- •2. Міжнародне економічне право як галузь міжнародного права.
- •3. Міжнародне економічне право в системі міжнародного права.
- •9. Співвідношення меп і мп.
- •14. Гармонізація законодавства України з правом Європейського Союзу.
- •19. Міжнародно-правові звичаї, судові прецеденти, як джерела міжнародного економічного права.
- •20. Рішення м/економічних організацій як джерела меп.
- •29. Принцип співробітництва держав – основа побудови і розвитку міжнародних відносин.
- •47. Поняття правоздатності держави як суб"єкта м/н відносин мп.
- •41. Держава як суб"єкта мп.
- •42. Організаційні форми м/співробітництва
- •46. Сутність, ознаки та заг хар-ка держави як суб"єкта мп.
- •43. Україна – рівноправний учасник м/н спілкув, суб"єкт мп.
- •48. Принцип розподільної майнової відповідальності між державою і юрид особами при наявності імунітету дер-ви.
- •51. Імунітет держави та його значення в мев.
- •63. Україна - рівноправний член оон.
- •64. Вступ України до Ради Європи: організаційно-правові аспекти.
- •66. Міжнародний суд оон - один з основних органів Організації Об'єднаних Націй.
- •Суд при розв"язанні переданих йому спорів застосовує :
- •67. Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (ifad) - міжнародна міжурядова організація.
- •186. Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (іфад). Загальна характеристика
- •68. Світова організація торгівлі - як міжнародна організація.
- •72. Організація з безпеки і співробітництва в Європі (обсс)
- •73. Генеральна Асамблея оон
- •74. Економ і соц рада (екосор)
- •75. Економ комісія оон для Європи (еек)
- •76. Конфер оон з торг і розв.
- •92. Міжнародно-правове регулювання тнк
- •81. Загальна характеристика регіональних економічних організацій на пострадянському просторі.
- •84. Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЕс). Загальна характеристика.
- •85. Регіональне об'єднання гууам. Загальна характеристика.
- •99. Види м.Е.Договорів.
- •110. Оприлюднення, реєстрація та зберігання текстів міжнародних договорів України.
- •102.Віденська конвенція про право м/н договорів.
- •111. Припинення та зупинення дії міжнародних договорів України.
- •113. Набуття чинності міжнародними договорами на території України.
- •127. Джерела міжнародного митного права.
- •128. Міжнародні договори як джерела міжнародного права.
- •126. Міжнародне митне право як складова міжнародного економічного права.
- •129. Митна справа в Україні, митна діяльність та законодавство про неї.
- •138. Загальна характеристика Закону України "Про Єдиний митний тариф".
- •130. Значення митної діяльності та законодавство про неї.
- •133. Принципи митного регулювання.
- •136. Організаційно-правові форми міжнародного митного співробітництва.
- •132. Митний кодекс України – основа правового регулювання митної справи в Україні.
- •137. Митний Союз-одна з форм співробітництва держав.
- •140. Спеціальні митні зони.
- •141. Загальна характеристика Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур.
- •146. Поняття валютних операцій.
- •167. Значення іноземних інвестицій та їх правове регулювання відповідно до законодавства України.
- •165. Особливості правового режиму іноземних інвестицій на території України.
- •156. Євро - єдина європейська валюта: умови використання в безготівковому та готівковому
- •157. Роль державних органів у сфері валютного регулювання і валютного контролю.
- •158. Кабінет Міністрів України як один із органів регулювання валютних відносин.
- •159. Національний банк України - як головний орган валютного контролю.
- •168. Сутність Державної програми заохочення іноземних інвестицій в Україні.
- •201. Законодавство України про правовий регулювання вирішення спорів, які виникли у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
- •202. Основні положення Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”.
- •117. М/н торгове право як складова меп
- •118. Джерела міжнародного торгового права і Система міжнародного торгового права.
- •119. Принципи м/н торгівлі
- •149. Організ-правовий механізм м/н вал сис-ми.
- •160. Конференція оон про договори міжнародної купівлі-продажу (10 берез. - 11 ківіт. 1980р. Відень)
- •162. Загальна характеристика Угоди про поставки товарів на компенсаційних засадах (компенсаційні кредитні угоди).
- •166. Міжнародні договори як джерело інвестиційного права.
