48. Еволція грошовиз систем.Характеристика основних видів грошових систем.

У результаті еволюції товарного госп-ва та властивих йому ек. відносин грошові системи поступово змінювалися, набували різних форм, які можна класифікувати за кількома критеріями

Залежно від форми, в якій функціонують гроші, виділяють такі види грошових систем:

– система металевого обігу, коли грош. метал безпосередньо перебуває в обігу та виконує всі функції грошей, а банкноти залишаються розмінними на метал;

• система паперово-кредитного обігу, при якій в обігу перебувають лише нерозмінні на грошовий метал знаки грошей – казначейські білети або банкноти.

Історично першим різновидом біметалізму була система паралельної валюти, за якою при здійсненні платежів золоті та срібні монети приймалися відповідно до ринкової вартості золота та срібла. Це створювало труднощі, що були пов'язані з існуванням на ринках 2 заг. еквівалентів, а значить – 2 мір вартості, 2 систем цін. Щоб спростити ситуацію, держава встановлювала у зак. порядку обов'язкове вартісне співвідношення між 2 металами. Такий різновид біметалізму наз. «система подвійної валюти». Різновидом біметалізму була система «кульгаючої» валюти, за якою один з видів монет карбується у закрит. порядку.

Металеві грош. системи виступали у формах біметалізму та монометалізму. В XVI–XVIII ст. грошові системи часто базувалися на біметалізмі.

Біметалізм – грошова система, за якої роль заг. еквівалента виконує 1 метал: золото (золотий мон-зм) або срібло (срібний мон-зм), при цьому в обігу функціонують монети та знаки вартості, розмінні на грошовий метал. Золотий мон-зм існував у кількох формах: золотомонетного стандарту, золото-зливкового стандарту і золотодевізного стандарту. - це грошова система, в якій роль заг. еквівалента законодавчо закріплялася за 2 металами – золотом і сріблом, банкноти підлягали розміну на обидва метали.

Різновид:

1. система паралельної валюти

2. «система подвійної валюти»

3. «кульгаючої» валюти

Монометалізм – грошова система, за якої роль заг. еквівалента виконує 1 метал: золото (золотий мон-зм) або срібло (срібний мон-зм), при цьому в обігу функціонують монети та знаки вартості, розмінні на грошовий метал. Золотий мон-зм існував у кількох формах: золотомонетного стандарту, золотозливкового стандарту і золотодевізного стандарту.

Системи паперово-кредитного обігу являють собою грошові системи, за яких обіг обслуговують грошові знаки (паперові або металеві), що не мають внутр. вартості. Розрізняють паперово-грошові системи та системи кредитних грошей, не розмінних на золото. спочатку емісія грошових знаків мала форму казначейських білетів для покриття держ деф. не була пов’язана з потребами товарного обігу. ( 1 світ війна), золотозливкивий стандарт - грошова система, за якої в обігу відсутні золоті монети та їх вільне карбування, обмін банкнот здійснюється лише на золоті зливки з певними обмеженнями, країни, що не мали запасів золота – золотодевізний стандарт – обмін банкнот здійснюється на іноземну валюту, яка обмін на золото. 1929-33 скасування золотого стандарту.

у наш час кредитний механізм емісії баз на заг принципах кредитування, емісія грошей монополізована державою.

Грошові системи залежно від ступеня втручання держави в ек. віднсини можуть бути ринковими та неринковими. Неринковим грошовим системам притаманне переважання адмін. неринкових методів регулювання грош. обігу. Для ринкових грош. систем хар-ним є переважання ек. методів та інструментів регулювання грош. обігу.

За хар-м регулювання нац. валютної системи грош. системи можуть бути відкритими та закритими. Для відкритих грош.систем хар-ним є min втручання держави у регулювання валютних відносин всередині країни. Закриті грош. системи хар-ся наявністю значної кількості валютних обмежень.

49. Створення та розвиток грошової системи України

Перші кроки щодо створення власної грош. системи були зроблені після виходу У. зі складу СРСР, коли 1992 були запроваджені укр. купоно-карбованці багаторазового користування як доповнення до рублевої грош. маси. Тобто в обороті одночасно опинилися 2 види валюти.

Паралельне викор-ня в 1992 р. 2 валют зумовлювалося рядом обставин:

– Центр. банк РФ з вересня 1991 р. перестав надсилати в У. рублеву готівку, що спровокувало значні ускладнення в забезпеченні потреб в готівці;

– на межі 1991–1992 рр. в У. сер. рівень цін зріс десятикратно, що значно збільшило попит на готівку, якої Україна не могла отримати від Росії;

– Україна не мала в той час власної бази для виг-ня грош. знаків, а фін. становище не давало змоги замовити за кордоном достатню масу грошей.

Проте паралельний обіг 2 валют істотно ускладнювала управління внутр. готівковим обігом, організацію внутр. безготівкових розрахунків та зовн. розрахунків, насамперед з Росією. Незабаром купоно-карбованець став швидко знецінюватися.

Щоб послабити негативні наслідки паралельного обігу 2 валют, ПУ указом 1992 запровадив купоно-карбованець у сферу безготівкового обороту і вилучив з нього рублі. Нові гроші стали єдиним на території У. засобом платежу.

На 2 етапі Нац банк У, спираючись на норми ЗУ «Про банки і банківську діяльність» (1991), відпрацьовував окремі елементи та організацію функц-ня грош. системи. До осн. напрямів та результатів розвитку грош. системи на цьому етапі відносяться:

1. Розбудову власного емісійного механізму;

2. Формування механізму регулювання НБУ пропозиції грошей;

3.. Розроблення методики та методології грошово-кредитної політики НБУ, накопичення досвіду практичного застосування інструментів грошово-кредитної політики, розмежування сфер застосування фіскально-бюджетної та грош.-кредитної політики.

4. Розбудова платіжної системи;

5. Формування механізму валютного регулювання;

6. Розроблення та випробування на практиці спец. заходів з подолання гіперінфляції та регулювання інфляції.

Перелічені заходи дали можливість сформувати протягом 1993–1996 рр. правові та організаційні основи нац. грош. системи ринкового типу, яка спроможна була забезпечити належне управління грош. оборотом відповідно до потреб економіки країни.

Новій ситуації, що склалася в управлінні грош. оборотом, не відповідав статус тимчасової валюти. У зв’язку з цим особливої гостроти набуло питання запровадження в оборот постійної грошової одиниці – гривні. Цим закінчився 2 етап розбудови грошової системи У.

На 3 етапі відбувається подальше вдосконалення механізмів та інструментів грош. системи. Важливою віхою тут стало прийняття ВРУ в травні 1999 р. Закону «Про Нац банк У.».