61. Особливості проведення грошової реформи в Україні.

У 90-ті роки в У. була проведена широкомасштабна грошова реформа. До найхар. її особливостей належать:

1) Багаточинникова зумовленість полягала в тому, що, крім ек. причин, були і політичні причини її проведення. У. з 1991 р. стала незал. державою і за новим статусом повинна була мати власні гроші і грошову систему.

2) Багатоцільове спрямування грошової реформи полягало в тому, що проведення її мало 3 мети:

– створити нац. гроші та грош. систему як атрибут самостійності і механізм забезпечення незалежності У.;

– заб-ти стабільність нац. грошей;

– сформувати і ввести в дію нові методи та інструменти регулювання грош. обороту і грош. ринку, адекватні потребам ринкової економіки.

3) Довготривалість реформи. Розпочалася реформа в січні 1992 випуском у готівковий обіг купоно-карбованця багатораз. викор-ня, а закінчилася у вересні 1996 випуском в обіг гривні. Беручи до уваги вжиті за цей період заходи, можна виділити кілька етапів реформи:

– 1 етап (січень – листопад 1992 р.), на якому в обіг було випущено купоно-карбованець;

– 2 етап (листопад 1992 – серпень 1996 р.), на якому укр. карбованець остаточно закріпився в обороті як єдина нац., хоч і тимчасова, валюта;

– 3 етап (вересень 1996 р.), яким успішно завершилася грош. реформа введенням в оборот постійної грош. одиниці гривні.

4) Застосування тимчасових грошей та їх гіпервисоке знецінення не було заздалегідь спроектованою і свідомо проведеною складовою грош. реформи. Випуск купоно-карбованця багаторазового користування був вимушеним кроком, пов’язаним з необ-стю забезпечення потреб обороту грош. масою, оскільки з вересня 1991 р. Центр. банк РФ перестав постачати в У. готівкові рублі, а номінальні обсяги обороту стали швидко зростати внаслідок інфляції. Одержавши у своє розпорядження механізм емісії тимчас. грошей, уряд та НБУ використали його на повну потужність для реалізації своєї інфляційної монетарної політики. За 1992–1993 маса грошей в обороті зросла у 240 разів.

5) Створення нового (ринкового) механізму монетарного регулювання. На 2 етапі реформи була проведена велика робота щодо відпрацювання методів та інструментів антиінфляційного спрямування: лібералізовано механізми ціно- та курсоутворення, почали формуватися ринки цінних паперів, валютний, кредитний ринки, запроваджуватися в банківську практику такі монетарні інструменти, як політика облікового %, обов’язкове резервування, політика рефін-ня, операції на відкритому ринку та ін.

6) Соц. аспект. В Укр. на завершальному етапі при випуску в обіг гривні була проведена деномінація за співвідношенням 1:100 000 всіх цінових показників. Це дало підстави говорити багатьом аналітикам реформи про її неконфіскаційний, прозорий, соц. справедливий характер. Проте в таких оцінках не враховуються тяготи, яких зазнавало населення на 1 та 2 етапах. Насамперед втрата заощаджень.

62. Сутність валюти та валютних відносин. Конвертованість валюти, її сутність, види, значення та передумови

Валюти формування та використання яких прямо чи опосередковано пов’язано із зовнішньоекономічними відносинами.

Валютні відносини – це сукупність ек. відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності нац. гос­п-в і обслуговуються валютою. Особливості:

1.склад між економ суб*єктами різних країн, які дотримуються вимог нац. законодавства цих країн;

2. оскільк ці відносини обслуговуються 2-3 валбтами, то мають місце вал ризики;

3.переплетіння і виникнення суперечностей між економ інтересами різних держав;

4. ці відносини зазнають впливу традицій, нормативних вимог, правил, передбачений між нар угодами.

Валюта – це будь-які грошові кошти, формування та викор-ня яких прямо чи опосередковано пов’язано із зовнішньоек. відносинами. Валюта класифікується за критеріями.

Основним з них є емітентська належність валюти: нац. валюта; іноземна валюта; колективна валюта(СПЗ, євро).

За режимом викор-ня валюти:

– Неконвертованими: неможливо вільно обміняти на іноземні валюти за ринковим курсом, їх ввіз та вивіз жорстко обмежується. З 1997 р гривня частково конв вал.

– Конвертованими: вільно обмінюються на валю­ти інших країн, за курсом, що формується у встановленому по­рядку, і вільно вивозяться і ввозяться через кордон.

Конвертованою валюта стає не стихійно, а забезпечується державою завдяки зусиллям, спрямованим на досягнен­ня товарно-грошової збалансованості, розвиток вільних товарних і валютних ринків, запровадження організаційно-правових основ валютного регулювання тощо.

Конвертованість валюти можна класифікувати за критеріями:

1. За повнотою конвертації:

– повна конвертованість: означає можливість вільного обміну нац. валюти на іноземну для всіх категорій власників та за всі­ма видами цілей або операцій; Резервні валюти – це ті, що не лише вільно використову.ться у між нар платежах, а й вільно накопичуються в резервах між нар ліквідності, це дол. США, євро, англ. Фунт, япон єна, швейц франк.

– часткова конвертованість: нац. валюта обмінюється на іноземну за певними обмеженнями: 1. Зовн конв (конв нац. вал дозволена тільки для нерезидентів) 2. Внутр. конв ( -//- для резидентів). Якщо конвертація національної валюти дозволена тільки для нерезидентів, то вона називається зовнішньою, а якщо для резидентів — внутрішньою. Якщо конвертація поширюється тільки на платежі за поточними операціями, вона називається поточною, а якщо тільки на платежі за рухом капіталу — капітальною.

2. За хар-ром ек. операцій, що обслуговуються конвертованою валютою:

– за поточними операціями (конвертація поширюється тільки на платежі за поточними операціями);

– за переміщенням капіталу (платежі за рухом капіталу).