- •152. Міжнародні кредитні організації і фонди, їх функціонування і міжнародно правове регулювання ( На прикладі мвф та мбрр).
- •163. Сутність міжнародного інвестиційного права та його джерел.
- •170. Загальна характеристика Угоди щодо торговельних аспектів іноземних інвестицій (трімс).
- •164. Міжнародно-правове регулювання іноземних інвестицій.
- •171. Поняття та джерела міжнародного транспортного права.
- •153. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями
- •174. Правове регулювання міжнар. Морських перевезень.
- •176. Міжнародна морська організація
- •181. Правове регулювання міжнар. Річкових перевезень.
- •177. Правове регулювання міжнар. Залізничних перевезень.
- •178. Правове регулювання міжнар. Автомобільних перевезень.
- •179(180). Правове регулювання міжнар. Повітряних перевезень.
- •187. Значення і правове регул нт співроб.
- •188. Міжуряд орг-я оон з пит освіти, науки і культури (юнеско): її осн цілі та внесок.
- •189. Загальна характеристика Програми розвитку оон (проон).
- •192. Правові основи зовнішньоекономічної діяльності в Україні.
- •193. Укладення зовнішньоекономічних контрактів у відповідності до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
- •196. Принципи зовнішньоекономічної діяльності
- •195.Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
- •198. Органи держрегулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •197. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •199. Національний банк України - один із органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •200. Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції як орган державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •203. Арбітраж як один із засобів розв'язання спорів.
- •110. Реєстрація міжн. Договорів.
- •175. Загальна характеристика міжнародного морського права
- •2. Міжнародне економічне право як галузь міжнародного права.
19. Міжнародно-правові звичаї, судові прецеденти, як джерела міжнародного економічного права.
Міжнародний звичай – це правило поведінки, що склалося в результаті постійної реалізації міжнародної практики, визнане суб”єктами міжнародного права в якості міжнародно – правової норми. Саме в ньому можуть бути закріплені неписані, як самі собою зрозумілі правила організації і здійснення міжнародних економічних відносин. Вони використовуються з мовчазної згоди сторін і, як правило, не мають свого формального закріплення в жодному договорі або угоді. Тривале використання правил, закладених у міжнародних звичаях, веде до переростання їх у міжнародно-правові норми. Історично звичай як джерело відігравав важливу роль як взагалі в міжнародному праві, так і в МЭП. З іншого боку, не можна не погодитися з точкою зору про обмежену роль звичаю в області регулювання міжнародних економічних відносин, тому що підтримка стандартів, яких держави дотримують у своїх взаєминах, - це не та проблема, до якої можна підійти через звичайне право. Показово, що навіть такі, здавалися б, давно укорінені основні принципи міжнародного права, як повага державного суверенітету, рівноправність держав, обов'язкове дотримання міжнародних договорів і ін. , держави дотепер знову і знову прагнуть закріпити у своїх як двосторонніх, так і багатобічних документах.
20. Рішення м/економічних організацій як джерела меп.
Рішення міжнародних організацій - оскільки вони як правові акти містять у собі відповідні правила та принципи здійснення міжнародних економічних відносин, розраховані на неодноразове їх використання і здебільшого не мають конкретного адресата, їх можна і слід розглядати як джерела міжнародного економічного права. До таких актів належать резолюції Генеральної Асамблеї 00Н, а також її міжнародних організацій. Особливістю їх є те, що вони носять імперативний х-р. Вони не тільки рекомендують, але й повідомляють про правомірність, особливо таких дій (чи бездіяльності), які були б неправомірні при відсутності рекомендаційної норми.
21. Міжнародні кодекси поведінки в системі джерел міжнародного економічного права.
Своєрідними джерелами міжнародного економічного права є міжнародні кодекси поведінки. Вони почали створюватись наприкінці 70-х років з ініціативи країн, що розвиваються. В цих міжнародно-правових документах систематизовані правила поведінки відповідних суб'єктів міжнародних економічних відносин (лінійних конференцій, транснаціональних корпорацій) або у відповідному напрямі економічної діяльності (передача технологій, контроль за обмеженням ділової практики). Одним із перших таких кодексів був розроблений Конференцією 00Н з торгівлі і розвитку Кодекс проведення лінійних конференцій, норми якого регулювали організацію лінійних перевезень у галузі торгового мореплавства.
