129. Послуги фінансових посередників.Економічні вигоди

Грошовий ринок за характером зв’язку між кредиторами та позичальниками розділяється на два сектори: сектор прямого фінансування та сектор непрямого (опосередкованого) фінансування, Фін пос займаються діяльність з акумуляції вільного грош. капіталу та розміщення його серед позичальників-витратників Фінансові посередники діють на ринку від свого імені і за власний рахунок, створюючи власні зобов’язання і власні вимоги.

Послуги фін посередників.

До складу фін посередників входять інституції, що різняться за своєю діяльністю – банки, страхову компанії, пенсійні фонди, тощо. Але виділяють три спільні послуги,що надають фін посередники:

• Зменшення ризику;

• Збільшення ліквідності;

• Забезпечення інформацією.

Зниження ризиків фін посередники досягають через диверсифікацію своїх портфелів активів. Залучивши кошти фін посередник може розмітити їх у кілька видів вимог великої кількості позичальників. Якщо оин чи кілька позичальників збанкрутує чи по вимозі зниз.дохідність, фін посередник зможе залиш.на плаву і розрахув.за своїми зобов’язаннями перед клієнтами.

Збільшення ліквідності своїх клієнтів забезпечують еіективним управлінням ліквідністб своїх активів. Вони оперують великими коштами і це дає можливість досягти такого співвідношення між високодохідними,але низько ліквідними та високоліквідними, але низько дохідними активами, що вони можуть у будь-який час надати ліквідність клієнтам.

Інформаційні послуги. Фін посередники можуть відносно дешево накопичувати достовірну інформацію про стан справ у позичальників та заощадників і використовувати її в інтересах своїх клієнтів.

Фін посередники виконують два завдання:

• Забезпечують ефективне зведення кредиторів і позичальників;

• Надання їм своїх трьох послуг.

Зведення позичальників та заощадників супроводжується витратами: трансакційними та інформаційними.

Ці витрати несуть заощадники у зв’язку з пошуком надійних позичальників та з покриттям збитків від ризиків неповернення позики. Чим вищі ці витрати, тим довше вони будуть утримувати заощадників від розміщення коштів.

Зменшити витрати вони можуть так:

• Нарощувати обсяги своїх вільних коштів до такого рівня, за якого відносні витрати знизяться до прийнятного рівня;

• Перекладання цих витрат на позичальника. Тобто вартість позичок збільшиться, що обмежує доступ до ринку малих позичальників;

• Перекладання витрат на фін посередників.

130. Банки як провідні інституції фінансового посередництва.

Серед фінансових посередників ключову роль відіграють банки:

• на банки припадає більша частка в перерозподілі позичкових капіталів на грошовому ринку, ніж на будь-який інший вид фінансових посередників;

• банки за своїм функціональним призначенням беруть участь у формуванні пропозиції грошей і мають можливість безпосередньо впливати на ринкову кон’юнктуру й економічне зростання;

• банки мають можливість надавати економічним суб’єктам широкий асортимент різних послуг, тоді як інші посередники спеціалізуються на окремих, часто обмежених фінансових операціях.

Виділення банків в окрему групу базується на двох їхніх функціональних особливостях:

• банки приймають гроші на поточні депозити, за якими вкладники можуть вільно розпоряджатися своїми коштами. Це робить забезпечення ліквідності надзвичайно актуальною проблемою в діяльності банків.;

• розміщуючи свої резерви в позички, банки спроможні створювати нові депозити і цим впливати на пропозицію грошей, що робить їх діяльність надзвичайно відчутною і вразливою для економіки.

Банкам забороняється вести інвестиційну діяльність, виплачувати проценти за поточними вкладами.А в США-забороняють відкривати філії в інших штатах, жорсткі вимоги при відкритті.

Завдяки цим двом функціональним особливостям діяльності банків виникає об’єктивна необхідність у системному суспільному контролі за банками. Основними цілями такого контролю є:

• не допустити, щоб банки заради своїх корпоративних інтересів надмірно збільшували пропозицію грошей і порушували товарно-грошову рівновагу на ринку, завдаючи шкоди суспільству в цілому. Для цього створюється централізована система контролю і регулювання банківських резервів через центральні банки;

• забезпечити достатню надійність комерційних банків заради захисту інтересів їх вкладників. Для цього створюються спеціальні системи забезпечення стабільності банків, основними елементами яких є централізоване встановлення економічних нор­мативів діяльності банків та контролю за їх дотриманням.

Щоб забезпечити такий суспільний контроль за банківською діяльністю, банки виділяються в окрему інституційну структуру. Вона називається банківською системою і функціонує на підставі окремого банківського законодавства, яке передбачає досить жорстку регламентацію роботи банків та чіткий механізм нагляду і контролю за їх діяльністю.