61 Особливості роботи під час великої вітчизняної війни в 41 -45

У роки війни (1941 —1945) радянське шкільництво в Україні спрямовувало зусилля передусім на збереження школи і перебудову її роботи відповідно до умов воєнного часу. Вже на початку війни було евакуйовано у східні райони дітей, вчителів, дитячі будинки, технікуми, вищі навчальні заклади разом зі студентами і викладачами. Партизани відкривали «лісові школи», що працювали в надзвичайно складних умовах. З визволенням території України від окупантів почалася відбудова шкіл. Здійснювалася вона в умовах розрухи, зростання кількості безпритульних дітей, відсутності вчительських кадрів, приміщень для занять.

60 Основні напрперебуд навч вих. Роб в школах 43-45

Ще під час війни було ухвалено низку важливих для розвитку шкільництва рішень: дітей до школи приймали з 7-річного віку; запроваджувалося роздільне навчання хлопчиків і дівчаток (проіснувало до 1954 р.); з'явилися нові типи навчально-виховних закладів (школи робітничої і селянської молоді, суворовські та нахімовські училища); відкривалися дитячі будинки для дітей-сиріт; запроваджувалися обов'язкові випускні екзамени, нагородження випускників-відмінників золотою і срібною медалями тощо.

62 Відбудова і розвиток шк.І пед укр. В 45-58

Після війни розгорнулася активна робота з відновлення роботи школи на всіх територіях України. 1949 року відбувся перехід до загальної обов’язкової семирічної освіти. З 1956 р. створюється новий тип школи – школа-інтернат, куди приймалися діти одиноких матерів, інвалідів, сироти.

24 грудня 1958 р. було видано закон "Про зміцнення зв’язку школи з життям та про дальший розвиток системи народної освіти в СРСР". Цей закон визначав:

– перехід до обов’язкової 8-річної освіти для дітей віком від 7 до 15-16 років;

– організацію виробничого навчання і виробничої практики з метою поєднання навчання з продуктивною працею дітей (вся молодь віком 15-16 років повинна була включатися у посильну суспільно-корисну працю);

– структуру основних типів шкіл:

а) школи робітничої і селянської молоді (вечірні і заочні середні загальноосвітні школи), де працююча молодь, яка має 8 класів, отримує середню освіту і підвищує професійну кваліфікацію протягом 3-х років;

б) середні загальноосвітні трудові політехнічні школи з виробничим навчанням (11-річні: 8 класів + 3 роки для отримання повної середньої освіти та професійної підготовки в одній із галузей народного господарства);

в) технікуми й інші середні спеціальні учбові заклади, де на базі 8-річної освіти отримується загальна середня і середня спеціальна ос

елике шкільне будівництво розгорнулось у Західній Україні За п'ять років там було побудовано 1087 шкіл. У перші повоєнні роки тут працювало майже чотири тисячі шкіл. Чисельність учнів середніх шкіл зросла з 61 тис. у 1939р. до 285 тис. у 1950/51 навчальному році. Вирішено було й ще одне завдання — ліквідувати серед населення неписьменність та малописьменність. Для цього було створено 12 тис. гуртків. У 1945—1948 рр. майже 300 тис. чол, в основному жінок, навчилися грамоті (Там само — С 20).

Помітною віхою у культурному житті було відновлення зруйнованих у роки війни Київського, Харківського, Одеського університетів та інших вищих навчальних закладів. У другій половині 40-х років відновили роботу всі вузи, які діяли перед війною. Крім того, було створено 16 нових (гірничий у Харкові, автодорожний, інститут іноземних мов у Києві та ін.). У вищих навчальних закладах відкривалися факультети з нових напрямів науки та техніки. Так, у Дніпропетровському університеті у 1952 р. було організовано фізико — технічний факультет для підготовки фахівців з ракетної техніки.

Особливо швидко зростала мережа вищих навчальних закладів у Західній Україні їх кількість за п'ять повоєнних років збільшилась з 5 до 25. Зокрема, було відкрито Ужгородський державний університет У 1950/51 навчальному році у вищих навчальних закладах Західної України навчалося 24 тис. студентів. У наступні роки кількість навчальних закладів та чисельність студентів продовжували зростати. В 1952 р. було відкрито перший на Волині педагогічний інститут.

Усього в Україні наприкінці четвертої п'ятирічки діяло 160 вищих навчальних закладів і 500 технікумів. У них відповідно навчалося 20 тис. студентів і 265 тис. учнів.

Майже половина студентів навчалася на заочних та вечірніх відділеннях, що в цілому негативно впливало на рівень фахової підготовки. Недоліком навчально-виховного процесу була його надмірна заідеологізованість.