1. Підприємство як основна ланка національної економіки

Підприємці реалізуються, тобто відтворюються як суб'єкти економічного життя через таку організаційно-економічну ланку, як підприємство. Це заводи і фабрики, банки і універмаги, наукові та дослідні інститути і магазини, шахти і ферми, інші заклади, що є самостійними господарськими суб'єктами, які мають права юридичної особи і здійснюють виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

Термін «фірма», який недавно увійшов у наше життя, означає ім'я, під яким юридично повноправний господарюючий суб'єкт веде свої справи. Отже, підприємство і фірма є організаціями, що ведуть господарську діяльність і тому ми ці терміни вживатимемо як ідентичні. Підприємство як основний суб'єкт ринкової економіки має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з назвою фірми, товарний знак.

Як самостійна економічна одиниця підприємство, виходячи із своїх інтересів (одержання прибутків) і виробничих можливостей, визначає, як і для кого виробляти. У зв'язку з цим підприємство виконує такі функції:• організаційну; • відтворювальну; • соціальну.

Організаційна функція підприємства зводиться до забезпечення виробництва товарів і послуг, реалізації їх. Відтворювальна функція підприємства — це інвестування (спрямування) капіталу на розвиток, оновлення, розширення всіх його підрозділів. Соціальна функція підприємства полягає у задоволенні потреб споживачів у певних сферах.

Причини виникнення підприємств вчені пояснюють по-різному. К. Маркс, наприклад, пов'язував утворення фірм з розвитком кооперації та поділу праці, заснованих на системі машин. Наш сучасник, лауреат Нобелівської премії з економіки, професор Чиказького університету Р. Коуз вважає, що поява фірм зумовлена необхідністю трансакційних (ринкових) витрат.

Підприємства визначають ділову активність національної економіки. Вони є головними товаровиробниками, суб'єктами, які здійснюють розвиток виробництва, визначають його структуру. Від ефективності функціонування підприємства залежать економічний, науковий, технічний рівень розвитку країни, добробут усіх верств населення.

Підприємства класифікують також за сферою, видом господарської діяльності. Зумовлено це тим, що існує суспільний поділ праці, відповідно до якого утворюються підприємства сільськогосподарські, промислові, будівельні, транспортні, фінансові, торговельні, наукові, сфери обслуговування.

2. Виробнича структура підприємства та основні шляхи її вдосконалення

Виробнича структура підприємства – це комплекс цехів, фірм, дільниць інших виробничих підрозділів підприємства і форми їх взаємозв’язку.

Як правило, підприємства мають основні і допоміжні цехи.

Типи виробничої стр-ри під-ва: ∙ залежно від підрозділу, діяльність якого покладена в основу виробничої стр-ри: - цехова вир. стр-ра(основний підрозділ-цех); - без цехова вир стр-ра(виробнича дільниця).Виробнича дільниця-сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконується технічно-однорідні роботи або виготовляється однорідна продукція; - корпусна вир стр-ра(декілька цехів об’єднуються в корпус, який стає основним підрозділом); - комбінацька вир стр-ра(використовується на під-вах, де здійснюється багатостадійні процеси вир-ва). ∙ залежно від форми спеціалізації основних цехів: - технологічна вир стр-ра(ознакою є спеціалізація цехів під-ва на виконанні певної частки технологічного процесу); - предметна вир стр-ра( ознака: спеціалізація цехів на виготовлення певного виробу або однотипних виробів); - змішана вир стр-ра. ∙ залежно від наявності основних і допоміжних процесів на під-ах: - комплексна вир стр-ра; - спеціалізована вир стр-ра(механоскладального типу; складального типу; заготовчого типу; виготовленого типу).Серед основних шляхів вдосконалення виробничої структури нині називають такі: 1) Укрупнення підприємств і цехів (це дозволить в більш широких масштабах упроваджувати нову високопродуктивну техніку, постійно вдосконалювати технологію, поліпшувати організацію виробництва);

2) Пошук і реалізацію більш досконалого принципу побудови виробничої структури (для проектованих підприємств) і використання резервів поліпшення структури (для діючих підприємств);

3) Раціоналізацію співвідношення між основними, допоміжними і обслуговуючими цехами;

4) Поліпшення планування підприємства (відповідність генерального плану підприємства обраним основним технологічним процесам);

5) Розвиток спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва;

6) Уніфікацію і стандартизацію процесів і обладнання.