31.Термінологічна «кухня» консультування

Скарга-адресоване та висловлене консультанту невдоволення Л з приводу певних Ψ труднощів, з якими вона самостійно не може справитися. Кожна скарга має сюжет-послідовність, в якій клієнт розповідає про свої життєві колізії, та зміст, тобто взаємозв'язок цих колізій. Зміст скарги відрізняється від її аналізу суб'єктивним та досить вільним поєднанням фактів і роздумів, їх довільним трактуванням, надлишковою емоц. насиченістю. Слухаючи скаргу, можна легко виділити її суб'єктний (на кого: на себе, когось з рідних, чи знайомих людей) або об'єктний (на що: обстановку, психологічні особливості, перепони тощо) локуси. В змісті скарги можна виділити явний і прихований зміст, а також підтекст.

Самодіагноз-пояснення клієнтом природи тих чи інших Ψ труднощів, пов'язане з його уявленнями про самого себе, навколишній світ та людські стосунки. Самодіагноз демонструє ставлення клієнта до життя і деякою мірою-готовність до змін.

Проблема-це сукупність Ψ труднощів клієнта, що переживаються як дискомфорт, дисгармонія, дезадаптація. В психології такі переживання описуються як стрес, конфлікт, фрустрація, криза; в його основі майже завжди лежить внутрішній конфлікт: дуже сильне бажання чи потреба і неможливість їх задовольнити.

Запит-це певним чином мотивоване звернення до психолога з проханням надати конкретну форму Ψ допомоги.

Види запитів: 1)на емоційну і моральну підтримку; 2)допомогу в аналізі; 3)інформацію; 4)опанування навичок; 5) допомогу у становл. позиції; 6)вплив на члена сім'ї в його інтересах; 6)у власних інтересах.

Чітко сформульований рез-т в термінах НЛП: а) позитивне формулювання, б) залежить лише від власних можливостей особи, в) має достатній рівень конкретизації, г) передбачає те, що станеться після досягнення бажаного, д) наслідки екологічні для клієнта та оточуючих його людей, е) клієнт знає, як зробити перший крок.

Тема- виокремлений аспект психічної реальності, що стає предметом взаємодії психолога і клієнта. Зафіксувати тему можна тоді, коли в скарзі з'являється фігура Іншого (близьких або чужих людей, свого другого „Я", що перебуває у внутрішньому конфлікті, та ін).

Психологічні ключі-інф., яка має псих. значимість: вербальна та невербальна поведінка Кл. Симптоми-психологічні, соціальні, фізіологічні. Синдром-сукупність симптомів. Гіпотеза-тимчасове припущення про причини феноменів чи явищ або зв'язківміж ними.

32. Дослідження проблеми – збір інфо.

На другому етапі консультативного процесу консультант ретельно досліджує ситуацію клієнта, використовуючи базові психотерапевтичні навички ведення інтерв'ю, нерефлексивне та рефлексивне слухання, засоби стимулювання та підтримки клієнта. Завдання, що ставляться на цьому етапі такі: •вивчення загальної картини проблем клієнта та його ставлення до них; •визначення впливу подій та їх динаміки на формування симптомтоматичної поведінки; •вивчення особистості клієнта, його стресостійкості та потенційної здатності впоратися з труднощами; •виявлення попереднього досвіду, який сформував деструктивний спосіб переживань; •демонстрація клієнту цілісної картини того, що відбувається; •пошук ресурсів, які допомогли б клієнту подолати психологічні труднощі; •визначення пріоритетів та ієрархії в подоланні перепон та деструкцій.

Узагальнення збору інформації дозволяє консультанту відповісти. на питання, що клієнт думає, що він почуває, що він хоче, що він може і хто він є-концепція „Я".

Збір інформації є процесом систематичної реконструкції та Ідентифікації втрачених або витіснених частин конфліктного досвіду, прояснення змісту всіх аспектів скарги. Його проводять м'яко, ненав'язливо, використовуючи уточнення. Така установка надає максимальну свободу вибору, дозволяє клієнту відповідати вільно, так, як він вважає за потрібне. Прояснення ситуації, об'єднання розрізнених фактів та почуттів у дещо цілісне позитивно позначаються на діалозі. Проте, збираючи об'ємну картину, потрібно уважно стежити за тим, щоб не будувати ілюзорних моделей, заснованих на власних уявленнях.

Збір інформації, якщо він проводиться кваліфіковано, вже сам по собі, має неабиякий терапевтичний вплив завдяки кільком чинникам. 1)психолог не тільки систематизує необхідний фактаж, але й розкриває передісторію проблеми, тобто поле інформації значно розширюється, а напруження клієнта поступово внормовується, бо емоції, як відомо, виникають у зв'язку з дефіцитом необхідної інформації. 2)психолог непомітно для клієнта трансформує предмети і явища, що сприймалися як сталі та незмінні, в такі, що здатні розвиватися. Завдяки цьому виникає враження плинності, з'являється перспектива. 3)сповідь полегшує душу"-відчуття прийняття і розуміння повертає клієнтові внутрішню рівновагу. Таким чином на другому етапі консультативного процесу продовжується розробка проблеми, диференціюються почуття та установки по відношенню до самого себе та оточуючих, долається опір консультативному процесу, формулюється образ бажаного майбутнього.