вирахування абсолютної більшості:

- від кількості зареєстрованих виборців

- від кількості виборців, які взяли участь у голосуванні

- від кількості дійсних голосів

ОЗНАКИ:

- обычно устанавливается нижний порог участия избирателей в голосовании; если он не достигнут, выборы считаются недействительными или несостоявшимися

- двотурове голосування, зазвичай до 2 туру виходять 2 кандидати, але це не завжди так

- стимуляція до створення міцних союзів, коаліцій

- дрібні партії мають місце, але вони спектрально орієнтовані на два потужних центри: лівих і правих

- достоинство данной системы заключается в том, что избранными считаются кандидаты, поддержанные действительным большинством проголосовавших избирателей, хотя бы превышение над меньшинством составляло один голос. Но сохраняется тот же дефект, который является главным у системы относительного большинства: пропадают голоса, поданные не за победивших кандидатов. Когда, например, избирается президент, для которого избирательным округом служит вся страна, это не имеет значения. Но когда страна, как это происходит на парламентских выборах, разбита на множество избирательных округов, в каждом из которых выбирается особый депутат и результаты выборов устанавливаются отдельно, может оказаться, что партия, получившая по стране большинство голосов, получает меньшинство мест

- частая нерезультативность, причем она тем более вероятна, чем больше конкуренция кандидатов. Речь идет о случаях, когда ни один из баллотирующихся кандидатов (или списков кандидатов) не получил из-за раскола голосов требуемого большинства. Такая опасность увеличивается, если требуемое абсолютное большинство отсчитывается от общего числа поданных голосов: даже при двух кандидатах в одномандатном округе может получиться, что ни один не наберет абсолютного большинства, если какая-то часть избирателей проголосовала против обоих кандидатов или подала недействительные голоса. Если же абсолютное большинство отсчитывается от общего числа действительных голосов, то к такому результату может привести только голосование части избирателей против обоих кандидатов. Разумеется, при условии, что в голосовании принял участие установленный минимум избирателей; в противном случае выборы недействительны независимо от всех прочих обстоятельств.