22. Міжнародні економічні договори – основне джерело міжнародного економічного права.
Міжнародні економічні договори — це добровільно укладені між державами рівноправні угоди економічного характеру, в яких закріплюються норми та принципи, що регулюють міжнародні економічні відносини. Слід зазначити, що такого роду принципи та норми можуть міститися не лише у МЕД, а й в загальнополітичних міжн. договорах, які крім принципів та норм про співробітництво в усіх напрямках закріплюють пр-пи та норми, що регулюють економ. співробітництво.
Серед МЕД виділяють: - договори загального характеру, які спрямовані на організацію та здійснення міжн. екон. співробітництва; - група міжн. договорів, які закріплюють норми та принципи конкретної співпраці в якомусь окремому напрямку (торгівлі, транспорті, кредитуванні тощо): а)догвори, де закріплюються норми загального, універсального порядку, розраховані на тривале використання (угоди про товарооборот і платежі та ін.); б) договори, в яких обумовлені конкретні зобов’язання (напр., сприяти будівництву певних об’єктів).
Залежно від кількості учасників договірних відносин МД можуть бути дво- і багатосторонніми.
У сучасному світі центр ваги поступово зміщається убік багатобічного економічного співробітництва. З погляду вироблення норм МЭП особливо важливе значення має висновок багатосторонніх договорів. Саме багатосторонні договори складають серцевину МЭП.
Однак, незважаючи на значення багатобічних зв'язків, у своїй гнітючій частині співробітництво в економічній сфері здійснюється на основі двосторонніх умов. Серед міжнародних договорів, що регулюють двосторонні економічні відносини варто виділити договори загального, рамкового політичного характеру, зокрема договори про дружбу і взаємну допомогу. Залежно від обєкту рег-ня договори в МЕП клас-ся на договори з питань: - МТ товарами і послугами; -фін, кред, подат, валютних відносин; - з питань інв-й, міжн ек допомоги; - міжн рег-ня праці... Якщо розглядати міжн. договори як джерела права у МП, то є всі підстави розглядати їх в ряді випадків як джерело національного права. Це випливає з ст. 9 Конституції України: всі міжн. договори, ратифіковані ВРУ, складають частину нац. законодавства.
25. Принцип мирного співіснування – провідний принцип міжнародного права і його галузі міжнародного економічного права.Пр-п мирного співіснув – один із провідних і важливих пр-пів м/н права, його галузей, зокрема і МЕП. Він знайшов своє втілення у багатьох м/н-правових актах, які регулюють відносини між окремими країнами світу. Він міцно вкорінився в політ і правовій термінології 00Н, у ряді резолюцій її Ген Асамблеї, інших м/н-правових документах. Ще за часів існування Ліги Націй агресивну війну було кваліфіковано як м/н злочин. Пакт Бріанна Келлога, підписаний західними державами в 1928 р, став першим багатостороннім договором, що забороняв агресивну війну. Даний принцип є одією з умов забезпечення миру. Статут ООН передбачає можливість застосування сили чи загрози силою лише в двох випадках. По-перше, за рішенням Ради Безпеки в разі загрози миру, будь-якого порушення миру чи акту агресії. По-друге, в порядку самооборони у випадку збройного нападу, доки Рада Безпеки не застосує необхідних заходів для підтримки миру і безпеки.
23.Поняття та система принципів міжнародного економічного права.
Під принципом взагалі прийнято розуміти керівні ідеї, основоположні засади або правила здійснення якоїсь діяльності. Основні принципи міжнародного права – загальновизнані норми , що мають суттєве найбільш важливе значення для забезпечення нормального функціонування міждержавної системи відношень. Міжнародна економічна діяльність базується на принципах, які виражаються насамперед у нормах міжнародного права, а потім розвиваються і набувають відповідного специфічного змісту у такій його галузі, як міжнародне економічне право. Ці принципи визначають закономірності правового регулювання міжнародних відносин і міжнародних економічних відносин, відбивають з урахуванням практики тенденції і потреби їх оптимального і прогресивного розвитку. Виділяють 2 підгрупи принципів МЕП:
1) основні (загальні) принципи міжнародного економічного права;
2) спеціальні принципи міжнародного економічного права.
