- •Вступ до курсу «Історія педагогіки»
- •1.1. Значення, предмет, завдання та структура навчального курсу «Історія педагогіки»
- •Навчальні заклади до 18 ст в європі та росії
- •3Джерела історії педагогіки
- •4.Особливості виховання на різних етапах розвитку первісного суспільства
- •5.Педагогічна думка в рабовласницькому суспільстві
- •6.Особливості освітньо-виховної практики та педагогічної думки в епоху Середньовіччя
- •18Розвиток університетської освіти в епоху середньовіччя
- •52 Освіта за часів гетьманату та дирикторії
- •55 Система шкільної освіти до 1930
- •57 Структура систеит шк осв запров в 1934
- •59. Перебудова навчально-виховної роботи в школах України 1931- 1941з
- •61 Особливості роботи під час великої вітчизняної війни в 41 -45
- •60 Основні напрперебуд навч вих. Роб в школах 43-45
- •62 Відбудова і розвиток шк.І пед укр. В 45-58
- •63. Запровадження системи платного навчання в укр. 40-50 рр.
- •64.Розвиток педагогіки в контексті закону про зміцнення звязку школи з життям
- •65. Характерні риси радянської тоталітарної школи
- •65. Проблеми розвитку пед. В 60 – 90 рр.
- •67.Освітня та педагогічна діяльність сковороди
- •63.Педагогічні погляди та освітня діяльність ломоносова
- •71. Освітня та педагогічна діяльність Пирогова
- •68.Педагогічні ідеї о.В. Духновича
- •70.Педагогічні погляди т.Г. Шевченка
- •77. Освітня та педагогічна діяльність Толстого
- •78.Педагогічні ідеї м.Корфа
- •72. Загалгогічні ідеї Ушинський к.Д.
- •73. Ідея народного виховання ушин
- •74. Про моральне виховання як складову частину гармонійного розвиткуУшинський
- •75. Дидактичні погляди і вказівки Ушинський
- •76. Проблема вчителя та підготовки в працях Ушинський
- •81.Педагогічне значення творів п. А.Грабовського
- •82.Пантелеймон куліш на ниві освіти України
- •83.Педагогічна діяльність драгоманова
- •84.Педагогічна діяльність с. Ф. Русової
- •85. Проблема освіти, школи та педагогічної думки в творч спад Франка
- •86. Педагогічні ідеї грінченка
- •88. Педагогічні ідеї лесі українки
- •89. Педагогічна діяльність с. В. Васильченка
- •90.Творець проекту української радянської системи освіти григогій гринько
- •91.Новаторська педагогічна діяльність макаренка
- •92.Трудове виховання молоді в педагогічній спадщині
- •93.Освітнє і виховне значення естетичного виховання
- •94.Проблема –сімя школа
- •95.Проблема морального виховання
- •96.Суперечності в педагогічних поглядах макаренка, сучасні погляди на його творчу спадщину
- •97.Педагогічна діяльність і.Огієнка
- •98. Педагогічні погляли блонського та с. Т. Шацького
- •99. Педагогічна діяльність і теоретична спадщина в.Сухомлинського
- •100. Народна педагогіка – основа творчої спадщини в. О. Сухомлинського
- •101. Педагогічна діяльність григорія ващенка
Вступ до курсу «Історія педагогіки»
1.1. Значення, предмет, завдання та структура навчального курсу «Історія педагогіки»
Предметом історії педагогіки є вивчення історичних закономірностей розвитку виховання, школи і педагогічної думки в різні історичні періоди з найдавніших часів до наших днів.
Основні завдання історії педагогіки
Основні завдання історії педагогіки як науки:
• отримання достовірних наукових знань про закономірності розвитку різних педагогічних явищ і трансформацію різних педагогічних теорій, обумовлених цими явищами;
• аналіз боротьби прогресивних і консервативних тенденцій в розвитку педагогіки;
• розкриття з наукових позицій причин якісних змін в розвитку педагогіки;
• встановлення шляхів, якими йшов процес формування нового теоретичного змісту педагогічної науки (генезис прогресивних начал педагогічної теорії).