До основних (загальних) принципів здебільшого включають такі принципи:
1) принцип мирного співіснування;
2) принцип утримання у своїх міжнародних відносинах від погрози силою або їх застосування, як проти територіальної недоторканості і політичної незалежності будь-якої держави.
3) принцип суверенної рівності держав;
4) рівноправності і самовизначення народів
5) принцип співробітництва держав;
6) принцип невтручання;
7) принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань;
8) принцип взаємної вигоди
9) принцип розгляду міжнародних спорів мирними засобами
Група спеціальних принципів МЕП включає:
1) принцип розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами; 2)принцип юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав;
3) принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв'язків;
4) принцип невід'ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю;
5) принцип найбільшого сприяння;
6) принцип національного режиму.
Принципи міжнародного економічного права є основою формування принципів зовнішньоекономічної діяльності багатьох держав.
Наприуклад, в законод-ві Укр. визначені наступні принципи:
- суверенітет народу Укр.;
- свобода ЗЕД;
- юр. рівність і недискримінація;
- верховенство закону;
- рівний захист укр. та іноз. субєктів;
- еквівалентність обміну, неприпустимість демпінгу при ввезенні та виіезенні товарів.
Наведений перелік принципів як бачимо, майже в усьому співзвучний з принципами міжнародного економічного права.
26. Принцип утримання у своїх м/відносинах від погрози силою або їх застосування, як протии територіальної недоторконості і політичної незалежності будь-якої держави. Така погроза або застосування сили є порушенням норм МП і Статуту ООН. Вони не повинні застососуватися як засоби регулювання міжнародних питань. Агрессивна війна є злочином протии миру, яка тягне за собою візповідальність за МП. Відповідно до цілей і принципів ООН держави зобов»язанні утриматися від пропаганди агресивних війн. Кожна держава повинна утриматися від організації підбурюванння, надання допомоги або участі в актах громадянської війни або в терористичних актах в ін. державі. Територія держави не повинна бути об»єктом війсьвової окупації як результату застосування сили в порушення положень Статуту ООН. Вона не повинна бути об»єктом придбання ін. держави в результаті погрози силою або її застосування. Це не може визнаватися законним. Усі держави повинні на основі загальновизнаним принципів і норм МП добросовісно виконувати свої обов»язки стосовно підтримання міднародного миру і безпеки і прагнути до підвищення ефективності системи безпеки на основі Статуту ООН.
28. Принцип рівноправності та самовизначення народу. Принцип рівноправ’я і самовизначення народу закріплений у Статуті ООН, і його зміст зводиться до того, що всі народи мають право вільно визначати без втручання ззовні свій політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток, а кожна держава зобов’язана поважати це право. Кожна держава зобов’язана сприяти за допомогою спільних і самостійних дій здійсненню цього принципу відповідно до положень Статуту ООН, щоб сприяти дружнім відносинам і співробітництву між державами, покласти край колоніалізму, проявляти при цьому повагу до заінтересованих народів. Створення суверенної, незалежної держави, вільне приєднання до незалежної держави або об’єднання з нею, або встановлення будь-якого ін. політичного статусу, визначеного народом, є способом здійснення ним права на самовизначення. Кожна держава зобов»язана утримуватися від будь-яких насильницьких дій, що позбавляють народи їх права на самовизначення, свободу і незалежність.24.Характеристика основних (загальних) принципів міжнародного економічного права.
1)Принцип мирного співіснування — один із провідних і важливих принципів міжнародного права, його галузей, зокрема і МЕП. Він знайшов своє втілення у багатьох міжнародно-правових актах, які регулюють відносини між окремими країнами світу, вкорінився в політичній і правовій термінології, знайшов своє закріплення у положеннях Заключного акта НБСЄ, інших міжнародно-правових актах.
2) принцип утримання у своїх міжнародних відносинах від погрози силою або їх застосування, як проти територіальної недоторканості і політичної незалежності будь-якої держави - . Така погроза або застосування сили є порушенням норм МП і Статуту ООН. Вони не повинні застососуватися як засоби регулювання міжнародних питань. Агрессивна війна є злочином протии миру, яка тягне за собою візповідальність за МП. Відповідно до цілей і принципів ООН держави зобов»язанні утриматися від пропаганди агресивних війн. Кожна держава повинна утриматися від організації підбурюванння, надання допомоги або участі в актах громадянської війни або в терористичних актах в ін. державі. Усі держави повинні на основі загальновизнаним принципів і норм МП добросовісно виконувати свої обов»язки стосовно підтримання міднародного миру і безпеки і прагнути до підвищення ефективності системи безпеки на основі Статуту ООН
3) принцип суверенної рівності держав – його головне соціальне призначення – забезпечити юридично рівну участь в міжнародних відносинах всіх ДД, незалежно віж розбіжностей ек, соц, політичного та ін х-ру. Оскільки ДД є рівноправними учасниками міжнародного спілкування, всі вони мають однакові права й обовязки.
4)рівноправності і самовизначення народів – самовизначення означає право народів обирати такий шлях розвитку, що відповідає їх історичним, географічним, к-ним, релігійним... традиціям й уявленням.
Заключний акт НБСЄ 1975 р доповнив наведений перелік ще 3-ма принципами:
5.Пр-п співроб-цтва держав є основою побудови і розвитку м/н відносин у різних сферах і галузях. Згідно з Декларацією 1970 р., держави зобов'язані співробітничати одна з одною, незалежно від відмінностей їхніх політ, економ і соц систем, у різних галузях м/н відносин з метою підтримання м/н миру, безпеки і сприяння м/н економ стабільності та прогресу, заг добробуту народів.
6.Пр-п невтручання є дещо похідним стосовно пр-пу суверенної рівності держав. Статут 00Н забороняє втручання у справи, які стосуються внутр компетенції будь-якої держави, навіть 00Н.
7.Пр-п сумлінного виконання м/н зобов'язань – означає повагу до м/н зобов'язань, що є передумовою їх належного виконання. Цей пр-п знайшов чітке закріплення у Заключному Акті загальноєвропейської наради.
87.Пр-п взаємної вигоди – один із найбільш застосованих у МЕВ принципів м/н права. Тісно пов'язаний з принципом суверенної рівності держав (в Хартії 1974 р. ці пр-пи розглядаються як такі, що взаємно доповнюють один одного). Лише в межах рівності можна врахувати взаємні інтереси, досягти обопільної вигоди. Недодержання цього пр-пу спричиняє неоколоніалізм, дискримінацію, нерівноправність і нееквів-сть обміну, врешті-решт, призводить до політ і економ залежності.
9.розгляду міжнародних спорів мирними засобами - зобов’язує держави вирішувати всі свої міжнародні спори з ін. державами у такий спосіб, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир, безпеку і справедливість. Держави повинні прагнути до швидшого і справедливого розв’язання своїх міжнародних спорів, з допомогою переговорів, обстежень, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів або ін. мирними засобами на свій вибір.
27. Принцип суверенної рівності держав та його закріплення в м-правових документах. Принцип суверенної рівності держав визнаний Статутом ООН і закріплений в міжнародних договорах і деклараціях. Суверенітет – франц. - верховенство, верховна влада. У більш широкому розумінні – незалежність держави, її право самостійно вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи, без втручання в них будь-якої ін. держави. Державний суверенітет – одна з головних ознак держави. Якщо його немає, то немає і самої держави. Тому багато держав офіційно проголошує свій суверенітет. Декларацією про державний суверенітет України, прийнятою ВРУ 16.07.90, проголошено її державний суверенітет як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади в Україні в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. На важливість і значення цього принципу у міжнародних відносинах взагалі і МЕВ зокрема вказує те, що він знайшов своє закріплення насамперед у Статуті ООН – організація заснована на принципі суверенної рівності її Членів, тобто всі держави, незалежно від існуючої в них соціально-економічної системи, масштабів їх територій, кількості і складу населення, економічної чи військової могутності, ін. характерних для них ознак, є рівноправними, суверенними суб’єктами міжнародних відносин, у т.ч. і МЕВ. У Декларації про принципи МП 1970, дається розширене трактування суверенної рівності, яке зводиться до такого: 1) держави юридично рівні; 2) кожна держава здійснює права відповідно до свого повного суверенітету; 3) кожна держава зобов’язана поважати правосуб»єктність ін. держав, виконувати повністю і добровільно свої міжнародні зобов»язання і жити у мирі з ін.; 4) територіальна цілісність і політична незалежність держав є недоторканними, непорушними; 5) кожна держава має право вільно вибирати і розвивати свої політичні, соціальні, економічні і політичні системи.