Завдання історії педагогіки як предмету педагогічної освіти (навчальної дисципліни):
Історія педагогіки відіграє важливу роль у професійній підготовці майбутніх учителів, розв’язуючи такі завдання:• виявити й ознайомити студентів із основними шляхами та закономірностями розвитку виховання, школи і педагогічної думки у різні історичні періоди;
• сформувати в студентів систему знань про світовий історико-педагогічний процес та про місце української педагогіки в ньому; ознайомити з сучасними формами виховання і педагогічними течіями через їх історичний родовід;
• розкрити кращі здобутки педагогічної мудрості українського й інших народів та виробити уміння застосовувати їх у своїй майбутній професійній діяльності;
• виховання любові до педагогічної професії, формування ідеалу вчителя на основі яскравих прикладів життя відомих педагогів (Коменський, Песталоцці, Ушинський, Макаренко тощо) і формування основ педагогічної майстерності;
• сформувати самостійне історико-педагогічне мислення (навчити бачити і розуміти закономірності розвитку педагогічних категорій); формувати критичне ставлення до педагогічної спадщини минулого, що буде утримувати майбутнього педагога від консерватизму і рутини, а також від псевдоноваторства в учительській роботі;• оволодіти методами ретроспективного аналізу історико-педагогічних явищ і фактів;
• розширити професійний світогляд, збагатити духовну культуру майбутніх педагогів.
Навчальні заклади до 18 ст в європі та росії
Гімназія як європейський навчальний заклад середньої освіти бере початок з XVI століття. Безпосередніми попередниками гімназій стали школи (scholae) при монастирях та світські школи при університетах, що з'являються з поч. XIII ст. переважно в Німеччині та Італії. У таких школах-гімназіях основним предметом була латина і викладався курс тривіальних наук (лат. trivium), куди входили граматика, логіка (діалектика) і риторика.
З епохою Відродження і особливо Реформації освіта набуває класичних зразків — як у змісті навчання, так і його формах. Зокрема, виникла ціла низка нових освітніх, гуманістичних за спрямованістю шкіл — т.зв. латинські школи, що включали ліцеї, гімназії, вчені школи, педагогіуми тощо.
У 1538 році німецький педагог, просвітитель і кальвіністський полемік Йоган Штурм (нім. Johannes Sturm) заснував у Страсбургу гуманістичну (світську) гімназію, принципи організації і навчання в якій у цілому збереглися аж до кін. ХІХ ст.. Її програма включала крім вивчення класичних давніх мов (грецька і латина), також лекції зі старожитніх справ (історії), староєврейської мови та риторики. Первинне місце розташування Академічної гімназії у Торуні, Польща (існувала 1568—1793). Особливий розвиток гімназійний рух отримав на німецьких землях (і державних утвореннях, куди вони входили), в Італії (італ. ginnasi), Польщі.
Найстарішою гімназією в Російській імперії була заснована в Петербурзі у 1726 році (відразу по смерті царя Петра I) за посередництва українського вченого Феофана Прокоповича німцем Готлібом Байєром 18 учныв. На розвиток облаштування гімназій у Росії велике значення мав Статут для гімназій, затверджений 8 грудня 1828 року новоутвореним у 1826 р. Комітетом облаштування учбових закладів. Однак вже за 20 років, на сер. ХІХ ст, гімназійна освіта в Російській імперії багато в чому втратила свою академічність і демократичність. Гімназії як заклад середньої освіти були скасовані на території кол. Російської імперії у 1920-х рр. у зв'язку з реформуванням системи шкільної освіти.
Сучаність Гімназія — заклад нового типу, головною метою якого є задовільнити запити суспільства, держави у загальній середній освіті шляхом відбору і навчання обдарованих та здібних дітей, забезпечення їх науково-теоретичної, гуманітарної, загально-культурної підготовки для подальшого навчання у навчальних закладах вищого рівня.
Ліцей — навчальний заклад середньої базової освіти. Назва походить від грец. Λύκειον — район на околиці Стародавніх Афін, де був зведений давній храм Аполлона Лікейського.[1] В афінському лікеї викладав своїм учням Аристотель.В 18-19 століттях (до 1917) ліцеєм називався тип середнього і вищого навчального закладу. Нині ліцей — загальноосвітній навчальний заклад ІІІ ступеня акредитації з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою.
Коле́дж (англ. college) — вищий або середній навчальний заклад в Англії, США та інших зарубіжних країнах. У ХІХ столітті слово перекладалося з англійської як Колегія або Колегіум і у цьому широкому змісті може означати групу людей, які живуть за своїми внутрішніми правилами.
Коледж — вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації , який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.
Колегіум У Західній Європі, Україні та Росії в XVI-XVIII сторіччі — назва деяких закритих середніх і вищих навчальних закладів.